Колишній форвард збірної України Іван Гецко розповів про товариський матч зі збірною Угорщини (1:3), у якому було забито перший гол в історії збірної.
Іван Гецко«Відверто кажучи, не набагато кращим було ставлення футбольних чиновників до збірної і в 1992 році. Країна кілька місяців, як здобула незалежність і вже почала свій внутрішній чемпіонат. І у квітні ФФУ згадала, що непогано б і матч головної команди провести.
Підготовка до товариської гри, що відбулася 29 квітня, була мінімальною. Тренеру Віктору Прокопенку майже не надавали підтримку. У Києві ми тренувалися, образно кажучи, то на асфальті, то на тирсі.
Я був упевнений, що на гру з угорцями вийду в основі, але, на жаль, почав зустріч на лавці. Я був молодий і гарячий, а тому сильно образився на тренера. Коли Віктор Євгенович просив вийти на заміну, я навіть навмисно тягнув час, не міг знайти бутси і довго возився зі шнурками.
У заключні півгодини, коли вже вийшов на поле, моменти були в обох команд. Навіть у мене були дві невикористані можливості. На жаль, угорці свої шанси реалізували і забили тричі. Лише на 90-й хвилині метрів із 20-ти зі штрафного я вколотив м’яч у сітку.
Спочатку ми не надали значення цьому матчу. Але вже через деякий час я зрозумів, що потрапив в історію. Навіть у кросвордах регулярно зустрічав запитання — «Автор першого голу збірної України».
Я схаменувся, виявляється, у мене не було відеозапису цього доленосного моменту. Почалися пошуки. Одного разу якийсь невідомий голос у телефонній трубці запропонував купити плівку за 2 000 доларів. Для 90-х років це була велика сума, і я відмовився.
Футбольна влада в перші роки незалежності не виявляла до збірної особливої уваги. Дивно, що перший матч в історії було зіграно на стадіоні «Авангард» місткістю всього 13 тисяч уболівальників, а не в Києві або в іншому місті-мільйоннику. Ходили чутки, що так було зручно гостям, адже Ужгород зовсім недалеко від кордону з Угорщиною.
У футбольної федерації не було коштів ні на збори, ні на поїздки головної команди. Поки ми розгойдувалися, російське футбольне громадянство прийняли багато наших футболістів. Якби за збірну України грали Канчельскіс, Юран, Цимбалар, Онопко, Нікіфоров та інші, така команда могла б здорово заявити про себе в 90-ті.
Зараз працюю в дитячо-юнацькому футболі. На жаль, після початку війни вихованців у мене стало втричі менше. Багато хто виїхав за кордон, найкращі пацани вже числяться в європейських футбольних академіях. На жаль, війна дасть нам провал на два-три роки, якщо не на більший період", — сказав Гецко.
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Читати всі коментарі (1)