Колишній капітан київського «Динамо» Сергій Сидорчук розповів, як відбувався його перехід у «Вестерло», про що розмовляв із президентом «біло-синіх» Ігорем Суркісом та який фактор став вирішальним при рішення залишити столичний клуб.
«Із „Вестерло“ на мене вийшли ще у квітні того року. Вони дуже комплексно підійшли до мого трансферу, і мене це підкупило. Розумів, що буде дуже важко йти з Динамо. Дуже важко знаходитися без родини півтора роки. Ти починаєш деградувати, як особистість. Для мене — це було основним поштовхом, що я прийняв таке рішення.
Розмова з Суркісом була, і не одна. Коли я мав переходити, ми спілкувалися, і не один раз. Була важка розмова, коли вже думаєш чи варто переходити, чи ні. Але ми дійшли до спільної згоди. Суркіс сказав: „Якщо ти вважаєш, що так буде краще для тебе та твоєї родини — роби цей крок“.
В „Динамо“ намагаються тримати своїх футболістів, аби отримати для них кращу пропозицію. В Вестерло тримати так довго не будуть — на це місце одразу прийде інший. Зараз гравця Сидорчука в Динамо не бачу. Там є молоді хлопці, і чогось нового Динамо я дати не зможу. А якщо я не можу нічого нового дати команді, то не буду там сидіти для галочки, або весільним генералом.
В мене був випадок, коли я мав переходити до „Бешикташа“,і вже попрощався з хлопцями на базі. Але не не пішов. Для мене це було, як передматчеве тренування. Важко йти з команди, яка зробила із тебе людину. І те ставлення, яке було там у мене з усіма... Це можна порівняти з тим, як ти у 17 років їдеш від родини в інше місто вступати до університету. Я розумів, що це має колись відбутися. Мені вже не 18, і треба було приймати рішення. Для того, щоб жити — інколи потрібен холодний душ. Коли ти граєш все життя за один клуб, в цьому є якийсь шарм. Але ти багато чого втрачаєш», — сказав Сидорчук.