Півзахисник київського «Динамо» Джастін Лонвейк, який перейшов у столичний клуб по ходу сезону, розповів, якими для нього були ці кілька місяців у Києві.
Джастін Лонвейк. Фото — Ю.Юр'єв— Джастіне, тобі було непросто одразу освоїтися у новій команді та стати її частиною?
— Звичайно, мені був потрібен час, аби пристосуватися до того футболу, який сповідує головний тренер. Також краще дізнатися про стиль гри кожного партнера по команді для того щоб добре взаємодіяти з ними на полі.
Спершу мені справді було нелегко. Але я намагався отримати максимум інформації та досвіду з кожного тренування, уважно дивився хто і що робить на полі. Намагався якнайшвидше освоїтися у команді, звикнути до її стилю гри, аби почати приносити користь у матчах.
— Зараз ти вже можеш порівняти український чемпіонат із данським, у якому ти розпочинав цей сезон. Які головні відмінності? До чого довелося звикати тут?
— Мені здається, в українському чемпіонаті більший акцент на фізичних кондиціях. Головне, до чого мені потрібно було пристосуватися, це те, що «Динамо» багато володіє м’ячем, а більшість наших суперників сідають низько й обороняються всією командою. Це дуже відрізняється від того, як доводилося грати «Віборгу» у чемпіонаті Данії.
— У матчах, у яких ти брав участь, ти органічно вписався у динамівський трикутник у центрі поля. Легко налагодив взаємозв’язок із Сидорчуком та Буяльським?
— Так, ці хлопці, справді дуже розумні футболісти. До того ж, вони грають у команді довгий час, чудово відчувають її гру. У матчах нам вдавалося добре взаємодіяти, все давалося природно, тому що, повторюся, це дуже розумні гравці, які добре бачать поле, завдяки чому мені було легше пристосуватися до командних механізмів у центрі поля.
— Твої удари з дистанції щоразу несли у собі загрозу воротам суперників. Це вимога Луческу — частіше бити по воротах здалеку, чи твоя звична манера гри?
— Певною мірою це мій стиль гри, адже я знаю, що можу добре пробити з далекої дистанції. Але і Луческу мені каже, що якщо є можливість для удару здалеку, то треба бити. Так що у мене є свого роду карт-бланш використовувати свій удар за будь-якої можливості.
— Ти вже мав час дізнатися Київ краще?
— Під час сезону у мене не було так багато вільного часу, але кілька разів я вечеряв у місті, тож трошки побачив Київ. Звичайно, поки що далеко не все, що я хотів, але з того, що я побачив, можу сказати, що це дуже гарне місто.
— Твої рідні дуже хвилюються через те, що ти живеш у країні, в якій зараз війна?
— Звісно, вони уважно стежать за новинами про те, що відбувається в Україні. Іноді їх стривоженість посилюється і вони дзвонять мені або пишуть повідомлення, аби дізнатися, чи все гаразд зі мною. Я намагаюся їх заспокоювати.
— З ким ти найчастіше проводиш вільний час у Києві?
— Найчастіше з Русланом Нещеретом, Владом Ванатом, Томашем Кендзьорою. Ми разом іноді виїжджаємо повечеряти, бо ці хлопці, як і я, зараз здебільшого живуть на базі.
— Де ти проводиш відпустку? Які плани на різдвяні свята?
— Спершу я поїхав до рідного Тілбурга до родини. І зараз я у Нідерландах, зустрічаюсь тут із усіма родичами та друзями, яких давно не бачив. Різдво ми з родиною плануємо зустріти у Парижі.
— У юнацьких та молодіжних командах ПСВ ти грав разом із Коді Гакпо, одним із головних відкриттів ЧС-2022. Ви з ним друзі?
— Насправді ми з Коді весь час були в одній команді ще з 10-річного віку, починаючи з ПСВ U-11 і аж до U-19. Тобто трохи більше дев’яти років. Так, ми й зараз іноді спілкуємось, підтримуємо зв’язок. Звичайно, я йому побажав успіху перед Чемпіонатом світу.
— Як ти вважаєш, після такого виступу в Катарі він має хороші шанси перейти в один із європейських топ-клубів?
— Я впевнений, що він гратиме за топ-клуб. Після його голів на Чемпіонаті світу він тепер у всіх на слуху. Він зробив дуже вагомий крок уперед, і я за нього щиро радий.
— З ким ще зі збірної ти добре знайомий?
— Я грав у молодіжній збірній із Маттейсом де Лігтом, він був запасним на цьому чемпіонаті. З тих, хто потрапив до фінальної заявки, ще знайомий з Ноа Лангом, він також 1999 року народження, ми з ним якось перетиналися в молодіжній збірній.
— Взагалі ти ретельно стежиш за ЧС-2022? Багато матчів вдалося подивитися?
— Так, я дивився майже усі матчі нашої національної збірної. На жаль, Нідерланди не пробилися до фіналу чи матчів за медалі, але команда добре грала. Прикро, що програли у серії пенальті, адже це завжди лотерея, де шанси 50 на 50.
— За кого вболіватимеш у фіналі?
— Схиляюся до вболівання за Францію, адже Аргентина вибила нашу збірну. Так, підтримуватиму Францію.
— Стати гравцем національної збірної — твоя мета на найближче майбутнє?
— Я не зациклююсь конкретно на потраплянні до збірної, я більше сфокусований на своїй грі, на «Динамо». А це прийде само собою, коли я справді буду готовий. Головне зараз — демонструвати відмінну гру та прогрес у «Динамо».
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар