Чому хейтять тих, хто будує, і хвалять тих, хто кочує?

Зараз склалася така тенденція, що ФК Епіцентр закидають камінням — мовляв, навіщо вони вийшли в УПЛ, якщо немає стадіону, немає інфраструктури, немає історії. А в той самий час багато вболівальників захоплюються Металістом 1925, хвалять їхні трансфери, зміну тренера і вже пророкують боротьбу за єврокубки.

Але якщо говорити чесно — для чого тоді вийшов у УПЛ сам Металіст 1925?

У них немає свого стадіону. Команда постійно змінює місце прописки. Після скандалу на стадіоні «Лівий Берег» у Києві, де юні гравці Металіста 1925 ображали господарів поля нецензурними словами, клуб втратив можливість проводити там домашні матчі. І знову переїзд — тепер до Житомира.

Так, зрозуміло: у Харкові через війну грати неможливо. Але ж ніхто не забороняв знайти постійне місце, де є реальна футбольна аудиторія — у тому ж Луцьку, Івано-Франківську чи ще десятках міст заходу й центру України. Проте клуб і далі обирає шлях тимчасовості, замість того щоб укорінитися в конкретному середовищі.

Минулого сезону команду тренував Патрік ван Леувен — тренер із досвідом роботи в «Шахтарі». Але попри це, команда ледь пробилася в УПЛ через плей-оф, без переконливої гри. Іще до матчів на виліт Леувена звільнили. А на новий сезон клуб призначив Младена Бартуловича — колишнього гравця з мінімальним тренерським досвідом. І все це — на тлі розмов про єврокубки.

Бази немає. Домашнього стадіону — теж. А вболівальники залишились у Харкові, бо там грати не можна, а де саме зараз "живе" клуб — не зрозуміло.

А тепер подивимося на Епіцентр.

Так, клуб арендує (як і більшість клубів УПЛ) стадіон у Кам’янці-Подільському. Але, на відміну від інших, він вкладає в цей стадіон гроші. Вже встановлено опори для освітлення, монтується обладнання для телетрансляцій, тривають інженерні роботи. Це не "під сезон", а на перспективу — бо клуб бачить сенс розвивати саме тут, де є свої вболівальники.

Є повноцінна тренувальна база в Дунаївцях — з натуральним і штучним полем, з умовами для повноцінного тренувального процесу. Склад — повністю український, жодного легіонера. Без пафосу і гучних гасел команда виграла всі матчі чемпіонської групи Першої ліги.

Клуб має стабільне фінансування, чітку географічну прив’язку, підтримку з боку міста та бізнесу. Тут справді будується футбольний клуб — і в переносному, і в буквальному сенсі.

І парадокс лише в одному: Металіст 1925, без стадіону, без бази, без осілості — отримує овації. А Епіцентр, який реально працює, вкладається в інфраструктуру, грає своїми і для своїх — отримує хейт і зневагу.

Футбол — це не про бренд, і не про гучні назви. Це про поле, про роботу, про людей і про відповідальність перед уболівальниками.

Тому питання не в тому, чому Епіцентр вийшов у УПЛ. Справжнє питання — навіщо тоді в УПЛ Металіст 1925.