Перший тренер колишнього лідера «Динамо» Андрія Ярмоленка Віктор Лазаренко розповів про цікаві віхи кар’єри свого вихованця.
— Після осінніх матчів збірної та дискваліфікації Українською асоціацією футболу Анатолія Тимощука, Андрій Ярмоленко став рекордсменом збірної України за кількістю проведених матчів та перегнав самого Андрія Шевченка. Чи могли ви у це повірити, коли тренували Андрія?
— Коли я вперше його побачив, подумав: «Цей хлопець має грати». У вересні 2001 року я з Олександром Устенком прийняв цю команду — хлопців 1989 року народження, ми поїхали на турнір у Києві, Андрій був визнаний кращим гравцем. Вже тоді до мене підійшов один з тренерів й сказав:"Давай відвеземо Андрюху у Францію«. Я не став спілкуватися з батьками Андрія, бо у той час просто не міг уявити, як хлопець поїде за кордон.
Після турніру всі учасники пішли на матч збірної України. Пам’ятаю, Андрій Шевченко забив гол, а я сказав Ярмоленку: «Що, Андрюха, хочеш грати у такий футбол?» — Він відповів: «Хочу!» — мабуть, це буде занадто пишномовно, але, коли я побачив при цьому його очі, то повірив, що він буде грати.
Андрій не просто хотів грати, такого фанатизму та відданості футболу побачити можна було рідко. Він залишався після тренувань, в нього травма — а він виходить грати, його замінюєш, а він сидить й плаче… За своїм бажанням він нікому не поступався. Коли Ярмоленко перейшов у київське «Динамо», можу сказати відверто, лише я був за. Багато хто казав: «Зарано, хай ще тут пограє…» Хоча складалося важко. Був момент, коли Андрій зателефонував, сказав: «Я повертаюся, поговоріть з «Десною», щоб мене взяли назад». Йому вже і Бакун (Сергій, на той час — в.о. головного тренера «Десни» — ред.) телефонував, казав, що його приймуть. Але я йому порадив: «Сходи до Юри Калітвінцева, тренера молодіжної команди «Динамо», поговори». Калітвінцев пояснив, що Ярмоленко — потрібний. А потім Андрій знайшов свого тренера, того, який у нього повірив…
— Гадаєте, Андрій не даремно перейшов цього літа з англійської прем’єр-ліги у чемпіонат ОАЕ?
— Я б хотів, щоб він залишився у Європі. У тій же Іспанії. Але, як, здається, казав його агент: «Ми поїхали в «Аль-Айн», тому що не було пропозицій». Гадаю, що грошове питання для Андрія не ключове. Зіграло роль, що він йшов до свого тренера — Реброва. Зараз гра «Аль-Айна», багато у чому, ведеться саме через нього, він вже почав виконувати стандарти. Бачу, що команда його приймає. У «Вест Гемі» йшло суцільне відторгнення — через Андрія майже не грали, коли він забивав, ставилися насторожено. Дивно, знаючи комунікабельність Ярмоленка… В «Аль-Айні» йому дають грати.
— Чи вдасться Андрію стати рекордсменом збірної не тільки за кількістю матчів, а і за кількістю голів?
— Гадаю, що так. Головне — як буде тривати війна. Хоча й група у відборі на чемпіонат Європи потрапилась така, що незрозуміло кому забивати (суперниками України стали збірні Мальти, Італії, Північної Македонії та Англії — ред.)… Головне, щоб це не сиділо у нього у голові. Бо зазвичай, коли треба — не виходить… Хоча варто пам’ятати, що Андрій Шевченко був чистим нападником, він ніколи не грав у відборі. А Ярмоленко — хоч і атакувальний, але півзахисник.І забити стільки голів, граючи на його позиції — вже досягнення.
— Відомо, що Андрій допомагав Чернігову під час та після облоги міста. Знаєте про це щось більш докладно?
— Ні. Єдине, що я писав йому: «Ми тобою пишаємося, ти все вірно робиш». Справи кажуть самі за себе. Бачу, як він допомагає. Цим варто пишатися.
— Коли, на вашу думку, Україна святкуватиме перемогу над Росією?
— Мені дуже хотілося б, щоб все закінчилося швидше. Гадаю, що до весни 2023-го року питання буде вирішено.
Сергій Карась
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар