Не хочу бути ні Піфією, ні Касандрою, ні, тим більше Нострадамусом, але коли я писав пост «Збірна Реброва» саме тоді в голові крутилась думка про можливу поразку нашої команди в грі з Румунією. Але, звичайно, такої приголомшливої не чекав.
Румуни – це саме та темна конячка, яка поставила жирну крапку в кар’єрі Лобановського в радянському футболі.
Пам’ятаєте, як збірна Румунії під керівництвом батька нинішнього коуча цієї команди двома ударами Лекетуша на чемпіонаті світу 1990 року завершила славний шлях збірної тодішньої нашої країни, що почалась ще в 1986 році. Так, це було боляче і ця поразка, як би нам далі не було, стала в кінці кінців початком краху радянського футболу.А ми як тоді хотіли обіграти її одною лівою, так і нині.
Історія вчить лише те, як стверджував Гегель, що вона ніколи нікого і нічому не навчила.
Підбадьорені перемогою над збірною Молдавії нам здавалось, що Ребров знайшов нарешті оптимальний склад і найбільш влучну тактику гри збірної України. Але румуни не молдовани, хоч молдовани і вважають себе румунами, і вчора всі заводські налаштування нашої збірної полетіли шкереберть. До того ж сам Ребров вперто знову поставив грати Судакова зліва, а Шапаренко правим інсайдом, що як показала практика гри з тією ж Молдовою, не працювало ні на грош і ні за грош.
Писав і писатиму, що Ребров і атакувальний футбол – це Арктика і Антарктика, це Каїн і Авель, це два різних магнітних полюси. Команди Реброва зазвичай грають не з м’ячем, а проти м’яча. І саме це приносить і приносило результат його командам.В сучасному інтелектуальному футболі контроль м’яча – не самоціль, а підготовка до результативної дії. В командах Реброва ж контроль м’яча –це, насамперед, запорука запобігання ударам по своїх воріт.
Ніколи не погоджусь, що у вчорашній футбольній Цусімі винні насамперед і лише гравці, як уже написав один дописувач зеленого кольору. Так, відверті помилки Луніна призвели до голів, але друзі чому інші зіграли так слабко, як не грали ще в дитячому садку? І чому ми нічого і нічим не змогли відповісти пропущеним голам? Виграє той, хто більше забиває, а наша збірна не зуміла забити жодного, хоч якогось корявенького голу?
Чому? Крім того, що українці погано і негідно зіграли, нам ніхто нічого не сказав. Хоч це ми бачили й самі.
Друзі, хто скаже, чому той же Матвієнко, що прийняв м’яча, коли біля нього в радіусі 10 метрів не було жодного гравця суперників, не міг довго вирішити кому його віддати, що і призвело до того хаотичного пасу Луніну? Чому не було жодного відкритого українця, який міг би прийняти м’яча? А біс його знає...
На мою думку відповідь одна і дуже проста – у команди не було якісного системного плану на гру. Швидше за все був лише один план А (граємо на Мудрика лівим флангом (Зінченко – Судаков), а Мудрик щось створить на фланзі і навісить на Довбика). Про інший чи інші плани ніхто і не думав, бо навіщо - румунам і цього буде досить. Тому, коли команда попливла через високий пресинг румунів (а як боротись з ним ніхто не знав), то і почалась та гра довгими непідготовленими передачами вперед, щоб Добвик якось зачіпився і може щось та й вийде. І Довбик чіплявся, але ніхто не встигав допомогти.
Для мене вчорашній програш- це, насамперед, програш нашого коуча, який не зумів (чи не вміє) поставити атаку команди. Гра на Мудрика – це бідність тактики Реброва, а гра довгими передачами вперед (до того ж непідготовленими) - це вже не бідність тактики, а її відсутність. Але ми грали саме так.
Причина вчорашньої ганебної поразки, вчорашнього хаосу на полі – не розконцентрація гравців, не їх слабка функціональна готовність, і, навіть, не їх недолуга, як багато хто стверджує, технічна підготовка, а відсутність ідеї гри.
Коней на переправі не міняють. Міняти зараз Реброва – це самогубство, але якимось чином довести впертому і самовпевненому Реброву, що його футбол – це футбол минулого, що катеначчо вмерло десь з два –три десятки років назад, що давно знайдений антидот такій грі і що наші хлопці вміють грати в справжній футбол, конче потрібно, бо катастрофа вже на порозі. Як це довести Реброву (а Ребров на мій погляд - це Блохін на мінімалках) не знаю.
До того ж тренерський штаб Реброва - це Ребров. У Шевченко ж були і Мальдера, і інші колеги-італійці, які могли щось як підсказати, так і зумовити Шевченко зіграти так, а не інше.
Хто може нині переконати Реброва - я не бачу...
Нам залишається лише надіятись, бо, як всім відомо, «баба Надя» вмирає останньою.
З повагою, і надією,
Скіф.
Впрочем, это уже "баба надвое сказала". Пусть будет Ваша "баба Надя" :)
Шева великий нападающий топ клубов имел представление об игре, которую хотел видеть, а штаб реализовывал это видение.
Ну и Реброва гт хотели видеть буквально все после чехарды с увольнением Шевы и проблемной личностью Петракова. При том, что сборной нужен либо современный перспективный западный тренер, либо мотиватор вроде Вернидуба. Ребров не тренер сборной, поскольку не привык работать без длительной подготовки, а штаб ему не помогает.
Шевченко - голова УАФ з кінця січня 2024 року, а Ребров офіційно став тренером збірної червня 2023 року, а само приначення планквалось ще з эими того року, тільки араби не відпускали пана Сергія раніше.
Ось так воно все і робиться, там таке ж болото, як і загалом в країні, і коли ти "радник", то напевно ти можеш багато.
Это мировая практика, когда сборную принимает великий игрок сразу после окончания игровой карьеры, на вершине авторитета. А для ежедневной работы нужен качественный штаб.
Те що зірки стають тренерами, тут дійсно нічого дивного немає)
И да, если бы Фоменко посчитал, что навязываемый Шева ему мешает, мог бы дверью хлопнуть, он мужик крутой и волевой.
Вопрос не в том, что звезды становятся тренерами, а в том, что они регулярно принимают сборную сразу по окончании карьеры. У Беккенбауэра даже тренерского диплома не было.
Реброва назначили тренером ще при павелці, Петраков був просто тимчасовою персоною
Взагалі це дуже брудна історія, що з назначенням Шеви, що з Ребровим.
Ведь смотрите что получается.
1) Выпадает Микола. Вторым едет Михайличенко. И вдруг взлетает тема с Зиной- ЛЗ. Скажите, его хоть один ГТ клуба УПЛ, кроме шахты, рискнул бы туда поставить? Но надо помочь пацану подписать норм контракт..
2) То что Степа никакой и выглядит хуже Сидора, не говоря о Браге...но упорно наигрывается на основу. Я реально уважаю Степу, но уходить надо вовремя. Можна поддержать в раздевалке, выйти на 20 минут , как Ярмола,но...Ярмола почти спортдир, а тут нужен контрактик, как не помочь...
3 ) Самое больное, Лунин. Он что, впервые так чудит в сборной? Или в Реале пенок не пускает? Первым стал? Так Кепа того хуже. Но опять же, контракт...
И это и есть болезнь поразившая и разьевшая сборную.. это только то, что видно со стороны, естественно бездоказательно. А сколько еще открытий чудных... Бондарь и Таловеров например, что они делают в сборной..Или вечно перспективный первый привозящий...
Как из этого дерьма выберется Ребров.. Не знаю...Надежда только на здоровые силы внутри команды... На то что справится именно ТШ... Я бы на это не поставил
Таловеров играет в приличном европейском чемпе (сборную Австрии на че видели?) в составе бронзового призера с постоянной практикой. Никак нельзя сравнивать с Бондарем.
Проблема Реброва в привычных сочетаниях и нежелании рисковать. Степа с Михайличенко наиграны - пусть на опыте играют. Зинченко ж в самом Арсенале лз. И при этом Ребров не замечает, что все трое сдали и физически не тянут (разве что Михайличенко на фланг сдвинуть)
Ця ганебна "філософія": "поки м'яч під нашим контролем, нашим воротам нічого не загрожує" тільки з першого погляду правильна. Подивіться, - футбол далеко вперед пішов, а ми граємо у позавчорашній. Вже на цьому Євро нам кілька разів показали, що контроль м'яча - не самоціль. Іспанія, володіючи м'ячем менш за хорватів вщент розбила їх на футбольному полі. А інші команди домагалися успіху гостротою атак, організацією та самовідданістю, а не перекочуванням м'яча.
"А вот если поменять местами правого инсайда и левого фулбека", то сразу бы игра стала быстрой и острой". На самом деле надо поменять игроков - на хотя бы состав 1990 года (еще один повод лягнуть В. Лобановского). В общем, т. д. и т. п.
Пламенный привет бабе Наде :).
Мені взагалі не подобалась ідея запрошення його на посаду головного тренера збірної.
І як на мене з його приходом збірна абсолютно не спрогресувала, а перейшла в якийсь режим застою.
Нам дуже давно (після смерті метра) потрібно будо запрошувати якісних тренерів і в Динамо і в ЗбУ, а не шукати в л...і шкварки, і тоді б них не зазнали такого страшного регресу в нашому футболі.
Люди, які звикли що наша команда грає, а що найголовніше грає на рівних (незалежно від результату) з любими європейськими грандами, не можуть прийняти ось це ... що відбувається як мінімум останніх двадцять років.
По правді кажучи, тоді румуни виграли спільно з арбітром, який призначив пеналь у наші ворота за фол в метрі від лінії штрафної. Други арбітр "не побачив", як знаменитий кокаїнщик другою "рукою Бога" вибив м'яч з лінії своїх воріт.
Сильно тоді любили совок...
Интеллектуальный уровень Реброва - чуть повыше, чем у Шевченко.
Оговорюсь: ни в коем случае не пишу о "низком" уровне! Пусть будет "высокий", суть не в том.
Суть в том, что игрой обоих руководят их помощники. У одного были итальянцы, у другого - испанцы (если не брать в расчёт экс-голкиперов "Ильичевца").
Итальянцы были покруче испанцев, Шевченко им не мешал. И почерк игры был заметен.
Испанцы у Реброва (не считая Рианчо в своё время) - довольно посредственные. Плюс, Станиславович свято уверен в том, что игру команде ставит именно он, чем Шевченко в своё время не особо страдал.
Продолжать можно долго.
Надоело, уж простите.
Посмотрю, всё -таки, матч со словаками. Попробую.
Впрочем, это уже "баба надвое сказала". Пусть будет Ваша "баба Надя" :)