Підбиття підсумків дебюту Сергія Реброва на чолі національної збірної та вихід молодіжної команди України до плей-офф Євро-2023 стали головними темами для обговорення вітчизняною спортивною пресою на звітному тижні.
Новий лідер нової команди
У двох червневих відбірних поєдинках європейської першості — проти Північної Македонії та Мальти — наша національна збірна здобула максимум очок. Хоча обидва матчі складалися дуже непросто, залишивши по собі багато запитань і декілька загальних висновків.
«Поєдинки відбору показали принаймні одну слабку сторону збірної України Сергія Реброва, якою є вразливість до високого пресингу з боку суперників, — відзначає Роман Котляр (Football.ua, 20.06.23). — Також тренерський штаб все ще в пошуках балансу в атаці, проте на побудову моделі команди потрібен час. Комплексно оцінювати виступи збірної можна буде у майбутньому, наразі потрібно бути задоволеними важливими пунктами у контексті боротьби за путівку на континентальний форум, давати якусь конкретну оцінку можна буде лише на дистанції».
«Попри те, що вдалося відзначити хоч якийсь позитив, цей матч цілком можна вважати дуже невдалим для збірної Реброва. Навряд чи реально знайти виправдання, які б повністю пояснювали настільки невпевнену гру та потуги проти команди рівня Мальти», — виносить вердикт Дмитро Ватрас (Ua.tribuna.com, 19.06.23).
Автор наголошує на тому, що Україна дозволила скромному опоненту відчувати себе рівним по силі суперником. Не було тиску, хіба що його імітація. Інша ключова проблема — відсутність розуміння в пошуках простору в центрі на чужій половині.
Натомість наші тренери знову вгадали із замінами: саме три футболісти, яких Сергій Ребров випустив на поле, організували вирішальну атаку, що призвела до пенальті. Ще один позитивний факт — новими фарбами заграв у збірній киянин Віталій Буяльський, для якого попередні наставники іноді взагалі не бачили місця у складі.
А роль справжнього вожака примірив на себе інший вихованець «Динамо», нині гравець іспанської «Жирони» Віктор Циганков.
«Нове місце на полі, нова роль у команді, і, напевно, більша вага в роздягальні — саме таким чином наразі бачиться найближче майбутнє Циганкова, якщо він і надалі прогресуватиме такими темпами, — зазирає в завтрашній день Football.ua (20.06.23). — Віктор просто не мав права схибити під час виконання одинадцятиметрового й зрештою впорався зі збереженням психологічної рівноваги. Але й окрім цього моменту з пенальті перед Віктором виникало чимало викликів за ходом гри й навіть у складних ситуаціях він усе одно залишався в повному порядку».
Журналіст порталу «Трибуна» Олександр Сажко, характеризуючи ситуацію, намагається оперувати сухими фактами й цифрами: Циганков у червневих матчах записав до активу гольовий пас і чотири забиті м’ячі, два з яких стали «трьохочковими», й узагалі був найкращим або з одним із найкращих у кожному з поєдинків.
«Циганков готовий бути лідером, — продовжує О. Сажко. — Циганков на наших очах став лідером... Ні, Віктор завжди був обдарованим та дуже збалансованим гравцем, який може на полі все. Але йому не вистачало цієї впевненості, яка з’явилась зараз. Наче хлопчик став чоловіком.
Саме він — не майбутнє, а вже теперішнє нашої збірної. І, якщо дивитись оптимістично, то воно може бути дуже хорошим, а Циганков — бути лідером та головною рушійною силою» (Ua.tribuna.com, 20.06.23).
«В каждом из матчей этого международного окна он демонстрировал просто высочайший уровень и существенно выделялся на фоне всех остальных игроков на поле, — в унісон із колегою пише про Циганкова Михайло Цирук (Xsport.ua, 20.06.23). −. Но надежду вселяет не столько статистика, сколько действия полузащитника „Жироны“ на поле, каждое из которых наполнено высочайшим футбольным интеллектом. Если Цыганков продолжит прогрессировать в таком темпе, то статус лидера национальной команды может закрепиться за ним очень надолго».
Аналізуючи гру нашої збірної, преса також відзначає те, що Ребров отримав команду з пристойною «глибиною» складу. На цілий ряд позицій є по 2−3 рівноцінні гравці. А наявність якісної обойми з як мінімум 15−16 футболістів, вихід яких із лави не просто не зіпсує, а справді посилить гру — це обов’язкова умова для колективу, який ставить перед собою серйозні завдання.
Крім того, наявний склад на очах омолоджується, натякаючи на перспективи.
«Навіть в цьому вікні за Україну ключові або як мінімум достатньо важливі ролі грали: Трубін (21), Забарний (20), Миколенко (24), Конопля (23), Судаков (20), Циганков (25), Мудрик (22), Ванат (21), Довбик (25). І це при травмах Зінченка (26) та Шапаренка (24), які зовсім не є ветеранами, — констатує Олександр Сажко (Ua.tribuna.com, 20.06.23). — В Реброва є достатній набір обдарованих молодих гравців, навколо яких можна будувати команду на наступні два цикли. Тепер треба, щоб цей набір індивідуальностей став командою, що не вирішується за 10 чи 12 днів».
Отже, в пресі кристалізується думка про спадкоємність і зв’язок поколінь у національній команді, де лідерство можуть узяти на себе як ветеран Ярмоленко (не доводиться сумніватися, що в Андрієвих планах — чергова футбольна молодість; ми всі чекаємо наступної цікавої сторінки його біографії після завершення стосунків із «Аль-Айном»), так і представник наступної генерації Циганков, а то й хтось із зовсім юних виконавців.
«Нельзя, однако, сказать, что у Реброва образовался крен в сторону молодых, — розвиває тему Terrikon.com (22.06.23). — Нет, у него постоянно выходят в „старте“ два 33-летних ветерана — Тарас Степаненко и Андрей Ярмоленко. Он прибегает к опыту таких „зубров“, как Сергей Кривцов. У него мощная прослойка из футболистов среднего возраста — Николай Матвиенко, Артем Довбик, Руслан Малиновский, Виктор Цыганков. Но молодых у него в стартовом составе постоянно — человека три-четыре. Мы видим, как тренер соблюдает возрастной баланс, стремясь создать то, что называют известным штампом „сплав молодости и опыта“. Получается пока неоднозначно, но само направление — абсолютно понятное и здоровое».
Не відставати від старших
Тим часом молодіжна збірна України намагається не відставати від старших. На фінальному етапі Євро-2023 для футболістів вікової категорії U21, підопічні Руслана Ротаня вже після двох стартових поєдинків здобули перепустку до плей-офф завдяки перемогам над суперниками з Хорватії (2:0) і Румунії (1:0).
«Хорвати були певною мірою загадкою, тому що в них прийшов новий тренер, було важко спрогнозувати їхні дії. Але ми впоралися, розкусили задум суперника, — зізнався тренер українців на післяматчевій прес-конференції. — Дякуємо хлопцям за самовіддачу, характер. Ми були справжньою командою, хотіли здобути результат і заслужили його на сто відсотків» (Uaf.ua, 21.06.23).
Із безперечних здобутків стартового поєдинку оглядачі вирізняють чітке виконання гравцями тренерської установки та взаємодію на полі, розуміння одне одного в колективі, де ці футболісти грають разом уже кілька років. Що не сподобалося, то це не дуже міцна гра в захисті, адже в другому таймі хорвати надто вільно почували себе в нашому штрафному майданчику і мали чимало шансів забити.
«Это было действительно очень солидно, — коментує матч Михайло Цирук (Хsport.ua, 22.06.23). — Молодежная сборная Украины стартовала на Евро-2023 с уверенной победы над своим главным конкурентом в борьбе за выход из группы — Хорватией. Да, после второго забитого мяча наша команда села, а в какой-то момент совсем бросила играть. Да, в нескольких эпизодах хорваты были просто обязаны наказывать нас за ошибки в обороне, но откровенно простили „сине-желтых“. Но в сухом остатке мы имеем победу в поединке против непростого соперника, в котором подопечные Руслана Ротаня не были фаворитами».
Головною зіркою матчу став Олексій Кащук, записавши до активу гол і результативну передачу.
«Погодьтесь, що бачити, як українських півзахисник на маленькій ділянці чужого штрафного роздягає одразу кілька суперників своїм бездоганним дриблінгом, а вже в другому таймі викладає хірургічну подачу на голову партнера, було ще тим видовищем», — віддає належне гравцеві Football.ua (22.06.23).
Два останні сезони Кащук провів у оренді в Азербайджані. Показники в національній першості — 16 голів і 10 асистів у 31 зустрічі — вельми промовистий результат.
«Великолепная игра Кащука натолкнула на мысль о том, что, выбирая между статусом клуба и количеством игровой практики для развития футболиста, всегда полезнее выбрать второй вариант, — оцінив дії хавбека Михайло Цирук (Хsport.ua, 22.06.23). — Уехав в очень скромную лигу, молодой игрок вывел свою карьеру на совершенно новый уровень, передав привет всем, кто предпочитает сидеть „на банке“ в куда более сильных командах».
Другою зіркою матчу журналісти визнали захисника Артема Бондаренка, котрий підтвердив реноме й у наступній дуелі — проти Румунії.
Майстерність і характер
«Чи стане цей турнір відмінною рекламою для півзахисника „Шахтаря“? — ставить риторичне питання Football.ua (25.06.23). — Якщо наша збірна зуміє дістатись високих раундів, то це точно має відбутись. Але вже зараз можна стверджувати, що Бондаренко прогресує від матчу до матчу, і якщо в грі проти Хорватів його дії були все ж таки більш прямолінійними, то румуни дали трохи більше простору й натомість ледь не отримали кілька м’ячів у власні ворота».
У зустрічі з господарями турніру (молодіжний Євро-2023 приймають спільно Румунія та Грузія) збірна України створила близько двох десятків небезпечних моментів, але м’яч уперто не хотів залітати у ворота. Аж ось на передостанній хвилині основного часу Брагару на лівому фланзі прийняв пас від Вівчаренка, здійснив прохід уздовж лінії воріт і зробив простріл на Ваната. Нападник «Динамо» не зміг пробити, але за нього роботу виконав гравець збірної Румунії Дікан, від чиєї ноги м’яч закотився в сітку.
«І як тут не згадати, що у травневому звіті CIES (Міжнародного центру спортивних досліджень) Максим потрапив у топ-50 за показником індексу дриблінгу серед гравців до 23 років?» — акцентує увагу на діях Брагару Дмитро Ватрас (Ua.tribuna.com, 25.06.23).
У своєму звіті про матч «Трибуна» відзначає «ротацію» головних дійових осіб у молодіжній збірній України. Якщо в грі проти Хорватії виділяли Таловєрова, Бондаренка та Кащука, то сьогодні на авансцену вийшли інші футболісти.
«Георгій Судаков — 87 з 99 виконаних пасів (88% точності), 4 ключових передачі, 6 з 8 діагоналей, 4 з 6 успішних спроб дриблінгу, 8 виграних єдиноборств з 11, три зароблених фоли;
Володимир Бражко — 86 з 89 виконаних пасів (97% точності), 3 ключових передачі, 3 з 4 діагоналей, 9 з 14 виграних єдиноборств, 3 відбори, 3 перехоплення, 1 винос м’яча;
Максим Брагару — за 20 хвилин виграв 3 з 4 єдиноборств, виконав ключову спробу обіграшу та навіть встиг заблокувати удар в захисті й зробити відбір», — пише Д. Ватрас (Ua.tribuna.com, 25.06.23).
Руслан Ротань, підбиваючи підсумки протистояння на прес-конференції, звернув увагу насамперед на характер команди, на її вміння робити висновки з помилок.
«Ми провели дуже гарний матч, — цитує наставника Sport.ua (25.06.23). — Великі компліменти для наших гравців! Я хлопцям сказав, що не сумніваюся в тому, що в нас є команда, характер... У такі моменти, коли є перевага, а м’яч не йде у ворота, найголовніше — реакція на втрату м’яча, помилки, коли ми одразу повертаємо м’яч. Сьогодні це було, хлопці це зрозуміли остаточно, віддали останні сили. Удачу потрібно заслуговувати, і вони її заслужили своєю грою, майстерністю і характером».
Крим: не треба вигадувати велосипед
Після перемоги над хорватами Руслань Ротань у найперших реченнях промови на прес-конференції подякував за можливість продовжувати займатися футболом Збройним Силам України.
Зрозуміло, що наші воїни не тільки радіють будь-якому спортивному успіхові співвітчизників, але й потребують «тилової» підтримки з боку політиків, дипломатів, відповідальних посадовців і чиновників. Стосується це й теми спортивної анексії, яка на тижні знову вигулькнула в інформаційному полі.
«Российский футбольный союз готовится включить команды из временного оккупированного Крыма в состав второй лиги чемпионата страны-агрессора. При этом местные клубы не станут членами национальной федерации. Таким образом в РФ надеются избежать дополнительных санкций», — повідомив Олександр Чеканов (Obozrevatel.com, 19.04.2023).
Невдовзі репліку на цю тему опублікував на своїй сторінці у Фейсбуці головний редактор сайту Tribuna.com Олег Щербаков:
«Несколько недель назад произошло плохое, но очень незаметное для украинского футбола событие. Российский футбольный союз включил в свои ряды футбольный клуб „Севастополь“. Грубо говоря, украл клуб у Украины. В 2014−15 они уже пытались сделать это, но под угрозой жестких санкций остановили процесс. Теперь забили на все болты.
Высказались ли об этом вопиющем событии Олег Протасов, Анатолий Демяненко, Олег Блохин и Игорь Беланов? Нет.
Разгоняет ли публично УАФ эту историю? Нет.
Наняли ли для отстаивания прав украинского футбола одну из самых известных юридических компаний? Нет„ (21.06.23).
УАФ відреагувала через кілька днів, оприлюднивши відкрите звернення до ФІФА та УЄФА "з приводу протиправних дій терористичної держави“.
„Відкриті джерела повідомили, що ФК "Севастополь“ із тимчасово окупованого Криму отримав сертифікат для участі в другій лізі росії (третій національний дивізіон), — ідеться, зокрема, в листі (Uaf.ua, 24.06.23). — Також зазначається, що російські чиновники планують залучити до своїх змагань ще команди з Криму — „ТСК-Таврія“, „Рубін“ та „Океан“. Усі ці команди походять із території, якій УЄФА надав особливий статус 2014 року.
Дозвіл на проведення таких дій фактично демонструє зневагу до позиції та рішень ФІФА й УЄФА, терпимість до воєнних злочинів російської федерації щодо України та нехтування правами людини й законами цивілізованого світу.
У зв’язку із зазначеним УАФ наполягає на розгляді ФІФА та УЄФА даного протиправного процесу поглинання суб’єктів українського футболу російськими стейкхолдерами, вжитті заходів та пошуку можливостей для недопущення розвитку цього процесу в майбутньому. Також звертаємося до ФІФА та УЄФА з проханням розглянути можливість позбавлення рфс членства у ФІФА та УЄФА через доведену невідповідність вимогам статутів керівних органів світового та європейського футболу й цінностям всесвітньої футбольної родини».
Дев’ять років тому питання розвитку футболу в окупованому Криму прискіпливо розглядалося на рівні ФІФА та УЄФА. За безпосередньої участі тодішнього віце-президента Європейської футбольної спілки Григорія Суркіса (й за умов, коли керівництво ФФУ фактично самоусунулося від напрацювання будь-яких рішень щодо проблеми) були знайдені та затверджені рішення, які давали відсіч зазіханням загарбників на футбольні скарби українського півострова.
«В свете сложного текущего политического положения и до момента, когда можно будет принять общее решение по Крыму, рабочая группа УЕФА по чрезвычайным ситуациям сегодня постановила, что любые футбольные матчи, сыгранные крымскими клубами в рамках соревнований под эгидой Российского футбольного союза (РФС), не будут признаны УЕФА до дальнейших распоряжений», — цитував канал ВВС публікацію офіційного сайту УЄФА (Bbc.com, 22.08.2014).
«УЕФА не желает мешать клубам играть в футбол. Напротив, УЕФА признает, что футбол может иметь положительный социальный эффект и объединять людей, особенно в кризисные и непростые времена. Тем не менее, чтобы футбол проходил в рамках организованной спортивной и юридической структуры, выступления команд должны отвечать оговоренным в Уставе УЕФА положениям, согласованным всеми 54 национальными ассоциациями УЕФА», — наголошувалося також у заяві робочої групи, яка відреагувала на участь клубів ВСК (Сімферополь), СКЧФ (Севастополь) і «Перлина» (Ялта) в першій стадії Кубку Росії та включення цих колективів до кола команд другого дивізіону країни-агресорки.
Згодом про плани УЄФА щодо Криму повідомив тодішній генеральний секретар організації, майбутній президент ФІФА Джанні Інфантіно.
«По словам генсека Союза европейских футбольных ассоциаций, в Крыму будет создана специальная зона, где футбол будет развиваться только под эгидой УЕФА. В организации заявляют, что будут финансировать развитие футбола на полуострове, особенно в том, что касается юношеского спорта и строительства инфраструктуры.
УЕФА также запретил РФС проводить какие-либо футбольные турниры в Крыму без согласия организации и федерации футбола Украины» (Bbc.com, 4.12.2014).
Отже, міжнародним інституціям не треба вигадувати велосипед, вони мають просто підтвердити свої ж рішення та рекомендації. Додавши до них у відповідь на відверто провокативні дії росіян необхідну жорсткість нових санкцій.
«Поведение РФС требует адекватного реагирования, — наполягав Григорій Суркіс на спеціальному засіданні чотиристоронньої групи в Ньйоні, де у вересні 2014-го були присутні представники ФФУ, РФС, УЄФА та ФІФА. — Я не берусь судить прямо сегодня о том, когда, какие конкретно и в каком объеме должны быть применены санкции по отношению к РФС, на чем справедливо настаивают мои коллеги из ФФУ. Этот вопрос должен быть специально проработан уполномоченными дисциплинарными органами УЕФА. В то же время я убежден, что у руководства Российского футбольного союза нет другого законного выхода из "крымского тупика», кроме как добровольное возвращение в правовое поле Международной и Европейской футбольных ассоциаций.
В сложившейся ситуации, чтобы сохранить свое лицо, РФС должен воспользоваться этим шансом и, сменив популистскую риторику, без каких-либо условий взять на себя следующие обязательства:
— немедленно прекратить вышеупомянутые нарушения;
— не осуществлять на территории АР Крым и г. Севастополя никаких действий по организации футбола, в частности по проведению футбольных матчей, без согласования с Федерацией футбола Украины, причем, речь идет даже о таких товарищеских встречах, которые состоялись недавно между сборными Керчи, Симферополя и командой из Косово;
— пересмотреть решение о допуске клубов, созданных на указанных территориях, относящихся к территории другой страны/государства, в состав РФС;
— не допускать участия указанных клубов в соревнованиях, проводимых под эгидой РФС;
— не допускать принятия в состав РФС ассоциаций (федераций или иных коллективных членов), деятельность которых распространяется на территорию АР Крым и города Севастополя;
— публично опровергнуть неправдивую информацию о якобы полученном разрешении УЕФА и ФИФА на совершение вышеупомянутых противоправных (противоречащих уставам) действий — таких, как аффилирование/принятие клубов, созданных на территории другой страны/государства в РФС.
Все эти требования вытекают из положений и норм уставов УЕФА и ФИФА, которые являются обязательными для исполнения всеми без исключения членами этих организаций« (Footclub.com.ua, 18.09.14).
Росіяни тоді "дали задню», не включивши кримські клуби до своїх змагань. На думку функціонерів із УЄФА та ФІФА, цього було достатньо, аби не посилювати санкції по відношенню до московитів. Мовляв, досить з них заборони на виступи клубів і збірних в офіційних турнірах.
На Росії роблять вигляд, що не розуміють приводів навіть для тих напів-санкцій, що наразі на них накладені. Скажімо, один із їхніх футбольних можновладців Олексій Сорокін так прокоментував ситуацію.
«— Слова УЕФА и ФИФА, что процесс переговоров продолжается? Они не обманывают. Действительно, обсуждения и дискуссии о возвращении идут. Нам бы хотелось видеть более динамичное достижения результатов. Продолжаем надеяться, что благоразумие восторжествует и российский футбол будет восстановлен в правах. Это идёт медленнее, чем нам бы хотелось...» (Championat.com, 22.6.2023).
Звісно, надія на змінення позицій УЄФА та ФІФА не згасає. З одного боку ми бачимо відверту нахабність росіян у все більш широкому масштабі. З іншого — динаміку тенденцій підтримки України цивілізованим світом: у воєнних, політичних, санкційних аспектах тощо. Спостерігаємо за тим, як росте хвиля невдоволення позицією Міжнародного олімпійського комітету (МОК), який відмовляється садити російських і білоруських атлетів під жорсткий бан.
На тижні відповідну резолюцію ухвалила Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ), закликавши МОК до недопуску спортсменів країн-агресорів на Олімпіаду-2024 в Парижі «поки триває війна проти України».
«Зусилля МОК щодо встановлення набору критеріїв, які дозволяють цим спортсменам брати участь як нейтральним індивідуальним спортсменам, не можуть надати необхідні гарантії і не є відповіддю, гідною цінностей людської гідності та миру, закріплених в Олімпійській хартії, — йдеться в Резолюції. — Аргументи на користь їхньої участі на підставі нейтральності, незалежності спорту та недискримінації не мають достатньої ваги перед необхідністю засудження та засудження вчинених злочинів та демонстрації повної та непохитної підтримки Україні» (Sportarena.com, 23.06.23).
Хочеться, щоб і вітчизняні чиновники в своїх закликах до відстоювання справедливості на міжнародних спортивних аренах не обмежувалися напів-засобами, щоби наполягали на українських позиціях до переможного кінця, як це щоденно роблять на фронті бійці-герої ЗСУ.
Орест ЛЕЛЕКА
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Коментарів поки що немає. Станьте першим!