Статистика знає все...

Як ще сто років тому стверджували одесити Ільф з Петровим «Статистика знає все». На сто відсотків і більше я згоден з ними, бо «відомо, скільки і якої їжі з'їдає на рік середній громадянин республіки. Відомо, скільки цей середній громадянин випиває в середньому горілки, з приблизною вказівкою споживаної закуски».

Та, на жаль, статистика до того ж є хитро лукавою цифрою, як стверджували в кінці вісімдесятих минулого століття (точніше в 1987 році) радянські економісти Ханін з Селюніним. І я з ними також згоден.

Бо скажіть, чи можна програти з розгромним рахунком володіючи м'ячем 56 відсотків часу гри, зробивши на 113 передач більше (500 передач в Динамо і лише 387 у Лаціо), завдавши 10 ударів по воротам (на жаль у Лаціо -14)? Ну як, дивлячись на ці цифри, можна змоделювати знищення Динамо в грі?

Статистика знає все, але статистка знає, на жаль, лише як функціонує процес в економіці, в виробництві, в грі, знає скільки зробили, випили, зїли, забили, але статистика, на мою думку, не каже чому саме такий рахунок чи такий стан економіки. Статистика – основа для аналізу спеціалістами.

А на кой мені ляд знати про майже бездоганну гра Бражко з його 88% точних передач, з його 6 –ма точними лонгболами з 8-ми, з його більш-менш високою оцінкою - 6,5 від Whoscored.com, з його двома точними ударами (з трьох), якщо дві його помилки призвели до двох голів.

На кой чорт мені насолоджуватись статистикою Піхальонка (91% точних передач, 5 з 5 виграних відборів м'яча, один точний удар по воротам і оцінка від того ж порталу -6,8), якщо його лінь вступити в боротьбу за м'яч з Матіасом Вечіно поклала початок першої результативної атаки на наші ворота.

Олександр, на мій погляд, нині найбільш переоцінений гравець Динамо ( і не тільки): він прекрасний гравець рівня УПЛ, але хто його бачив вчора в грі з напіврезерним Лаціо? Піхальнок малорухливий, його динаміка знову ж таки динаміка лише для УПЛ, а невміння відкриватись між лініями ставить його значно нижче того рівня, який ми очікували і який він може дати. Не знаю, може бути, що Шовковський ставить його грати не по тим нотам, до яких він звик грати в Дніпрі.

Колеги, навіщо мені знати скільки доторків в карному майданчику римлян зробили кияни, якщо вони не конвертувались в голи.

Але я хочу знати, чому в останній час так багато помиляються і Михавко, і Тимчик, і Біловар, та й ті ж Бражко з Піхальонком, чому відверто слабко (якщо не використовувати більш сильний синонім) зіграв Шапаренко.

Гра Миколи вчора – це щось. Старався, дуже старався, проявляв неабияку ініціативність, виконав дуже великий обсяг робіт і… купа купезна помилок. Наприклад, чому Микола не вступив в боротьбу з Деле Башіру, коли той віддавав свій асист Діо для третього голу. До того ж 18 втрат м’яча (!!!!????), провал всіх спроб дриблінгу, виграш тільки двох дуелей з п’яти і 80% точних передач. Це аут… Такого Миколу я не бачив давно, а може й не бачив ні разу. Статистика доказує, що ми зіграли непогано, намагались грати ініціативно і старанно, але напомилялись настільки, що збагнути не можна. А в футбол виграє не той більше тримає м’яча, не той хто більше і дальше б’є, не той хто більше дотикається м’яча в чужому карному майданчику, а той хто не помиляється і той хто вміє конвертувати ці торкання в голи.

В суботу, 21 –го вересня, нам на прикладі Динамо це продемонстрував Рух. Слава богу, що тоді дитячі помилки тих же самих наших гравців не призвели до голів, але і тоді активність Динамо також не перетворилась в голи. Просто Рух – це поки навіть не напіврезервний Лаціо. Йому ще рости і рости і рости до такого напіврезервного нинішнього аутсайдеру Кальчо. І, як виявляється, не тільки Руху…

Наше Динамо – це команда УПЛ. На жаль, вона нині навіть не середня команда рівня топ-чемпіонатів. Це потрібно прийняти, засвоїти і не вимагати від неї неможливого в даний момент. Не потрібно очікувати більшого, чим вона може дати, не чекати захмарних перемог над МанСіті чи Барсою, не слухати Суркіса, який заявляє про обов’язкову перемогу над Лаціо. Не можна за мить вирубати, видалити те лайно, що роками накопичувалось, на яке не звертали уваги і до якого, навіть, заохочували брати – власники. Не можна змусити гравців грати в те, в що вони не вміють грати. А наші гравці, вміючи все робити з м’ячем, не вміють грати без м’яча, не вміють приймати рішення до того як торкнуться м’яча, не вміють грати під тиском і не ламатись миттєво. Їх процесор в голові – це процесор середини 90-х, такий собі Windows 98, коли вже весь світ забув про Window 7 і забуває про Window 10.

Після гри з Рухом я писав, що без критичного виявлення і осмислення причин невимушених помилок захисників в тій грі Динамо, на жаль, буде знесено Лаціо. Я, слава богу, не Касандра, але ж сталось саме те, про що ми з Вами, колеги, думали, але не хотіли вірити: наші гравці не вміли і не вміють грати під навіть не жорстким тиском, а просто під тиском.

Так вони можуть будувати білдап, так вони можуть контратакувати, вони, навіть, можуть вести прості позиційні атаки, але вони не можуть не помилятись, тому що, на мою думку, немає впевненості в своїх силах. І вони помиляються: і талановитий Бражко, і не менш вмілий Михавко, і продвинутий Шапаренко і, навіть, вже легендарний Ярмоленко. В порівняні з нашими рідними українськими гравцями той же колумбієць Сибальос, який не є топом для топ-клубів, для Динамо є верхом впевненості і надійності.

І останнє. Чому саме Гамбург з 19 годинами добирання до нього? Через 72 години Динамо буде грати з Лівим берегом, а же через 72 години знову ж в тому Гамбурзі з Хоффенхаймом. Тобто з 144 години до гри з Хоффенхаймом Динамо 38 годин (25,3% часу) буде в дорозі. Чи не забагато часу? Я розумію, що війна, я розумію, що повітря закрите, але ж є стадіони Польщі в Чехії, в Румунії, та навіть в Молдові, до яких добиратись десь 8-10 годин. Так чому Гамбург, північ Німеччина, куди Динамо добирається з двома пересадками. За таку логістику менеджменту Динамо потрібно голови повідкручувати. Їм Люблін (наприклад) не потрібен, Гамбург їм подавай… А по гамбурзькому рахунку логістики Динамо ідіоти.

З повагою,
Скіф