Знову про вміння грати в футбол

Друзі, чому ми програємо грекам, словакам, туркам, кіпріотам, албанцям, яких за часи Лобановського обігрували одною лівою?..

Чому?

Чому вони навчились грати в футбол, а ми ні?

Хто винен: дід Мороз, чи Венера, що не зуміла ввійти в знак Близнюків, чи Саргасове море раптом стало привітним, чи Північна Зірка помінялись місцями з Південним Хрестом?

Чому, коли нашим футболом заправляють вихованці Лобановського, збірна України грає все гірше і гірше?

Чому?

Так, нині війна, але ми за 33 роки незалежності лише раз грали в фінальній стадії ЧС, а та ж Хорватія, яка також пройшла через війну, за ці роки шість раз грала на ЧС. Вони шість, а ми лише раз. Може тому, що хорватський футбол не очолюють вихованці Лобановського. До речі і збірна України Лобановського не зуміла вийти на ЧС-2002, в десяти матчах, маючи посередніх суперників (Польща, Білорусь, Уельс, Норвегія, Вірменія), вигравши лише 4 рази.

Тому, на мою думку, суть не в перемогах Лобановському, а в тому що він залишив після себе, яких учнів він виховав.

На жаль після ВВЛ - потоп. Після нього Динамо лише сім разів ставало чемпіоном України (до того двічі не під керівництвом вихованців Метра), а наш "клятий" друг-суперник 15 раз.

Чому?

"Мы ленивы и нелюбопытны" - писав російський класик майже 200 років назад ( в 1829 р.). А що змінилось? Та нічого не змінилось. Лінь вчитись. Лінь вчитись футболу, бо ми самі з вусами, як вважав колись Суркіс, коли не бажав слухати про нову статистику футболу.

Повторюсь ще раз. Лобановський був найбільш талановитим тренером радянського футболу останніх двадцять років. Наголошую: радянського. Бо, наприклад, Рінус Міхелс, нідерландець, що працював тоді ж (він лише на 11 років старше ВВЛ), дав футболу значно більше. По суті - він створив сучасний футбол, по суті - він створив футбол в Нідерландах, який після нього постійно йде в перших рядах світового футболу, хоч до кінця 60-их були на його задворках. Валерій Васильович в універсилізації футболу лише йшов за ним.

Методи Лобановського - інтенсивність плюс організація - працювали ще і в 90-ті роки вже в українському футболі, але починаючи з Нульових вони стали пробуксовувати. І не тільки через те, що залізна футбольна дисципліна стала ламатися і тріщати, а і тому, що світ сприйнявши лобановську логіку інтенсивності футбольних дій, добавив до неї ще й інтелектуальну складову, яка дозволяла долати насиченість і щільність захисних дій.

Бо саме тоді, в другій половині 90-их - на початку Нульових, футбол став щільним і насиченим на кожному клаптику поля. Саме тоді Жозе Моуріньо був вигаданий автобус, в 2004 році, здається, коли він з Порту взяв ЛЧ. І саме з тих пір учні Лобановського стали терпіти поразки спочатку в Європі, а потім і дома. А ось учні Міхелса, спочатку Кройф, а потім учень летучого голландця- Гвардіола, придумали позиційну гру в тіку - таку, яка і почала долати автобуси з тролейбусами. А наші коучі залишились в ХХ столітті, гордо заявляючи, що вони учні Лобановського, ми їм аплодуємо і... програємо, зверхньо стверджуючи, що грати в позиційний футбол нам западло, не по - Лобановському.

Повторюсь знову і знову для тих, хто в танку: діло не в Лобановському, а в тому що залишилось після нього. На жаль, так звані учні ВВЛ не зуміли модернізувати його футбол до сучасних вимог. І це катастрофа футболу по- Лобановському, як би ми не відвертались від цього, як би ми не хотіли це чути.

Нині нам подобається футбол від Шовковського. Так, це свіжий подих, це промінь світла в темряві динамівської багнюки. Подобається він і мені. Далекі передачі на вривання в ненасичені зони вінгерів і форварда красиво, звичайно, чи не так.

Але ж давайте подумаємо, чи зможе наше з Вами, друзі Динамо, перемагати більш сильні організовані команди, які не залишають вільних місць для атакуючих дій. На мою думку, така тактика може працювати лише проти посередніх команд, які не вміють захищатись. Навіть в Україні, проти посереднього Руху, вона не пройшла. Гравцям Динамо потрібно вчитись атакувати позиційно, тобто вивчати не лише арифметику, а і алгебру футболу.

Та чи є кому вчити їх? Мені здається, як я вже писав, що це головне питання. Не Лобановський винен, що немає у нас нових футбольних вчених типу Ландау, Корольова, Патона, Вернадського, Глушко, а винні ті, що сидять в танку, де нічого не видно, але тепло і вилазити не хочеться. Вони думають, що все знають, але футбол вірить лише тим, хто знає, що нічого не знає в футболі, а хоче знати.

Такі є. На жаль їх одиниці. І вони працюють на жаль з футболістами не першого рівня.

А ті, що більшість, не можуть навчити дітей грати в сучасний футбол, а вчать їх лише боротись.

А ті, що більшість, очолюють перспективні команди і спускають їх до свого посереднього рівня.

І ті, що більшість (перші і другі) пишаються своїми діями, не розуміючи який злочин вони заподіюють футболу.

Так, що коли критикують Лобановському, то це не хейт звитягам ВВЛ, це хейт тому, що він не зумів створити школу Лобановського , яка могла б далі розвинути футбол по - Лобановському.

Я не знаю який був би нині футбол від ВВЛ, але на 100-200-300 відсотків вірю, що нині це не був би футбол, в який грали його команди в ХХ столітті. Та, на жаль, Динамо і більшість українських команд намагаються грати саме в той футбол. Але ж це не крок в майбутнє. Це крок в небуття, куди, здається, наш футбол впевнено йде семимильними кроками.

З повагою,
Скіф.