ТОЧКИ ЗОРУ
Від Фліка, який ледве рятує нічию – до хамства журналістам. Як падав Ребров
Віталій Пасічний — 1 квітня 2026, 12:00
Футбольний оглядач
Учорашній матч проти Албанії з великою ймовірністю став останнім для Сергія Реброва в статусі головного тренера збірної України. Його контракт закінчується ще до літа, і на наступні матчі команду, найімовірніше, виведе новий наставник. "Чемпіон" підбиває підсумки роботи "улюбленця секторів".
Усім тим, хто писав і пише зараз коментарі в стилі "Як можна було цього [щось нецензурне] призначити?!", доречно буде нагадати: Ребров приходив в обстановці загальної привітності. Ба більше: сам факт його призначення виглядав удачею, локальною перемогою країни під час війни.
"Головну команду" Ребров очолив у червні 2023 року. Незадовго до цього він міг відзначити дев'ять років роботи тренером – і вони принесли ШІСТЬ чемпіонських титулів. Фантастична успішність – і байдуже, чи очолював Сергій Станіславович рідне Динамо, чи зовсім ментально далеке Аль-Ахлі, чи "наближений до реалій" зусиллями Харатіна, Зубкова та Ігнатенка Ференцварош.
Сергій Ребров
І не чемпіонством єдиним. Ребров домагався в єврокубках досягнень, які можна було назвати унікальними: перший плейоф ЛЧ з Динамо за 15 років, перший груповий етап з Ференцварошем за 25. Ребров ставив цікаву, сучасну гру, яку приємно було дивитися.
Ребров розкривав молодь: той же Буяльський досі приносить користь Динамо, Рибалка приносив довго і багато. Легіонери серйозні були потрібні? Так Динамо – неймовірні за теперішніх часів речі – на них і заробляло: Драгович приїхав за 10 млн євро, поїхав за 21.
Та навіть якщо зовсім просто на речі поглянути: хто з живих на той момент українських тренерів вигравав трофеї? Микола Павлов, який не практикує з 2015-го, Анатолій Дем'яненко, який з 2013-го має лише невдалий досвід у Словаччині, Олексій Михайличенко, який після 2012-го тренував так, що краще б не тренував. Сергій Пучков, який привів Таврію до перемоги в Кубку-2009/10, але, крім одного спалаху, нічого особливого не показав.
Ще, безумовно, Юрій Вернидуб, але перемоги в Угорщині та Україні справді виглядають вагомішими, ніж у Молдові з Шерифом. Ну і Роман Григорчук, який навіть випустив книгу "Чемпіон трьох країн", нагадавши так про свої заслуги в Латвії, Казахстані та Білорусі...
Але, чесне слово, якщо хто і підходить гірше за всіх у світі, щоб показувати на нього на противагу Реброву, так це Григорчук. В останні три роки кар'єра Романа Йосиповича летить у прірву – його велике щастя, що у Чорноморця своя криза, і завдяки цьому роботу в Першій лізі він знайшов.
Ребров узагалі виглядав гарантом перемог. Хоч би як нерозумно було порівнювати успіхи в статусі гравця і тренера, але до шести чемпіонських медалей у статусі тренера Сергій Станіславович виграв ще 11 (!) як футболіст. 17 чемпіонств до 49 років – небагато в усьому світі настільки титулованих людей!
І ось, менше, ніж за три роки, Реброва мало не благають піти і ставлять йому в провину те, що він не подав у відставку сам. Який шлях він пройшов до цього?
Фестивальний старт...
Між іншим, дуже оптимістичним був і дебют Реброва в новому статусі. Минуло менше трьох років, а здається, що було в іншому житті: Мудрик – один із лідерів, Ярмоленко і Степаненко основні, на флангах Раум і Вольф...
Останнє, звісно, стосується вже не нас: першим суперником стала збірна Німеччини, яка зробила нам велику честь. Саме до літа 2023-го для Бундестім настав час грати тисячний матч в історії – і в якості суперника вона вибрала саме Україну.
Святковим вийшов і матч. Дивлячись за тим, як Циганков відбирає м'яч у штрафному майданчику у Гінтера, щоб віддати пас на порожні ворота Довбику, або відводить за собою Рюдігера, щоб гольового удару завдав Мудрик (на автогол Рюдігера удар записали), думалося: вміють же!
Збірна Німеччини дивом врятувала 3:3, програючи у два м'ячі ще на 88-й хвилині – і складно відмовитися від теорій змови, що на честь свята привітному в усіх сенсах господареві просто дали відігратися. Ця гра стала останньою в збірній для чемпіона світу Гінтера, та й Фліку (на той момент, як здавалося, тренеру, який зайшов у глухий кут) залишалося в Бундестім три матчі. А що ж наші?
На жаль, дуже швидко виявилося, що в офіційних матчах ніхто оборонятися так вальяжно, як німці в товарняку, не буде – а ось забивати пару за один важкий для нас відрізок буде.
Уже перший офіційний матч приніс Реброву великі неприємності: збірна Північної Македонії вела 2:0 до перерви. Так, вдалося переломити хід і виграти, але самі прізвища тих, хто забив – Забарний, Конопля, Циганков – натякали, що на конвеєр такі перемоги поставити не вийде.
...І відкат до "риганини"
Трійка півзахисників збірної на той матч із північномакедонцями: Степаненко – Судаков – Циганков.
На наступний матч, проти Мальти: Степаненко – Судаков – Малиновський.
На наступну гру, з Англією: Степаненко – Судаков – Зінченко.
Доповню, що в Скоп'є наші грали з трійкою Мудрик – Довбик – Ярмоленко, допомога якої обороні вельми умовна, з мальтійцями перейшов на фланг Циганков (тобто Малиновський витіснив зі складу не його, а Мудрика), а проти англійців і вихід Яремчука можна пояснити більшою включеністю в гру, ніж у Довбика.
І начебто нормально грати проти грандів із більш оборонним центром поля, ніж проти Мальти, але ми ж пам'ятаємо, що збірна України не повернулася до відкритого футболу навіть із дуже слабкими суперниками. Степаненка в основі замінив Калюжний, але намагатися грати в щось видовищне збірна перестала.
Невже один поганий тайм так налякав Реброва? Швидше за все тренер поступово зневірився в можливості реалізувати свої ідеї за пару тренувань і без можливості трансферів.
Сергій Ребров
УАФ
У команди була довга лава, тренер активно це використовував, щоб вигравати матчі, найкращі в кар'єрі відрізки Мудрика і Довбика теж, звісно, допомагали "головній команді" – але якась тренерська рука в грі команди не відчувалася.
При цьому, будемо чесні, з результатом-то все було непогано. У відбірковій групі Євро-2024 на місце в топ-2, з Італією та Англією в суперниках, ніхто всерйоз не розраховував – але могли ж і його взяти, якби арбітр не злякався поставити пенальті наприкінці домашньої гри зі "скуадрою"!
У плейоф вийшло не без нервів, але боснійців та ісландців обіграти вдалося – причому Сергій Станіславович заслуговував на похвалу за те, як переломив хід першої гри виходом Яремчука.
Ні гри, ні результату
Переломним моментом для самого Реброва виглядає 2024-й. Один контекст очевидний: провал на Євро. Ті 0:3 з румунами входять до топу найгірших результатів за всю історію збірної. Одна справа програвати іспанському дрімтіму на чемпіонаті світу – і зовсім інша – збірній країни, яка сама ж називає Хаджі-молодшого найслабшою "десяткою" в історії.
Але є ще один компонент, який сильно недооцінюють. У січні 2024-го президентом Української асоціації футболу стала людина, з якою Ребров пройшов Крим і Рим. Звичайно, я про Андрія Шевченка, який тут же призначив Реброва віцепрезидентом.
Андрій Шевченко
Дан Балашов (УАФ)
І, як мені здається, тоді тренер перестав бути саме тренером, а став пам'ятником самому собі. Сімнадцятиразовий чемпіон п'яти різних країн, кум Андрія Єрмака, віцепрезидент із, м'яко кажучи, давніми зв'язками з Андрієм Шевченком – так і хочеться додати "тренувати не обов'язково".
Був би на місці Реброва просто непоганий тренер, його б попросили на вихід уже після Євро. Це виглядало б спірно, все-таки чотири очки він набрав – але вказали ж на двері Петракову, який в екстремальних умовах обіграв Шотландію.
Це нормально для команди з Артемом "Пічічі" Довбиком, Русланом "Найкращий асистент Серії А" Малиновським, Олександром "перемоги в АПЛ" Зінченком і натовпом міцних рольовиків у складі.
Для Реброва додався ще й Ілля "ПСЖ" Забарний, але успіхів не було. Проте грандіозний бекграунд утримував його на місці. З'явилася грубість у спілкуванні з журналістами – Ребров і за стилем спілкування став ближчим не до Ротаня чи Шовковського (спеціально називаю людей, які грали з ним роками), а до Суркіса і Буткевича.
І, починаючи з певного моменту, збірна перестала радувати не тільки грою, а й результатом. Програші Албанії, Чехії, ризик вилетіти в третій дивізіон Ліги націй, абсолютна ганьба для такого-то ростеру дисонувала зі спокійною самовдоволеністю на пресконференції й упевненістю, що наступний матч буде.
Хтось згадає як позитивні приклади матч із бельгійцями, але ж навіть у цій грі наші годину грали погано. А в матчі-відповіді, природно, був винос.
Втрата роздягальні
Гравці такі речі відчувають найкраще. Вони можуть не розуміти найпростіших тактичних речей, але відчувають найменшу зміну субординації. І, судячи з коментарів гравців, вони вже й не приховують, що не вірять тренеру.
Ось що сказали гравці після програшу Швеції. Валерій Бондар:
"Ми дуже легкі м'ячі пропускали, не повинні були пропускати легко, особливо в таких матчах. Більше додати агресії саме в атаці. Щоб не один Ванат був у штрафному, щоб було більше гравців, більше нагнітати, більше туди давати передачі, щоб захисники помилялися – і вже в нас будуть моменти. Більше саме агресії мало бути в нас у завершальній стадії".
"Те,що я бачу зараз... Нікого не хочеться образити – роздягальня мертва. Це я ще вчора побачив, на жаль.
Я думаю, це просто відсутність особистостей у роздягальні. Я зі свого боку хочу десь підказати, але в мене немає цих якостей. Із цими якостями ти народжуєшся. Ти не можеш це робити. У нас було до цього багато лідерів, і в один момент їх не стало. І зараз такий момент, що, дійсно, в роздягальні немає тих людей, які можуть щось змінити".
"Просто соромно від того, як ми беззубо вийшли і зіграли. Якщо наводити приклад гри з Ісландією, як билися за цей плейоф, як уся Україна за нас вболівала, а на полі була цілісна команда – сьогодні цього не було. Не можу цього пояснити, може не наш день. Але як є".
У командах, у яких гравці вірять тренеру, вони так не висловлюються. У таких командах гравці можуть викликати звинувачення у стерильності та нудних коментарях, але в них подібні коментарі говорить, власне, тренер.
У вирішальний момент Ребров і без тактичних помилок не обійшовся, але головні претензії до нього полягають саме в тому, що "роздягальня мертва", "беззубо зіграли" і в тому, що такі речі говорять його підопічні.
У зарубіжному спорті регулярно використовується термін "legacy" – він позначає ту спадщину, яка залишається після спортсмена. Ребров, як би пафосно це не звучало – сама історія українського футболу, ті самі 17 чемпіонств про це говорять досить чітко.
І зараз, коли він збирається вести якісь переговори про новий контракт, хочеться йому написати: Сергію Станіславовичу, побережіть свою legacy. Жодні гроші не варті того, щоб увійти в історію як чиновник, який вчепився у своє місце, а не як легенда футболу.
х х х
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 22
Загрузка комментариев
