Екс-форвард київського «Динамо» Максим Шацьких поділився враженнями від матчу своєї колишньої команди з угорським «Ференцварошем» (0:4) в 4-му турі основного етапу Ліги Європи, а также торкнувся виступів донецького «Шахтаря» та збірної України.
Максим Шацьких— Максиме, розпочнемо з вражень від гри рідного для вас «Динамо». Пригадую, що й коли Ви виступали у біло-синій футболці, траплялися розгромні поразки, але не від команд рівня «Ференцварошу». Чому динамівці відверто провалили гру проти угорського клубу?
— Одна дурна помилка — і гра була поламана (мова про пряму червону картку для Дубінчака, — прим. ред.). Всі плани, котрі будував на матч Шовковський, пішли прахом. В УПЛ ще б могло пройти таке, грати в десятьох понад 70 хвилин ігрового часу, але не в Лізі Європи. На такому рівні за такі помилки жорстоко карають. До того ж, десь не підфартило. Мали шанс динамівці забивати ще за рахунку 0:0, але не пощастило ні Кабаєву, ні Ванату. Обидва у каркас влучили.
— Ну гаразд, нефарт в атаці. А в обороні що трапилося?
— Гравці «Динамо», особливо ті, хто регулярно грає в основі, не мають допускати такі дитячі помилки, як Дубінчак. Та й взагалі: всі голи — наслідок помилок гравців «Динамо». Всі чотири. Якась же має бути відповідальність? За командну гру тренер відповість, а гравці мають відповідати за свої.
Перший пропущений «Динамо» гол — безглузда помилка Кабаєва. Другий гол — ну якось ще треба тримати суперника у своїй штрафній площі (мова про Тараса Михавка — прим. ред.)?
— Як із цим бути?
— Треба якось зліше грати, з позиції сили. Штрафний майданчик твоєї команди — твій дім. Його боронити треба всіма силами. Не помітив я агресії, в хорошому розумінні цього слова, в діях динамівців. Ну а четвертий гол я взагалі не розумію…
Але, знаєте, хотілося б і похвалити дещо динамівців, бо після вилучення вони не закрилися наглухо в обороні, хоча могли б. Намагалися все ж грати у свою гру, у відкритий футбол, щось створювати в атаці.
— За часів Шовковського «Динамо» 0:4 ще не «горіло».
— Так. Мабуть, це дійсно найгірша гра «Динамо» у сезоні. Результат говорить сам за себе, як не крути. Мені так здалося, що після другого пропущеного голу динамівці морально здалися.
Та я б не поспішав ставити хрест на надіях «Динамо» на плей-оф Ліги Європи. Зарано. Попереду чотири гри. Легко не буде, звісно, але завчасно здаватися не потрібно. Виходьте, грайте, бийтесь, доводьте, здобувайте очки. Це покоління повинно розуміти, що зараз вони пишуть історію київського. Вони мають битися за честь клубу. Це ж «Динамо» Київ!
— Ваш товариш по «Динамо» Олександр Хацкевич розбираючи гру з «Ференцварошем», зі всього складу «Динамо» виділив лише Георгія Бущана в позитивному світлі. Та й то, трішечки. Хто вам бодай трохи сподобався у грі з «фраді»?
— Якби не Жора (Георгій Бущан, воротар «Динамо», — прим. ред.), то було б не 0:4, а навіть боюсь говорити, який би міг бути підсумковий рахунок. Бущан у деяких моментах творив дива. От такий тил має бути в команді.
Коля Шапаренко на своєму рівні зіграв. Якби не вилучення, то й Буяльський міг би показати достойну гру, але його висушено замінили, щоб компенсувати відсутність Дубінчака в обороні. Кабаєв старався, якщо не згадувати вчергове його пас не в ногу на Шапаренка, перехоплення і гол. Караваєв непогано відіграв. Хлопці старалися.
Не можу я їх звинуватити, що не хотіли. Бувають у футболі такі от невдалі матчі. От ми з вами про «Динамо» говоримо, що як так, чотири пропустили? А пригадаймо, як «Манчестер Сіт"і від "Спортингу» чотири отримав (1:4), як «Реал» від «Мілану» три пропустив (1:3), «Байєр» від «Ліверпулю» чотири вийняв (0:4).
Зараз головне — Шовковському все проаналізувати й зробити правильні висновки. От і все.
— На відміну від «Динамо», найпринциповіший суперник киян на внутрішній арені — «Шахтар» — в єврокубках переміг, здолавши «Янг Бойз» (2:1). Як вам гра команди Маріно Пушича?
— Дивився я і цей поєдинок, повністю. Відверто, гра «Шахтаря» мені сподобалася. Перемога «гірників» суттєво збільшила їх шанси на плей-оф Ліги чемпіонів, незважаючи на непростий календар далі (ПСВ, «Баварія», «Брест», «Боруссія» з Дортмунду, — прим. ред.).
Як на мене, в матчі з «Янг Бойз» практично все вирішила індивідуальна майстерність одного гравця, Судакова. Спершу ідеально віддав на Зубкова, згодом забив сам.
— Щодо Судакова. Одні експерти його критикують, інші піарять. Ваша думка: Георгій вже переріс рівень УПЛ і час йому до Європи перебиратися, вмовивши керівництво «Шахтаря» випустити його на волю, чи ні?
— Ну ви ж чудово розумієте, який нині рівень УПЛ… У «Шахтарі» кожен третій переріс рівень української першості. Але стабільності у грі Судакова я не бачу. От скільки за ним спостерігаю, ні в «Шахтарі», ні в збірній України немає від нього рівних виступів, стабільності. Немає такого, об він в кожній грі виділявся, вів за собою партнерів. Поки цих компонентів в його діях немає.
От коли він у кожному матчі буде демонструвати такий самий рівень, як з «Янг Бойз», тоді й можна буде говорити, що йому слід кудись переміщатися. Тобто, переходити у сильніший за УПЛ чемпіонат.
— Чому і «Шахтар», і «Динамо» ще більше, так лихоманить у єврокубках. Є цьому логічне пояснення?
— По-перше, хто б і що не говорив, але це логістика. Повірте мені, я знаю, що кажу, такі переміщення, коли їдуть автобусом чи потягом, потім літаком і назад по такому ж маршруту навпаки, то сил це не додає зовсім. Це відбирає і фізичні сили і моральні, що не менш важливо.
Ну й, зрозуміло, просів рівень обох команд. Не того класу гравці що в «Шахтарі», що в «Динамо», як порівняти з їх складами років десять тому. Ніхто з висококласних гравців не хоче їхати грати до України, наражати себе на небезпеку в умовах війни. І я їх розумію.
Не можуть на сьогодні українські клубу конкурувати гідно на міжнародній арені. Шкода, але це так і з цим поки потрібно змиритися. Добре, що взагалі футбол в Україні є, а ще й маємо команди в Лізі чемпіонів та Лізі Європи на стадії основного раунду.
— Відволічемося трошки від єврокубків. «Динамо» після 12-ти турів має шестиочкову перевагу над «Шахтарем». Чи вистачить цього запасу киянам до кінця першості, щоб здобути золоті нагороди?
— Ще грати і грати. Попереду дуже багато матчів і зараз щось говорити про чемпіонство «Динамо» в УПЛ зарано. В чемпіонаті України є дуже пристойні команди, те ж Полісся, яке може поставити підніжку будь-кому і «Динамо», і «Шахтаря». Та й «Олександрія» з «Кривбасом» теж.
Немає зараз в УПЛ таких команд, що вже до гри розумієш: так зараз вийдемо, п’ятірочку голів кинемо і немає проблем. Ні. Звісно, є команди рівня «Лівого Берегу» чи «Оболоні», але й вони стараються у кожному матчі чіплятися за очки.
— Що визначатиме чемпіонство — трансфери, раннє «звільнення» від єврокубків, ще якісь фактори?
— Як на мене, багато ще залежатиме від зимового міжсезоння: як проведуть, чи вдасться когось підписати. Мова і про «Динамо», і про «Шахтар», і решту клубів, які борються за місця в єврокубках.
Для досягнення результату повинен бути ресурс. Такий собі НЗ — недоторканний запас, щоб витримувати темп, щоб було кому гідно виходити на заміну.
Не потрібно «шашки наголо» та всіх різати та звільняти. В УАФ з Ребровим розберуться
— Вже за тиждень ми перемкнемося з клубного футболу на матчі збірної України в Лізі націй. Що скажете про шанси «синьо-жовтих» у цьому турнірі, зважаючи на те, що обидві гри команда Реброва проведе на виїзді проти Грузії та Албанії?
— Україні цілком під силу здобути шість очок та вийти до Ліги А. І Грузія, і Албанія — це ті збірні, які не можна, а потрібно обігрувати. Ніхто не каже, що легко, але по зубах обидві ці команди українцям. Грузія — класна збірна, що довела і на Євро-2024 і зараз демонструє хорошу гру, а Албанія така «противна» команда, яка також три очки просто так не подарує. Та, повторюся, обидві ці команди українця під силу здолати.
Підбір футболістів, їх рівень, у Реброва значно вищий від того, що мають тренери Грузії й Албанії. Звісно, те, що не допоможе команді Циганков, це суттєва втрата, але його є ким замінити. Станіславович, впевнений, розбереться.
— Хто має взяти на себе роль лідера в збірній і потягнути її на собі? Чи не час Довбику приміряти на себе роль вожака?
— Довбик? Певно, ні. Він ще не настільки досвідчений. Повинен у збірній бути, як кажуть, лідер в роздягальні. Той, хто може завести, потягнути за собою. Лідер — це не капітан, від того, що тобі пов’язку натягнули на руку ватажком не станеш. Ні.
От важко когось такого в цій збірній України відшукати. Таким був і є Андрій Ярмоленко. Є в нього необхідні характеристики, але його на листопадові матчі не викликали.
— І наостанок. Після перемоги над Грузією (1:0) та нічиєю з Чехією (1:1) критика на адресу Сергія Реброва трішки зменшилася, але слово «трішки» — ключове. Що ви скажете про його тренерський потенціал та чи варто йому й надалі довіряти й навіть у випадку провалу в Лізі націй залишати на містку головної команди країни?
— З критикою мають справу всі тренери. От є такі люди: програєш навіть одну гру, і все — звільнити, все ламати, розтрощити й так далі. Хіба Чехія чи Грузія погані збірні? Чи Україна має перемагати всіх? Треба адекватно оцінювати рівень і «синьо-жовтих», і суперників.
Так, перші два матчі у Лізі націй були погані, поразки нікого не тішать. Це зрозуміло, але ж у наступних матчах Ребров зумів налагодити гру. Перемогли Грузію, нічия з Чехією.
Тож не потрібно «шашки наголо» та всіх різати та звільняти. В УАФ з Ребровим розберуться. Він — тренер з досвідом і високоякісний фахівець. Просто це його перший досвід на рівні збірної, а не клубного футболу. Специфіка інша, потрібен час призвичаїтися. Дайте йому час.
Як би не завершився цикл у Лізі націй, потрібно залишати Реброва на чолі збірної України й на матчі відбору до чемпіонату світу 2026 року. Така моя думка. А зараз годі критики, позитивні зміни у грі України помітні.
Віктор Глухенький
