Колишній гравець української «молодіжки», яка у 2006 році під керівництвом Олексія Михайличенка вперше в історії вийшла на чемпіонат Європи та одразу змогла досягти другого місця, Максим Фещук згадав той турнір.
Максим Фещук— Чи федерація або тренерський штаб, або самі гравці перед собою ставили якісь конкретні завдання на турнір?
— Завдання, як такого, не було. Їхали взяти максимальний результат, а там — як вийде. Вийшло взяти срібло, на жаль.
— Турнір ви розпочали із класної перемоги над Нідерландами із рахунком 2:1. Що вам запам’яталося із тієї гри?
— Можливо, вони нас трохи недооцінили. Вийшла хороша гра. Дебют в нас вдався, ця гра дала поштовх.
— У наступній грі ви мінімально поступилися італійцям (0:1), пропустивши у доданий час від Джорджо К’єлліні. Що тоді сталося?
— Гра була бойовою. Розраховували, як мінімум, не програти. Проте стався нещасний випадок.
— На останній матч у групі проти Данії ви, однак, змогли зібратися та здобути вольову перемогу із рахунком 2:1. Як вдалося налаштуватися після фіаско з італійцями?
— У нас був дуже хороший колектив та підбір гравців. Завдяки цьому ми вирвали перемогу у данців та вийшли із групи.
— У півфіналі ви лише по пенальті здолали збірну Сербії та Чорногорії (0:0, по пен. 5:6). Невже цей суперник був настільки важким?
— Гра була дуже важка та рівна. На нашому боці був фарт, бо пенальті — це лотерея.
— Чому у фіналі вам не вдалося вдруге обіграти Нідерланди, та команда зрештою із розгромом поступилася (0:3)?
— Нідерланди — дуже якісна команда була. Перед фіналом вони зробили висновки із першого матчу. Проте у будь-якому випадку, шанси в нас були.
— Як ви на той момент сприйняли срібні нагороди?
— Насправді, позитивно. Друге місце на чемпіонаті Європи — це вагомий результат. Проте якщо пригадати, як ми грали, яка в нас була команда, можна сказати, що ми могли поборотися й за чемпіонство. Це був хороший турнір із великою кількістю позитивних емоцій.
— На тому турнірі грали багато майбутніх зірок європейського футболу. Хто вам найбільше запам’ятався?
— Запам’ятався Клас-Ян Гюнтелар. У півфіналі Нідерланди пройшли Францію (3:2), і він там забив дуже класний гол, пробивши «черпаком» над голкіпером. Гюнтелар виділявся і вже на той момент був класним виконавцем. Всі розуміли, що в нього велике майбутнє. Однак я вважаю, що в нього кар’єра могла бути й кращою.
— Хто у нашій команді були лідерами?
— Звичайно, це були кияни. Мілевський, Саша Алієв… Проте можу сказати, що команда була дуже сильна в усіх лініях. У воротах грав Андрій П’ятов, в захисті — Дмитро Чигринський. Навіть не хочеться когось окремо виділяти. Багато футболістів із тієї команди потім грали на високому рівні.
— Цікаво, що після того Євро майже одразу відбувся дорослий чемпіонат світу, на який зі збірною Олега Блохіна поїхали троє гравців «молодіжки» (П’ятов, Чигринський, Мілевський, — прим. ред.). Чи не відчувалося, що вони вже подумки знаходяться у Німеччині?
— Та ні. Як можна думати про дорослий чемпіонат світу, коли ти зараз граєш на турнірі, де є шанс досягти максимального результату?! Повірте, всі хотіли виграти, та віддавалися на максимум. Це Євро для кожного вже було чимось неймовірним. Хоча не виключаю, що лідери «молодіжки» хотіли поїхати й на дорослий чемпіонат світу.
— Як вам працювалося під керівництвом Олексія Михайличенка?
— Дуже позитивна людина. Під його керівництвом було приємно працювати. Він міг і налаштувати, і підтримати футболіста. Тільки найкращі спогади про роботу із ним. Дуже хороший мікроклімат. Завжди, коли мене викликали до «молодіжки», мікроклімат був чудовим.
— Хто в команді був більше по гумору?
— Та всі були нормальні. Саша Яценко любив пожартувати та підняти атмосферу.
— Мілевський та Алієв вже тоді були кєнтами?
— Звичайно. У мене таке враження, що вони все життя кєнтами були. Пам’ятаю, за рік до того Євро між ними був кумедний момент на молодіжному чемпіонаті світу у Нідерландах. Кожен із них вважав себе лідером. На форум головною зіркою команди поїхав Мілевський, а вже на самому турнірі Алієв взявся забивати та поклав п’ять голів. Цікаво було поспостерігати за ними зі сторони. Вони хоч і друзі, але «перетягували ковдру» на себе. Тоді, до речі, першість виграла Аргентина, а кращим бомбардиром став 17-річний Ліонель Мессі із шістьома голами. Ми в 1/8 фіналу програли Нігерії (0:1).
— В яких умовах проживала команда у Португалії?
— Все було суперово. Умови були на найвищому рівні. Грали у місті Агеда. Фінал проходив у Порту.
— Як футболісти проводили дозвілля між матчами?
— В принципі, на території готелю були всі умови: басейн, відновлення… Ігри проходили на кожен третій день, тому вільного часу, чесно кажучи, було небагато. Відновлювалися, тренувалися, слідкували за матчами конкурентів.
— Наскільки строго було із режимом?
— У всіх все було нормально. Можливо, могла бути баночка пива у період відновлення, але то не проблема.
— Зараз ви слідкуєте за нашою «молодіжкою» на Євро?
— Звичайно. Прогнозую, що можна очікувати дуже хороших результатів. В нас добротна збірна та виконавці. У команди є потенціал для досягнення максимальних результатів. Тому я вірю й надіюсь. Думаю, вони самі ставлять перед собою високі завдання.
Дмитро Вєнков
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 29
Загрузка комментариев
