Це трапилося в останні дні, нажаль не згадаю точну дату, березня 1989 року. В той день наше хмельницьке "Поділля" розпочинало сезон 1989 року у другій лізі шостій зоні чемпіонату СРСР.
Не пам"ятаю вже і суперника "Поділля", але точно знаю, що після 15-20 хвилин гри вболівальники на трибунах почали запитувати один в одного "Хто це шостий номер?"
Більш досвідченні, або ті хто має кращу пам"ять, говорили: "Та це ж Ковалець, він грав в нас три роки тому". Так, справді, Сергій Ковалець зіграв за "Поділля" ще у 1986 році, але тоді це були нечасті виходи на заміну, або його міняли і тому, тодішній 18-річний хлопчина, мало кому з уболівальників запам"ятався.
А вже у 1989 році, з перших матчів Сергій Ковалець забронював собі місце у стартовому складі команди. Важко сказати тепер, чи то Мирон Богданович Маркевич, тодішній тренер "Поділля" розгледів талант, чи то й насправді 20-річний Сергій показував видатний футбол. Мабуть що і те і інше.
Півзахисник "Поділля" одразу ж покорив серця хмельницьких вболівальників своєю грою. Його не можна було не любити. Сергій повністю викладався у кожному матчі, а його шикарна технічна майстерність просто-таки закохала у себе всіх глядачів без винятку. Сергій у кожному матчі створював небезпечні моменти, забивав сам, віддавав партнерам гольові передачі, заробляв штрафні або пенальті. Того чемпіонату найкращими голеадорами "Поділля" з 11 м"ячами стали одразу три футболіста. Сергій Ковалець, Ігор Ніченко та Сергій Овчинников. Так ось, Ніченко свої голи забивав з подач Ковальця, а Овчинников всі голи забив із пенальті, левову частину яких заробив хто... правильно, Сергій Ковалець!!! До речі , Ігор Ніченко, тоді також був молодим перспективним форвардом, і вони на пару з Ковальцем складали грізний атакуючий тандем хмельницьких футболістів. Він потім перейшов у харківський "Металіст" а ще згодом ставав найкращим бомбардиром чемпіонату Угорщини.
Гра Сергія Ковальця не могла пройти повз уваги команд вищої ліги. Молодий півзахисник, з хорошим баченням поля, володіє ударом з обох ніг, чудово технічно оснащенний! Хіба можна такого не помітити? Ні , звісно ж ні!!! І ось уже по місту ходять чутки, що сам Лобановський зацікавився Ковальцем! Ооо, як ми цьому раділи!
Ще достеменно невідомо було чи перейде Сергій в "Динамо"Київ, а ми , молоді вболівальники "Поділля" вже раділи цьому. І ось наприкінці 1989 року київське "Динамо" приїздить на товариську гру в Хмельницький, і тоді на матчі диктор офіційно оголосив: " Сергій Ковалець сьогодні проводить останню гру за "Поділля" і переходить до київського "Динамо". Після матчу, який ,до речі, кияни виграли 3-1 (два голи в них забив тодішній гравець дублюючого складу Сергій Юран,чия справжня слава прийде до нього через рік), Сергій Ковалець зробив коло пошани і переповненні трибуни стоячи проводжали свого улюбленця до найсильнішої команди СРСР.
Сергій не одразу став гравцем основи, але виходячи на заміну зробив і свій внесок в завоювання Золотих медалей-1990, забивши у своєму дебютному чемпіонаті два голи. А вже з 1991 року він твердий гравець основного складу. Поступово він став одним із лідерів команди, її мотором, гравцем через якого проходили всі атакувальні дії. Забив чимало гарних голів в матчах чемпіонатів та єврокубків, але більшості вболівальників Сергій запам"ятався як автор гольового пасу на Сергія Реброва у шаленому домашньому матчі проти "Спартака" у Лізі Чемпіонів сезону 1994-95.
Обов"язково хочу відзначити , що він прекрасна, добра, душевна людина, без найменшого натяку на зірковий статус. Перша моя зустріч з ним відбулася ще в грудні 1989 року, коли раптово зустрів його на вулиці Свободи у м.Хмельницькому (там де тепер знаходиться супермаркет "Фуршет"). Він вже був гравцем "Динамо" і приїхав здавати іспити в Кам"янець-Подільському педагогічному інституті. Я побажав йому успіхів в "Динамо" Київ, сказав що весь Хмельницький вболіватиме за нього. Він, знітившись, подякував. Ну а яксравим прикладом вболівальницької любові до Сергія Ковальця став його прощальний матч, який він організував і провів у Хмельницькому у червні 2005 року. І знову, як і в старі добрі часи, хмельницький вболівальник прийшов " НА КОВАЛЬЦЯ". В останній раз... В цьому матчі приймали участь славетні гравці "Динамо" Київ та хмельницького "Поділля", а син Сергія - Кирило Ковалець забив два голи, вийшовши на заміну замість батька.
В мене були ще зустрічі із Сергієм Ковальцем, серед яких вирізняється зустріч у 1992 році в Луцьку, де я служив срочну службу. Але це вже зовсім інша історія...
22.01.2015
P.S. як ви зрозуміли, цей текст я писав в січні 2015 року. Хочу додати ще дещо: Я дуже і дуже люблю Сергія. Він не просто класний футбрліст, він дуже хороша людина. Абсолютно відсутня "зіркова" хвороба. В мене було п'ять чи шість зустрічей із Сергієм. Він завжди вислуховував мене, не втікав від мене.
В травні 2019 року, коли я вже був пенсіонером і працював таксистом, абсолютно випадково на Львівському шосе побачив у нічному Хмельницькому автобус "Оболоні". Я знав що в той день вони грали у Волочиську з "Агробізнесом". Вони поверталися з гри.
Через дві суцільних я розвернувся і помчав за ними, сподіваючись що вони десь зупиняться і я побачу Ковальця. Автобус зупинився біля готелю "Поділля", я припаркувався за ним і вибіг з машини та став біля дверей чекати.
Тоді я навіть виступив з коротенькою промовою перед гравцями "Оболонь-Бровар", яку тоді Іванович тренував. Я показав їм рукою на наш стадіон і казав що колись їхній тренер збирав аншлаг на ньому. Що ми ходили НА КОВАЛЬЦЯ.
В мене є номер телефона Сергія (як і деяких інших футболістів). Але я цим не зловживаю. Декілька раз на рік напишу щось у Вацап, Сергій відповість мені.
Дуже мрію зустрітись з ним і посидіти за філіжанкою кави. І він знає про це. Бо писав йому про це стопіісят раз. Ось тільки чи вдасться мені це я не знаю
Фото з останнього матчу Сергія Ковальця в "Поділлі"
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 1
Загрузка комментариев
