З перемогою, Україна!

З перемогою, Україна! Ще раз і ще раз – з перемогою.

Вчора в південь я писав: «Чекаємо». Дочекались. Але чого дочекались?

Відверто кажучи, дочекались одної з самих бридких і безглуздих ігор нашої збірної від Реброва. Здавалось що на поле проти босняків вийшли грати не козаки – українці, а вихованці інституту благородних дівиць проти одеських біндюжників.

І слава всім Всевишнім: православному, католицькому і протестантському Ісусам, Будді, Шиві, Ієгові, Аллаху і всім шаманам (крім російського, звичайно, що співає оди путіну – хай його проклянуть всі Всевишні), що у цих біндюжників не вистачило заряду дюраселей.

Саме це і є, на мою думку, причиною нашої перемоги. Саме це, як би хто не вбачав в тактиці Реброва якийсь геніальний замисел. Вихід Яремчука і гра в два нападника - це хоч і стало вирішальним рішенням нашого коуча, але це було рішення відчаю.

З самого початку гра пішла не так, як нам би хотілось. Українці програвали кожний клаптик поля, височенний Забарний раз за разом програвав Хаджикадунічу повітряну боротьбу, рудий Конопля рятує нас від здавалось неминучого голу, а на 38 хвилині Джеко з партнером, не поділивши м’яча, рятують нас від неминучого здавалось голу.

Відправка в другому таймі Бражко в центр захисту для допомоги Забарному і Матвієнко внесла ще більшу плутаницю в гру захисту, ослабивши, на мою думку, опорну зону. І як апофеоз з апофегеєм на 57 хвилині захист, не розібравшись, не може вибити м’яча після кутового, Лунін відбиває м’яча на кудись в бік, але на боснійця, передача в карний майданчик і Матвієнко підправляє його в свої ворота. Приїхали…

Відверто кажучи, хотів кинути дивитись гру. Зайшов на кухню, побачив вірного друга Джека Деніелса, поділив з ним грамів 30 з відчаю, трохи попустило і зусиллям волі заставив себе дивитись далі. Але нічого доброго не бачив і не вірилось, що побачу. Перший удар в рамку воріт наші козаки змогли нанести аж на 77 хвилині. Вдумайтесь потрібно вигравати, а ударів по воротам немає.

Всі намагання Мудрика кудись побігти були марними, всі його передачі були в нікуди. А на нього була величезна ставка. Вона, до речі, зіграла, але, на жаль, лише в останні хвилини, коли розвалився від втоми захист боснійців.

Добре працював Судаков, який раз за разом намагався віддати цинічну розрізну передачу, та вони переривались захисниками боснійців, тому що Довбик був надійно прикритий. Саме тут, саме тоді мені і здалось, що в нападі не вистачає нашого чорта з табакерки – Буяльського, який в таких ситуаціях діє, як щука в ставку.

Сподобався і дуже сподобалась руда Конопля. Саме його я б назвав Левом матчу. Він і був левом серед наших благородних вихованців корпусу пажів.

Коли замість помітно здавшого фізично Зінченко вийшов Малиновський – це ще читалось. Але, навіть коли замість Зубкова, який повністю провалив гру, вийшов дебютант Гуцуляк, а через п’ять хвилин замість Бражко Яремчук, то хто, поклавши руку на серце, скаже, що вірив, що саме цей акт відчаю Реброва переверне гру. Тим більше, через пару хвилин босняки ледве не забили нам другого голу. Подякуємо Луніну. Саме цей сейв врятував нас від поразки.

А далі було те, що бачили всі і що заставило стрибати від радощі всю Україну (хто не стрибає той москаль).

До речі, визнання Реброва про те, що він не думав, що боснійці будуть грати в три захисники і тому було дуже тяжко проривати редути захисту, каже лише про те, що наш тренерський штаб не повністю був готовий до такої гри суперника. Якщо не спрацював план А, то де ж план Б, а то і В. Вони ж повинні бути…

І останнє. Двохметрові ісландці будуть також грати від захисту, швидше за все в три захисники, будуть також вішати м’яча в карний майданчик, то що нам робити? Знову страждати? Не хотілось би…

Але знову віримо.

З повагою і надією,
Скіф.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости