Не хочеться сперечатись і розливатись дешевою горілкою по спустошеним душам вболівальників Динамо. Просто немає сил.
Так, Динамо старалось, дуже старалось, билось до останнього патрону, точніше - секунди, але коли сил є повний жбан, а думок дай бог на чекушку, то результату не бачити як своїх вух без дзеркала.
Майже 60 відсотків володіння м’ячем, 14 ударів по воротам, а статистичний портал Fashscore пише про 19 нанесених ударів, але лише один раз м’яч спрямовувався в ворота (саме коли був забитий гол). І чотири жовті картки наших захисників плюс у приєднавшогося до них Ваната.Щось схоже на футбол, на гру від Динамо ми бачили лише до 67 хвилини, коли втомленим, падаючим з ніг, пішов з поля Ярмоленко. А потім, ще півгодини, ми спостерігали біготню, ту біготню, яку футболом назвати можливо лише з великим натягом та й то після ополовиненої пляшки. Власне це і все, що можна сказати про вчорашню гру.
Добавлю декілька слів. Знаючи, що потрібно було відігравати два голи, здавалось, що ми повинні були побачити осмислену, вдумливу гру киян. Не навалу, а гру. Хотілось побачити театр футболу від Шовковського, та побачили поле рукопашного бою. До речі, театру футболу від Шовковського ми, практично, ще не бачили. Те, що ми бачимо - це лише і всього - навсього відхід від налаштувань Луческу. Якоїсь новизни, якихось оригінальних ідей від Шовковського ми спостерігаємо лише, коли вдягнемо рожеві окуляри з великими діоптріями. На жаль. Бо близорукість, короткозорість, нас робить оптимістами. А оптимізм, як памятаєте, по- Вольтеру, - це пристрастно стверджувати, що все добре, коли насправді все погано. Ну може не все, але все ж таки погано...
Гляньте, колеги і вболівальники, на скрін. Це початок гольової атаки австрійці. Так, австрійці зробили з Бражка «плаксу-більшовика», але ж що роблять інші його колеги по команді? Придивіться: і Піхальонок, і Тимчик, і Дубінчак, і Михавко з Поповим дивляться на м’яч, а не на гравців. Весь захист не бачить одинокого палестинського данця Адама Дагіма, якому хоч і лише 18 років, але який виявляється мудрішим за весь наш захист на чолі з гладіатором Поповим і центральним захисником з дитячим обличчям Тарасом Михавко, який до речі на чотири місяці доросліший за Дагіма.
Виділяючи цих двох молодих тільки починаючих свій шлях в футболі гравців, я хочу сказати лише одне: можливо в технічному плані і данець, і українець тотожні, але в плані розуміння гри Дагім на голову переважає і молодого Тараса, і зрілого Дубінчака, і вовкодава Попова. Гнати м’яча вперед можливо красиво, але чи завжди розумно? Той же Михавко не може і не вміє, бо не вчили чи можливо мимохідь вчили як виходити з під пресингу, як починати атаку. Лонгбольне лупання м’яча вперед, як колись, може пройти раз чи два за гру (у Тараса раз пройшло), але ж в більшості випадків - це втрата контролю за грою і, як наслідок, небезпечна контратака на свої ворота. Тому коли ми, багато з нас, кричимо, що потрібно повернутись до витоків, до первинних налаштувань минулого футболу, футболу по-Лобановському, то потрібно розуміти, що це шлях в нікуди. І будуть Михавко з Поповим грати в Динамо на рівні, в кращому випадку, Ліги Європи, а той же Дагім з нині 20-ти річним Глухом підкорювати вершини Ліги Чемпіонів. Тим більше, що футбол Лобановського був не тільки фізично лонгбольним. Але це вже інша історія.
Ось тому, на жаль, і є Михавко дзеркалом нинішнього Динамо. В нього відбиваються як успіхи, так і невдачі.
З повагою,
Скіф
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------
Але статистика матчів повністю ці тези заперечує:
1-й матч 12 ударів,у площину воріт 3
2-й матч 14 ударів,у площину 1(!!??)
То,що вони "не мають ударів" ніхто не заперечує: луплять вони досить сильно ,але у "молоко".((
Який вихід?
Замість того ,щоб пацьколити "тату" тіло(які ,коли пройде мода і прийде зрілість будуть видаляти)краще бити по воротах. Можна по методах динамівців 60-80 років.
Згідно з головною тезою Лобановського.)
Забыли: нет Игроков.
Технічна оснащеність динамівців не така вже і погана, як ми часто їм приписуємо.
Але ж чому гострота біля воріт австрійців була лише тоді, коли на полі грав Ярмоленко. Той самий Ярмоленко, якому , як тут пишуть, давно вже на пенсію.
Та тому, що лише повільний Ярмоленко міг вести гру, в яку намагався грати Шовковський. З його заміною гра стала біготнею типу Колоса тільки більш вправнішою.
Звичайно без вмілих гравців команду не побудуєш. Це аксіома, з якою не сперечаються.
Але ж і маючи сотню Мессі з Пеле, команду не побудуєш, якщо вони не будуть знати в що грати і як грати тут , в даний момент, в даному місці поля. І це справа вже тренера. Примір ПСЖ наразі. На мій погляд Шовковський лише вчиться бути справжнім тренером. І дай бог, щоб у нього вийшло.
Наша команда по технічному оснащенню якщо і поступається Зальцбургу, то лише ледь- ледь. А ось по рівню гри - на жаль Динамо з австрійцями можна порівняти як Запорожець з Мерседесом. Тому що футбол, як дуже часто говорив ВВЛ - це гра розуму, а найсильніший м'яз - це мозок.
ВВЛ говорив в команді повинні бути ті хто на роялі грає і ті хто той рояль таскає...Щодо рівня гри то якраз техніка індвідуальна її і визначає. Маленька різниця і дала результат. Вони наші помилки використали ми їхні ні якщо і гра була рівною.
Це він говорив ще коли грав в Динамо, Маслову в 1964 році.
Являючись тренером він про це і не заїкався. А тих, хто хотів лише грати на роялі виганяв з команди. З тріском. Наприклад, талановитого Шепеля і не менш вправного Хапсаліса.
Його кредо: "Важливо не просто грати в футбол, а мислити на футбольному полі".
на жаль, мислити на поля у нас в українському футболі можуть два-три футболісти. О тому і грає Ярмоленко, тому що без нього Динамо - це набір непоганих гравців, але не команда.
Вчора це було явно видно. До 67 хвилини за Ярмоленко Динамо виглядало машиною, що першою йде до фінішу, а після заміни кепа - Динамо пересіло в бричку.
Ще підростуть трохи Бражко та Волошин - будет вам и белка будет и свисток
А ось що насправді прикро що не мислить Шапа
А по суті ж футболісти - професіонали і грають для нас, дилетантів, розбурхуючи наші емоції.
Бо футбол без емоцій - це байдужість, а вболівальник без емоцій - це прагматичний ботанік.
Але те, що Ви написали, я не писав.
Але я написав "Не ТІЛЬКИ фізично лонгбольний".