Квест Динамо

Зима… Сніг…Мороз… Холодно… Світло по графіку і поза графіком. І до рестарту нинішнього дивного чемпіонату УПЛ залишилось якихось 16 днів: трохи більше двох тижнів.

І все частіше в голову влазить, саме влазить, як його не жени, питання: Динамо?

І вперше за багато років, та й за декілька десятиліть, я не можу сформулювати собі хоч щось схоже на відповідь про можливості нашого, чорт забирай, Динамо і чого від нього очікувати.

Динамо Костюка - це Маріанська западина чи чорна діра Всесвіту. Абсолютно неможливо спрогнозувати де буде Динамо в травні, коли закінчиться цей непередбачуваний, хаотичний , але вельми цікавий чемпіонат УПЛ.

Нинішнє Динамо мені нагадує Україну часів УНР і Української держави. Вінниченко з Грушевським мріяли про соціалізм, який хотіли будувати разом з Леніним, Петлюра, маючи соціалістичні переконання, будував національну державу, Скоропадський же не маючи змоги ступити ні вправо, ні вліво, все ж таки зводив Українську Державу, але на допомогою німецьких штиків, а потім вимушено видав універсал про автономію України в складі білої росії, підписавши собі вирок, як державному діячу.

Так і в нашого Динамо відсутня від слова геть стратегія розвитку клубу, відсутнє розуміння в який футбол гратиме команда. Ребров будував одне Динамо, потім ребровське Динамо з захопленням руйнували Хацкевич з Михайличенко. Луческу намагався прищепити Динамо грати хоч в щось, що нагадує позиційний футбол, а Шовковський постійно шарпався між позиційним і лонгбольним футболом, який чомусь вважається візитною карткою Динамо. Команду ж, на жаль, рве на частини бажання нічого не змінювати, але отримувати все.

Костюк, як це видно з його досвіду, любить грати в лонгбольний і швидкоконтратакуючий, так званий динамівський, футбол. Але для такої гри потрібно більшість часу стоїчно і терпляче сидіти в засаді, володіючи м’ячем менше 50 відсотків. Та чи дадуть упл-ські команди це робити Динамо, коли вони самі, можливо лише крім Шахтаря, мріють відсидітись в засідці, віддаючи ініціативу киянам. Найкраще це вміє робити команда ЛНЗ, тренер якої найбільший дока і визнаний мудрець такого футболу, який має право на існування, але по суті є антифутболом.

Друге. А чи вміють динамівці відсиджуватись в обороні, очікуючи сприятливих можливостей для контратак? Відповідь здається на перший погляд простою, але насправді відповіді то немає. Повторюсь, що Луческу, а потім Шовковський, намагались привити Динамо вміння грати в позиційний футбол. Луческу це вдалось, Шовковському іноді, але кияни в більшості своїй запрограмовані на такий футбол. Вартих скіллів лонгбольного футболу їм ніхто не прищеплював, не було такої вакцинації в житті основної команди Динамо протягом останніх п’яти років.

Єдиний, хто може і здатен грати в лонгбольний футбол – це Піхальонок. Він один вміє і володіє довгим пасом, що може поставити захист суперників в ступор. Ні Буяльський в більшій мірі, ні Шапаренко, в меншій, не вміють грати в такий футбол.

Третє. Для такого продинамівського лонгбольного футболу потрібні здібні вінгери, які можуть втекти на віддати точну передачу в карний майданчик. Та хто з динамівців крайків вміє так грати?

Діало, улюбленець Костюка, не заграв ніде: ні в Динамо Шовковського, ні в Єрасулимі (там в Хапоелі в 19 іграх він грав в середньому по 39 хвилин за гру, забив три голи і двічі був вилучений).

Шола, єдиними справжніми скіллами якого є вибуховий старт і швидкість, які потім нівелюються відсутністю футбольного інтелекту з невмінням віддати точну передачу в карний майданчик.

Кабаєв же більш – менш вправний вінгер для позиційного футболу, швидкість – не його хоббі. Ярмоленко для такого футболу і в молоді роки не був ні Лебедем, ні Щукою, а в кращому випадку – Раком.

Четверте. Потрібен форвард, нападник, який може в карному майданчику замкнути передачу. Для цього у нього повинно були відчуття моменту, відчуття тої єдиної миті, коли потрібно відірватись від захисників і підставити голову, ногу, п’ятку чи якусь філейну частину під м’яч, щоб спрямувати його в ворота. Чи може Пономаренко грати в футбол а-ля Мюллер, чи а-ля Інзагі хоча б на мінімалках – не впевнений.

П’яте. Про захист краще мовчати: нинішній захист Динамо нездатний грати ні в лонгбольний, ні в позиційний, ні в якийсь інший футбол. Вміння наших захисників втрачати позицію і відсутність хисту до читання гри хоча б на одну передачу наперед – тягне на порівняння його з фонвізінським Митрофанушком, який бажав лише одружитись і гадав, що переріс час, але насправді не доріс до нього.

Шосте. Проте підсилення не буде. У нашого «видатного» менеджера і ще більш величного бізнесмена «бабок» немає. А опора на своїх «талановитих» вихованців може загнати Динамо не лише за четверте місце таблиці УПЛ, а й за єврокубки, з яких хоч щось капає в динамівську казну. Бо яке може бути підсилення Динамо пташенятами з гнізда Костюкового Ви, колеги, побачили вчора в грі нашої «талановитої» U-19 з посереднім за європейськими мірками юнацьким Атлетіком з Мадридом.

Тобто куди не глянь скрізь морок…

Одним словом квест без відповідей.

З повагою,
Скіф