Апатія задовбала...

Останній раз я шкрябав по аркуші, точніше товк клавіши компа щодо Динамо, більше двох неділь назад.

Навіть гра збірної з її славетними 5:3 та 2:0 не зумовила сісти і накалякати що – небуть про ці матчі. До того ж я перебуваючи в відряджені дивився гру нашої збірної з командою з Каспію в готелі «Хутір» біля Рівного (міста Рівного, а не мого рідного села Рівного).

А про гру Динамо з Зорею навіть згадувати не хочеться, бо, боже, чого тільки не доводиться переживати через той футбол. Трамп зітхає в сторонкі біля п'ятого колеса величезної української гарби.

Апатія задовбала....

Можливо винна осінь, можливо - вік, а можливо і осінь, і вік, і суперталановиті наші футболісти, що показують супервидовищну гру…

Можливо. Так то воно так, але вчора байдужу апатію і втрачений дитячий ентузіазм (а точніше –дорослий ентузізизм) ще і Забарний добив. Як ми тут в один голос намагались доказати один одному і собі, що Ілля – наше все, що він нині є тим єдиним діамантом, що виблискує в тм’яному футбольному господарстві.

Так то воно так, та гра Забарного і в збірній, де він втратив позицію в грі з азербайджанцями, потім така ж бліда гра зі Страсбургом і, як персик з ароматом меду на весільному торті, вчорашня провальна гра з Байєром викликає більше брутальних запитань, ніж велелюбних захоплень. Ні , я не принижую Іллю, він був і залишається нашим кращим правим центральним захисником, але давайте придивимось більш критично до нього і приймемо як отче наш, що Забарному ще потрібно працювати і працювати, щоб бути стовідсотковим гравцем стартового складу такої команди як ПСЖ. В першу чергу – не втрачати позицію в грі і навчитись читати книгу футболу не тільки українською мовою з борнмутським акцентом, а і мовою Гюго з Дюма (чи хоча б мовою Гавроша).

А в цей же час в Ньюкаслі провалював гру ще один наш «суперталант» - Георгій Судаков. Судячи зі всього тренер Бенфіки «особливий» Моуріньо відвів йому роль атакуючого півзахисника, але Георгій звично звалювався всю гру на свій любимий лівий край, абсолютно не підігравав Павлідісу, а сам наніс лише один такий собі удар по воротам, який був заблокований захисниками. На мій абсолютно непрофесійний любительський погляд Судаков був найгіршим, найнепомітнішим гравцем в португальській команді в грі з Ньюкаслом.

Вчора в тій грі виблискував лише один Трубін. Та чи можна говорити про якусь велич, коли пропускаєш три голи в свої недоторканні ворота.

Виключив МЕГОГО десь посеред другого тайму. Апатія задовбала.

А сьогодні дощ. Йшов на роботу, закривався парасолькою, згадував Катрін Деньов в «Шербурзьких парасольках» з мрійливою музикою Мішеля Леграна, бажалось забути всю пекучу гіркоту від гри наших футбольних зірок, та, чорт забирай, чомусь все - таки думалось: а що далі?

Що чекає нас? Що отримаємо ми від гри Динамо і Шахтаря зі своїми суперниками в четвер 23 жовтня в ЛК? Я раніше знав, що динамівці не боялись, як колись їх предки - козаки, ні бога, ні алаха, ні чорта лисого. А нині ж трусяться, як зайці, що косять трин - траву на поляні, майже перед кожною грою, при цьому заявляючи, що грають для ЗСУ і трохи для нас.

Не знаю як складеться гра з турками, хоч хочеться не тільки не програти, а й виграти. А ось в перемозі в грі з Кривбасом відсотків на 90 впевнений в виграші Динамо.

По-перше, пора вже вигравати. Та гра, яку показують динамівці, все ж таки для УПЛ ( повторяю - для УПЛ) є непоганою, цікавою грою, але протягом 70-ти хвилин. І якби її не надалі паплюжив тренерський штаб Динамо невдалими замінами в доробку Динамо було б більше очок. А так дивишся на ту гру, як не дивився, коли ще женихався, в сіро-зелені великі-великі очі своєї майбутньої дружини і чомусь думаєш, що пан Шовковський (колись величний голкіпер, а нині такий собі тренер) не відчує ні аромату гри, ні її музики, ні її насолоди.

По – друге. Кривбас ван Левена грає завжди високим блоком, даючи дуже багато вільного простору для вінгерів. Якщо це проходило з Рухом, Кудрівкою, Епіцентром, то не думаю, що така гра пройде з Динамо, який має хоч і не досить талановитих, але все ж таки вмілих вінгерів і фулбеків. А по другому цей Кривбас грати не вміє.

Але це все мрії.

Тому хлопці бийте поворотам, тільки не в штангу і не в свої ворота. Бо ви – Динамо! Динамо, яке бог скоїв (чи створив – хто як бачить) в один з шести днів свого творення світу.

З повагою,
Скіф

P.S. Дивлячись на блоги, що розміщуються тут, в основному за рідким винятком бачу лише шановного Деві і Зеленку. Мабуть апатія задовбала не тільки мене...