Турнірна ситуація вкрай неприємна, гра – жах, багато запитань та негативних вражень, але почнемо з позитиву. Попри всі розмови про "Це не ми забили, а суперник забив сам собі", приємно усвідомлювати, що такий контингент оминає цей канал і наврядчи тут хтось мислить у такій площині. Але трошки деталей не завадить.
По-перше, одразу після виносу Трубіна, було здійснено колективний тиск. Причому, виконавцями, яким часто дорікають (по ділу) за гру у цьому компоненті. Одразу двоє гравців зони підбору синхронно зробили рух назустріч супернику, який був першим на підборі – Мудрик активно зустрічав і гравця із м'ячем (Кочорашвілі), і залишався на достатній відстані від Чакветадзе, який знаходився із ним на одній горизонтальній лінії. Судаков, у свою чергу, працював по Хвічі.
Таким чином, шістці грузин надавалося небагато часу на ухвалення рішення. Хоча все одно, його не завели у якесь занадто складне становище, опція ліворуч від Мудрика була цілком досяжною, але Кочорашвілі мав на меті спробувати якнайшвидше повернути м'яч до штрафного України. Грузини не поспішали залишати нашу штрафну і готувалися до другої хвилі – ті, хто знаходилися у володіннях Трубіна, синхронно виходили з-за лінії офсайду і вже були за нею на момент спроби вибити туди м'яч від Кочорашвілі.
І, насправді, ця атака могла отримати дійсно небезпечне продовження на наші ворота – у периметрі була ситуація 6 vs 7 (ще +1 близько її меж), що для захисту не є великою перевагою, плюс позиційно нападники Грузії цілком могли розраховувати на те, аби отримати контроль над м'ячем у коробці. Але вийшло інакше. Взагалі мені подобається Кочорашвілі. Шкода, що саме з ним сталася така прикрість – вирішив бити по м'ячу, який ще скаче, і не розрахував як слід його приземлення. Тим не менш, тиск було позначено, а якою саме мірою він призвів до подальшої дії півзахисника – не так важливо, у будь-якому разі, на якусь дещицю це могло психологічно вплинути на нього, може десь і через це поспішив зіграти у м'яч, ну і для того, щоб скористатися цією помилкою, потрібно було знаходитися поряд. Футболісти нашої збірної у цьому плані виконали свою роботу, тож отримали винагороду у вигляді помилки суперника.
Тепер увага на Довбика, звідки він стартує – знаходячись всередині нашої штрафної у парі метрів від лінії.
Я поки що ніде не бачив, аби на цей його ривок звертали увагу, але швидкість, яку він тут розвинув – просто шалена. Так, він міг бігти повільніше – все одно прибіг трохи раніше часу. Он, Зубков біг на порядок повільніше, але в результаті, під час взяття воріт, вони знаходилися на одній лінії, але насправді, добре, що він добіг тоді, коли добіг. Про це пізніше. Чекаємо, доки хтось дропне офіційний замір із датчиків цього спурту.
А поки ми ще знаходимось на стадії, коли тільки відбулася втрата грузин, після якої Мудрик із Судаковим одразу переключаються між фазами та тікають у контру. Відзначу дії Судакова.
Такі епізоди демонструють, чому він дійсно коштуватиме 30+. Георгій ріже кут і веде м'яч таким чином, аби грузинам (а точніше, персонально Хвічі) довелося звужуватися, стягуючись до центру, надаючи простір Мудрику, що набирає хід, на фланзі. Багато кому ця теза не сподобається, але давайте пригадаємо дії Шапаренка у, здавалося би, успішному епізоду з гольовою передачею на Яремчука на Євро. Аналогічна ситуація, у якій так само він мав перед собою вільний простір, але почав обробляти у фланг, втративши темп атаки. Тому ці дії Судакова не є чимось рядовим у виконанні гравця збірної України, його куплет у цій пісні доволі дзвінкий і заслуговує на відзнаку.
Але найбільш вагомий внесок на рахунку Мудрика. Далі він відкривається, отримуючи м'яч від Судакова, і відбувається дуель 1 в 1 проти Чакветадзе, який за залишковим принципом добіг сюди, адже взагалі є хавом скоріш атакувального профайлу, і це проявиться під час протиборства із Мудриком. Основна помилка грузина – розворот спиною до Мудрика, це є помилкою. Якраз тільки вчора освіжав у пам'яті цей елемент і дивився схожі епізоди.
Тож так, повертатися спиною до гравця із м'ячем неприпустимо для захисника, цього потрібно уникати, інакше якісний гравець атаки зробить те, що ми побачили від Мудрика – виконає розхитувальні маневри в різні боки, а захисник витрачатиме час, аби розвернутися спочатку через одне плече, потім подолає головою кут у ≈ 100-120°, аби розвернутися через протилежне, і в результаті зовсім втратить орієнтування у просторі, а часто ще й координацію.
Тепер Мудрик на позиції, з якої виконає передачу, яка спровокує зрізку гравця грузинської збірної у власні ворота. Але насправді, ситуацію можна було би загострити навіть раніше – приблизно у момент, коли Довбик перетинав центральне коло та обганяв Квірквелію, він вже міг пропонувати себе під пас від Мудрика за внутрішньою дугою. Для цього було потрібно рухатися не діагонально, а трошки горизонтальніше, аби не потрапити так швидко у офсайд, і при цьому віддаляючись від опонента.
Класу Мудрика цілком достатньо, аби виконати кручений пас внутрішньою стороною стопи, яка би виводила Артем сам на сам із кіпером. Але Довбику тут трохи не вистачило бачення цього варіанту, може десь досвіду. Доволі часто можна бачити, як Холанд не тільки пропонує себе під такі паси, а ще й забиває з аналогічних ситуацій.
Але ок, у світі небагато нападників, які би тут вчинили саме таким чином, хоча мені здалося, що метрів через 15 він, все ж, розраховував на щось таке від Мудрика, але умови вже були не ті, що були ранiше. Може навіть він саме це і планував із самого початку, але не зміг знайти та вийти на точку, у якій можна було би розраховувати на такий пас. Проте більшою мірою, суттєву частину дистанції Довбик не був доступним для передачі – рухався між двома ситуативними захисниками, що робило варіант із його залученням занадто нереалістичним, тож Мудрик цілком логічно продовжував рухатися прямою лінією, доки не зустрів спротив, а подолавши його, зіштовхнувся зі своєю стандартною проблемою – виконання завершуючої дії.
До речі Квірквелія тут дійсно заслужив на пропущений гол. Навіть не тому, що зрізав м'яч у власні ворота, а тому що це є закономірним результатом, враховуючи те, як він загубив Довбика. Так, Артем максимально ускладнював йому задачу і відходив від нього у ту зону, з якої Соломону важко буде його контролювати та навіть просто не встигнув би добігти у разі отримання Артемом м'яча. Тут грузин вже мав захищатися спиною до своїх воріт, таке положення дозволяло би йому тримати у полі центрального зору одного суперника, а периферійним – другого. Але тут не вистачило швидкості мислення, аби вчасно перелаштуватися. Взагалі мені дивно, що Довбик не переїхав цих двох ЦЗ, адже вони обидва доволі посереднього класу. Навіть ось у цьому епізоді ви бачите, як Соломон не встигає працювати по ньому, схожі епізоди були і з Кашією. Довбик вміє відкриватися, щоправда, не дуже багато має епізодів, у яких би міг це використати.
А тепер, напевно, ключова теза "глави". Довбик відкривався під пас верхом або навіть парашутом. Це помітно, спираючись на те, що Артем не набігав на дальню, аби замикати її і навіть не шукав у штрафному можливості позмагатися наввипередки. Банально не було лінії для пасу низом, він її не шукав. Така передача могла пройти лише випадково, якби Квірквелія ще й м'яч би пропустив під ногою, наприклад. І Мудрик спробував підняти м'яч, зверніть увагу, але вийшло щось середнє між подачею та прострілом. Не те, що було потрiбно, але i сил на цей прохiд було витрачено достатньо.
Пропущений гол. Почнемо із ситуації, що утворилася на правому фланзі нашого захисту. Там Олексій Гуцуляк та Юхим Конопля протидіяли аналогічно здвоєному флангу грузинської команди – Хвічі Кварацхелії та Гіо Цитаїшвілі, 2 в 2, робоча ситуація без переваги суперника.
Загалом ця атака, або ж володіння грузин, тривала близько хвилини, вподовж якої м'яч встиг побувати двічі на одному фланзі та двічі на іншому. Тобто грузини розтягували захист української збірної як могли. Враховуючи те, що команда Реброва продовжувала грати четвіркою позаду, це давало велике навантаження на крайніх захисників. Миколенко під кінець вже був занадто виснажений і було помітно, що кожне пришвидшення йому дається важко.
Конопля, у свою чергу, не виглядав таким втомленим. Але зверніть увагу на його дії під час пасу Хвічі на Гіо та пришвидшення першого під зворотній пас від партнера. Тут Коноплі треба або іти зустрічати Гіо, або реагувати на рух Хвічі та залишати Гіо Гуцуляку.
Натомість Юхим завмирає та не робить ані те, ані інше. Гуцуляк бере ініціативу і жестикулює Юхиму, аби той забирав Хвічу, але не бачить від того миттєвої реакції, тому сам вирушає за сімкою, потім Конопля таки реагує, і Гуцуляк переключається назад на Гіо, який весь цей час був із м'ячем, але час вже втрачено – Гуцуляк, певно, вдячний Коноплі, адже тепер йому треба робити ривок до Гіо зі зміною напрямку руху, що він, ясна річ, встигне, і Цитаїшвілі виконає подачу.
Яка стане скоріше переведенням на протилежний, адже у штрафному грузини зовсім не мали умов для того, щоб пробувати туди подавати (4 в 1 на користь захисту). Але зверніть увагу, звідки починає бігти на фланг Миколенко.
Я би зрозумів його знаходження у тій точці, якби Грузія атакувала цю зону, тоді його звуження дійсно було би потрібним. Але на ділі йому просто довелося долати більшу відстань до Гочі. Грузини по максимуму використовували ширину поля, ще й мали свіжі фланги на відміну від нас (Гіо і Гочалейшвілі вийшли на заміну). Але.
Якраз тут Миколенко передавав гравця на фланзі Мудрику, буквально за мить перед подачею повертався до нього та вказував на гравця.
Але той ніяк не змінив своєї позиції. Якби на це переведення реагував Михайло, йому би довелося менше бігти, ніж Миколенку, плюс він подолав би цю відстань швидше за свого партнера. В результаті Миколенко не побачив реакції від Мудрика, і не чекаючи сам пішов захищати фланг.
Далі Михайло продовжує демонструвати нерозуміння ігрової ситуації. По-перше, не страхує потенційний прохід Гочі. По-друге – не готовий до пасу на Какабадзе. Не скорочує відстань.
Оптимально було би знаходитися десь на півтора метри ліворуч відносно власних воріт та ще на півтора вище від них (хоча в цілому Михайло нетипово багато користі приносив своїми діями проти м'яча). Сам Миколенко теж не дограє, збавляє швидкість і не демонструє наміру грати у відборі, просто виконав зближення, а коли залишалося до партнера пара метрів, зупинився і припинив чинити тиск.
Ну і далі доволі очевидне – дії Судакова у своєму штрафному. Наче й бачив суперника, наче й тримав його у полі зору, але потім його просто відпустив і дозволив завдати удару.
Кочорашвілі тут частково реабілітувався за дії під час першого голу і виграв позицію у одного зі своїх кривдників. Тож Забарному тут доведеться боротися одразу проти двох футболістів, які атакували його зону. Додам, що і сам Забарний з точки зору реакції та своїх переміщень у цю хвилину зовсім не виглядав якісно.
Вподовж усього епізоду він грав занадто вузько із Матвієнком, а Україна, нагадаю, мала лише четвірку захисників. Я би навіть міг сказати, що коли відбувається тиск такого рівня на фланги, постійна зміна напрямку атак, спроби швидко переміщувати м'яч з метою спіймати крайка, змусити його не встигнути, то вихід додаткового захисника міг би суттєво зменшити навантаження на захист. Тим паче, маючи перевагу в рахунку. Але відзначу, що це, напевно, перша така затяжна атака, у якій всі ці переведення і навантаження флангів набули такого страшного вигляду, що з'явилися такі думки. Хоча подібне хотілося би глянути хоча б заради коментів, у яких хтось би горів би від цього рішення, адже як так, ми топ-збірна (у чиїйсь уяві), а випускаємо п'ятого захисника, щоб утримати рахунок. Але тут це було би не просто додаванням захисника заради кількісної переваги, а рішення, завдяки якому тому ж Миколенку не доводилося би долати такий кілометраж. Але, знову ж, ТШ не мав часу, аби на це відреагувати, адже підвищення інтенсивності стало якраз у цій атаці, до цього таких відрізків не було, але можна було зробити превентивно.
Не зовсім зрозумів, чому Трубін так відбив м'яч. Він обрав хорошу позицію і все робив правильно, вчасно зреагував, але мені здалося, що він хотів не відбити м'яч, а одразу його спіймати, ставив долоні не таким чином, щоб відбити в сторону, а щоб зафіксувати. Тому в результаті не відвів м'яч у сторону, а фактично повернув його туди, звідки прилетів. Десь може переоцінив свої можливості або недооцінив сам удар. Прикро, бо цей удар був йому цілком по силам.
Посилання на Телеграм-канал автора, де розбираються матчі українського футболу: SpielRate | Інший футбол
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 26
Загрузка комментариев
