Забобони

Вчора перед початком матчу збірної випадково згадав про свої традиції підготовки до гри.

Подумав, що сьогодні я вдома і можу зробити все залежне від себе задля перемоги улюбленої команди.

Перш за все сходив в душ. Ретельно вимився. Потім поголився, хоча потреби в цьому не було взагалі.

Коли вже команди вийшли на поле, після гімнів країн - накинув на себе куртку та вийшов на балкон.

Взяв цигарку до рота, приготував запальничку.

Рівнесенько із стартовим свистком арбітра підкурив цигарку. Те ж саме зробив на початку 2-го тайму.

Я був переконаний, що це подіє і ми обов'язково переможемо.

Нажаль... Все. Можна цю традицію, цей забобон, відкидати в сторону. Прийдеться вигадувати щось інше

А так гарно все розпочиналось...

1 квітня 1989 року. Субота. Хмельницький, стадіон "Поділля". Матч "Поділля" - "Кремінь"

• Льова, давай покурим. Что-то у наших совсем игра не идет. Может покурим и что-то изменится - сказав мені найкращий друг Олежка Гнидюк "Каля".

Я дістав пачку "Родопи" та сірники. Закурили.

Мій Олежка не був затятим курцем як я. Він міг покурити за компанію, але курильщиком він точно не був.

Ми задимили у нашому дев'ятому секторі.

• "МьІ здесь, мьІ твердо верим В одиннадцать ребят Ребята из "Подолья" сегодня победят!" - це Саня Жемчужников "Алмаз" заводить сектор та трибуни, закликаючи всіх активніше підтримуати наших улюбленців.

• "Не может ни питер, ни Минск, ни москва с хмельницким "Подольем" сравниться "Подолье" с Буга - золотьІе слова тьІ можешь на нас положиться" - це вже "Игнат" Сергій Ігнатенко

• Сектор девять просит гол! Сектор девять просит гол! - голосно, з надривом, у всю глотку кричимо ми

Ми з Олегом ще не докурили, коли Сергій Ковалець, який в майбутньому стане моїм найулюбленішим гравцем на всі часи, забив єдиний та переможний гол.

Цей гол я й зараз бачу. Він змістився з флангу ближче до центру і як дасть в нижній кут воріт.. Під саму штангу! Стрибок воротаря лише підкреслив красу голу.

Ми перемогли 1-0, але наприкінці матчу гості влаштуааои облогу наших воріт. Я курив одну цигарку за другою, будучи переконаним що це допоможе що це допоже нашим вистояти.

Допомогло. Але після трьох підряд цигарок, які я підкурював одна від одної, вже по дорозі з стадіону додому, а ми завжди ходили пішки, в парку ім.Івана Франка мене вирвало.

• Льова, что с тобой? ТьІ зеленьІй весь! Давай сядем на лавочку

• Сейчас пройдет, все нормально.

Ми посиділи трошки, коли мені похорошело то продовжили шлях до себе на Інститутську.

З тих пір на стадіоні я завжди обов'язково закурював із стартовим свистком та свистком на початку другого тайму.

Я свято вирів, що це допоможе улюбленій команді перемогти. І діяло!!!

Допомагало!

Але всьому колись приходить кінець. Здається "Волині" ми програли 1-2 і я зрозумів, що мої забобони це лише мої забобони.

Хоча вірити в них не переставав і продовжував дотримуватися своїх традицій

P.S. Сергій Ковалець, як і молодий вихованець херсонського футболу Ігор Ніченко, проведе яскравий сезон за "Поділля" і наприкінці отримає зарошення від самого Лобановського про перехід до нацкращої команди СРСР.

Динамівці пізньої осені приїдуть до нас на товариську гру, а Сергій Ковалець пробіжить перед переповненими трибунами під стоячи овації коло пошани.

Ігор Ніченко отримає запрошення від харківського "Металіста".

Але це вже зовсім інша історія

Листопад 1989 р. Хмельницьке"Поділля" перед почптком гри з "Динамо" Київ. Верхній ряд зліва направо: Володимир Кисера, Сосновський, Ігор Снігур, Ігор Карімов, Сергій Овчинников, Сергій Чабан, Віктор Муравський (к). Присіли: Ігор Ядлось, Ігор Ніченко, Сергій Ковалець, Степан Нич

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости