Вірю, тому що абсурд

Чесно я не чекаю завтра виграшу киян. Надіюсь, мрію, однак віри майже немає, а є лише купа сумнівів, як базис безвірря. Бо вірити в перемогу киян можливо лише сповідуючи Тертуріана: «Вірю, тому що абсурд», тобто віра вища за людський розум.

Може й так. Дай бог, кажу я – безбожний православний атеїст.

Хочеться, дуже хочеться нарешті побачити виграш. А якщо пригадаємо, що Динамо створювало в першій немало гольових моментів та якщо згадаємо, що греки в другому таймі здається фізично підсіли більше киян і коли уявити, що наш захист нарешті зіграє безгрішно, то можливо і підемо далі в ЛЄ. Можливо…

Але ж у греків домашній стадіон, перевага після гри в Люблині, та ще й президент – відверто тупоголовий путініст, що бігає по полю з пістолетом в руках і навіть палить з нього, то…

Я не стратег і не мислитель, але головна задача на мою думку киян лежить на поверхні: закрити грецького придуМковача Константеліаса, бо саме він в Люблині створював найбільш небезпечні моменти. Наші опорники мають постійно контролювати зону між лініями, куди постійно, як згадаєте, вривався грек - такий собі Буяльський із Салонік.

Мені здається, що в першій грі закрити зону між лініями доручено було Бражку, але наш опорник «талановито» програв все, що можна було програти. Саме він був організатором і творцем перемоги ПАОКу, бо саме він втрачав раз за разом Константеліаса в цих зонах. Хочемо ми чи не хочемо, та, як не прикро, не хватає футбольної кебети Бражку (до речі капітану команди): не може він думати в грі хоча на рівні того ж таки грека, не говорячи вже про Родрі. Шкода, що поробиш, не в змозі Бражко саме читати гру, а не гортати її, як дописи Квіткої в інстаграмі.

Для такої гри швидше за все підійшов би Михайленко, та, як на зло, він травмований. Головним чинником перемоги для киян має стати дисципліна гри в обороні. Бо так як Динамо грає в захисті може грати навіть команда колгоспу «Заповіти Ілліча». Чи зможе захист киян грати безгрішно, не знаю. Це швидше риторичне питання. Бо чомусь немислимо, що не буде помилятись Біловар, не віриться, що не буде втрачати позицію Михавко. І буде дивно, якщо Кендзьора з Дубінчаком не програватимуть дуелі свої візаві.

Хочемо ми, колеги, чи не хочемо, та Динамо, на мою думку, повинно зіграти низьким, в крайньому випадку – середнім блоком. Грати високим боком захисту – смерті подібно, бо відкриваються вільні зони для швидких атакуючих граців ПАОКу, що неминуче призведе до катастрофи.

Відсиджуючись в захисті за рахунок стрімких та запальних гострих контратак флангами Динамо можливо зможе перемогти. Та ці контратаки ще потрібно створити. І тут на перше місце повинен вийти Шапаренко. Бо тільки він зможе створювати вектор небезпечних атак. Та, як не прикро, Микола нині далеко не той Микола, що розганяв атаки часів Луческу. На лівий край, на мою думку, знову вийде Герреро, а правим буде ганяти Волошин. Панамець з Дубінчаком виглядали в Люблині пристойно. А Кендзьора, як на мене, не зможе активно підтримувати Волошина, який швидко втомиться.

Ярмоленко з Буяльським можуть вийти грати на якісь 30… 35 хвилин і то, якщо Динамо буде програвати та, намагаючись врятувати гру, перейде на навалу атак коли суперник почне втомлюватись.. А контратаки, низький блок – це не для Ярмоленка з Буяльським.

Та можливий варіант шаленних атак киян в перші 15 хвилин гри з метою забити швидкий гол. Тоді і Буяльський, і Ярмоленко зможуть вийти з перших секунд та будуть замінені після перерви.

Про Пономаренко нічого сказати, бо його гра нагадує біполярний розлад: або безмежна ефективність, або така ж безмежна бесплідність. І це все неодноразово в одній грі.

Та це лише мої думки і мої мрії. Можливо безглузді. Бо хочеться все ж таки вірити, незважаючи на абсурдність.

Подивимось завтра.

З повагою,
Скіф.