Нудьгуючи за грою...

Зимова перерва, як завжди, навіває різні думки, які під час турнірних битв сховані десь далеко і про них згадуєш лише тоді, коли футболісти відпочивають, а ми нудьгуємо за футболом.

Таких тем багато, але сьогодні виділю лише дві.

Перше. Наш шановний пан Зеленка знову і знову як мантру, як «Отче наш» повторяє їм виведену формулу, що тренера роблять гравці і вкладає цю цитату в уста Лобановського.

Ось його цитата повністю : «Для себе я твердо засвоїв з перших днів: тренер повинен свято пам'ятати, не забувати ні на хвилину, що працює з людьми, які значною мірою роблять з нього тренера. А люди на відміну від роботів мають душу, часто досить вразливу, іноді – норовливу. Тренер, безумовно, має досконально розбиратись у футбольній справі, але це одна сторона медалі. Інша – тренер зобов'язаний однаково добре розуміти і душу гри, і душу людей».

Тобто, гравці лише "ЗНАЧНОЮ мірою роблять … тренера", але тренер (ось тут уважно) повинен "зобов'язаний однаково добре розуміти і душу гри, і душу людей" і до того ж, виявляється чомусь повинен ще й "досконально розбиратись у футбольній справі". Тому зі всієї поваги до пана Зеленки можна стверджувати, що не тільки тренера роблять гравці, а тренер, який досконально розбирається в футболі, також робить з гравців-ремісників футболістів.

І це так. Можна на прикладі того ж Лобановського стверджувати, що футболісти роблять тренера, і що тренер робить футболістів. Згадайте, як Морозов розвалив Динамо в 1983 році, маючи тих самих футболістів, з якими Лобановський ставав і призером чемпіонату СРСР і чемпіоном нашої тодішньої країни. Грубо кажучи ті динамівці (а це Чанов, Безсонов, Балтача, Блохін, Євтушенко, Буряк, Баль, Заваров і інші майстри) не зуміли створити справжнього тренера Морозова в 1983 році, як, до речі, і Ребров з Шевченком, Шовкоковським, Головком, Лужним, Дмитруліним, Калітвінцевим, Максимовим, Леоненком і іншими в 1996 році не змогли зробити Сабо тренером хоча б рівня напівЛобановського, та хоча б чверть... А сам Лобановський з цими самими грацями створив вже майже легендарну команду Динамо кінця 90-их. І саме Лобановський відшліфував так Шевченко, що той став Царем в Мілані.

До того, не кожний тренер, як не дивно, здатний тренувати. Лобановський стверджував, що поразкою тренера є саме нездатність тренувати. Хто небуть повірить, що, наприклад, тренер Мазяр зумів би створити з гравців Динамо хоча б якусь цікаву команду, чи, навпаки, гравці Динамо могли б створити з Мазяра тренера.

Тому, на мою думку, роль тренера все ж таки якщо не важливіша, чим роль гравців, але є визначальною в організації команди. Приклад - Кучер і Максимов. Перший розвалив те, що будував Йовічевич, а другий з менш умілих гравців зумів створити команду. Так, ця команда - не зірка, але вміє добувати бали в турнірну таблицю.
Інший приклад – Вернидуб, що зумів побудувати більш-менш вмілу для умов України команду з гравців, які були списані іншими тренерами.

Але все ж таки, спори-супечки про пріоритет тренера і гравців, як тут недавно висловився один з коментаторів, це суперечка про пріоритет яйця і курки. Приймемо, як аксіому, що для того, щоб побудувати команду – зірку повинні бути як талановиті гравці, так і не менш вмілий тренер. Третього немає і не дано.

І друге на сьогодні. Вчора опублікований список 33 –ох кращих гравців України. Звичайно, це список умовний. Але для вболівальників цей список завжди був об’єктом суперечок, тим самим шльопанцем для Тузика

Мені, наприклад, не зрозуміло, чому Буяльський виявляється гіршим гравцем, чим Бондаренко, а Зінченко – лівий центральний хав, якщо він постійно в Арсеналі грає лівим беком.

Чому в списку Лунін, який в 2023 році більш менш прийнято зіграв лише в останні півтори місяці року, а відсутній Кирило Фесюн, який наглядно доказав, що він є половиною, якщо не більше, Колосу.

А як в список потрапив Маліновський, який рік 2023 –ій повністю провалив, це для мене загадка з загадок?

На сьогодні досить.

Повторю, що ці думки лише мої, у кожного вони можуть бути іншими, навіть діаметрально протилежними. І це їх право, як і моє.

З повагою,
Скіф.