Це два аш шість твою о....

Думав, що напишу цей пост після жеребкування в четвер, та не витримав.

Пенальті імені Мудрика, ангідрид перекис твою марганця, все ж таки був. Був на всі 100 відсотків зі всіма вигодами, що пропонує ЦБУ з комерційними банками разом взятими. Був, чорт побери, як і була заява Чеферіна, що не уявляє чемпіонат Європи без нащадків Цезаря, Помпея, Краса і Нерона з Мусоліні і який на цьому матчі, здається, працював на ВАРі.

Все так, та, щоб не говорили і не стверджували найчесніші служителі Феміди, у якої в понеділок вкрали пов’язку з очей.

Але ж, але ж. Давайте будемо чесними, бо крім цього випадкового і не призначеного пенальті ми італійців не обіграли б. І не те щоб не хотіли (хотіли ще й як!), але тому, що не змогли б. Збірна, якій потрібна була перемога, лише 42% володіла м’ячем, нанесла лише сім ударів, чотири з яких попали в воріт. Жодного удару великої вірогідності наші гравці не нанесли. Із більш-менш вражаючих ударів запам’ятався лише удар Мудрика на 65 –ій хвилині (xG удару - 0.15), але забити з такого кута Доннарумі можна лише споївши його чимось більш міцним, чим К’янті з пивом.

Італійці майже не допускали наших хлопців в свій карний майданчик (лише три удари з семи були звідти), а самі хазяйнували в нашому, неначе вона була їх приватною власністю: зі своїх сімнадцяти ударів вісім було нанесено з карного майданчика, а три - з воротарського. Вже на шостій хвилині К’єза повинен був посилати нас в нокаут, а Скамакка на 79 –ій хоронити. Вірогідність голів (та сама xG) : 0,39 від нашої команди і 1,64 від італійців. Футбольний бог в понеділок був на нашому боці, бо як можна пояснити те, що зі своїх 17 ударів лише два з них були спрямовані в рамку воріт.

Скажемо відверто і чесно, Карл твою Маркс, що Скуадра адзурра була і є на голову кращою командою, чим наша і на 100, ну може на 99,99 відсотків, заслужила поїздку на ЧЄ, незважаючи на халявний неназначений пенальті в наші ворота. Це потрібно признати. Хоч і не хочеться.

Ми на їх фоні виглядали, як відмінники - п’ятикласниками, які раптом вирішили попасти на випускний вечір одинадцятикласників. Не більше і не менше. Італійці є швидшими не тільки фізично, але, і головне, швидшими в прийнятті рішень. Італійці значно технічніші за наших козаків (один К’єза скручував і розкручував хребта Коноплі майже стільки ж, як вся наша команда). Тому ми і вимушені були грати в три центральні захисники при позиційних атаках італійців, відправивши туди ще й Зінченко. І коли італійці підсіли (десь на 70-іх хвилині), ні у Зінченко, ні у Циганкова, який радий чи не радий, але змушений був допомагати Коноплі, сил не залишилось. А вони ж не то що лукаки, вони, фізично навіть не довбики. Але ж тотожної заміни цим справжнім творцям гри у Реброва немає. Тому наша збірна й вимушена була, коли так необхідно і можливо було забивати, грати, навіть, не в бий - біжи, а просто лупити в сторону воріт італійців. І навіть могло вийти, та ... дивіться другий абзац...

Італійці грають в свою гру, нав’язуючиїї супернику, а ми ж граємо так, як нам дозволяє грати наш візаві. І це не закид в бік Реброву - ні, абсолютно, ні - це, Маркс твою Енгельс, наш рівень, як не крути і як не верти, але він такий. На жаль.

Тому наш шлях через плей оф, через відмінників від невдах. І його ще потрібно пройти. І це, це два аш шість твою о, наша дійсність.

А зіграла наша команда в понеділок, який звично називають важким, непогано. На мою думку, це була найкраща гра команди від Реброва.

З повагою,
Скіф.

P.S. Статистика не від Смологово, а звідси тут

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости