Сьогодні, 5 серпня, свій 55 День народження відсвяткував один із найбільш знакових футболістів київського «Динамо» і збірної України Олег Лужний. Вашій увазі розділ, присвячений Олегу Романовичу, з книжки Семена Случевського та Володимира Кулеби «Спадкоємці», що є продовженням книжки «Першопроходці».
Олег ЛужнийЯк зараз пам’ятаємо: 10 березня 1997 року. Київ, затишний стадіон «Динамо». Товариський матч між господарями і давнім суперником «Торпедо» (в ту пору чорно-білі називалися «Торпедо-Лужники»). У затишній ложі динамівського стадіону нашим сусідом виявився багаторічний капітан, а потім і тренер «торпедників» Валентин Козьмич Іванов — легендарний «Кузьма...»
Авторська затравка... Обмін люб’язностями з «Кузьмою»
...Опинилися поруч ми не випадково: один із нас знімав двосерійний фільм про «Торпедо», інший писав книжку «60 новел київського футболу». Найкращі спогади дитячі. Саме дитяча пам’ять підказала нам, який наприкінці 50-х — середині 60-х років був чудовий тандем Іванов — Стрельцов, і як він, Іванов, у далекому 60-му році, забивши у ворота Києва вирішальний гол, позбавив динамівців «золота». Ми нагадали йому про цей епізод. «Кузьма» посміхнувся: «Як забив гол, не пам’ятаю, але таке було». А в цей час на полі динамівці легко й невимушено перегравали автозаводців, остаточний результат — 3:0. Два м’ячі забив Сергій Ребров, один — у своїй манері дальнім потужним ударом здалеку Дмитро Михайленко.
Особливо відчувалася перевага біло-синіх на правому фланзі, де Олег Лужний, який прикривав усю бровку, раз у раз вирушав у свої фірмові рейди до воріт суперника.
«Скільки років у вас Лужний грає? — запитав нас „Кузьма“, і сам собі відповів: — Мені здається — все життя, відколи „Динамо“ існує... Який він двожильний!».
«Двожильний Лужний»
У 1989 році, ставши гравцем київського «Динамо», правий захисник Олег Лужний вигравав чемпіонат і кубок СРСР 1990 року, потім сім разів поспіль між 1993 і 1999 роками — чемпіонат України. Він був капітаном лігочемпіонського складу «Динамо», яке перемогло «Барселону» 7:0 за сумою двох матчів у сезоні 1997−98 і домоглося сумарної перемоги 3:1 над «Реалом» на шляху до півфіналу в сезоні 1998−99.
Англійський «слід»
По суті Іванов сам відповів на своє ж запитання «Скільки років грає Лужний?». І Козьмич не оригінальний у своїх висновках. Запитайте будь-якого бувалого вболівальника, він скаже те саме. Може, і Валерій Васильович Лобановський мав таку саму думку, бо, коли в 31 рік Олега запросили до Лондона, метр не одразу погодився його відпустити.
Як виявилося згодом, ВВЛ виходив із того, що в англійському клубі захист не просто зіграний, усі оборонці та воротар грають разом ледь не по десятку років. І розуміють одне одного не те що з півслова, а взагалі без слів.
І Лужному — капітану «Динамо» і національної збірної України — доведеться конкурувати не з ким-небудь, а з самим Лі Діксоном, у силі та майстерності якого кияни переконалися, коли жереб звів їх з «Арсеналом» в одній із груп Ліги чемпіонів. Саме тоді, в Лондоні, ветеран-захисник «канонірів» здійснив запаморочливий швидкісний рейд, який завершився чудовим пасом на Марка Овермарса, а той довершив справу голом у ворота киян.
Йому аплодував Венгер
Однак у тому матчі гра Лужного справила колосальне враження на Арсена Венгера. Особливо в моменті, який міг стати вирішальним. Коли масована атака чемпіона Англії, розвиваючись по всій ширині поля, буквально змела київський захист, і Бергкамп спрямував м’яч у порожні ворота. Невже буде 2:0 на користь «Арсеналу»? Пам’ятаємо, як завмерли ми тоді в ложі преси знаменитого «Вемблі» (домашня арена «Арсеналу», «Хайбері» якраз ремонтувалася). Досі для нас загадка, як Лужному вдалося витягнути м’яч із незахищеної динамівської «рамки».
Пам’ятаємо той момент по секундах: Олег, наздогнавши м’яч за кілька міліметрів від лінії воріт, розвернувся і довгим пасом вивів уперед Гусіна. Той, не вірячи щастю, вибив щосили м’яч в аут, щоб команда змогла перевести дух і перегрупуватися. А незабаром самого Лужного, який підключився до атаки, збили біля кутового прапорця на половині «Арсеналу». Потерпілий пробив штрафний, і Сергій Ребров зрівняв рахунок. Розчаровано опустилися на свої місця англійські вболівальники, тренери схопилися за голови, а головний — Арсен Венгер — аплодував. Хіба таке може забутися?
Те «Динамо» мало справжній чоловічий характер, і найхаризматичнішим гравцем у його складі був Олег Лужний. «Брігель» (прізвисько Романича на честь знаменитого німецького захисника 80-х років Ханса-Петера Брігеля через схожість у характері та... у кольорі волосся — обидва руді) насамперед на власному прикладі показував, як треба грати до кінця.
Якщо до партнерів не доходило на словах, то він іноді пояснював і більш дохідливо. «Лужний міг у роздягальні й по печінці дати, коли треба», — згадував Олександр Хацкевич.
Олега після переїзду до Лондона запитали: «Чому саме Англія, „Арсенал“, а не, скажімо, Німеччина?». Здавалося, стиль Бундесліги більше підходив би Олегу.
«Я обожнюю англійський футбол і ставлення до нього — як уболівальників, так і тренерів, фахівців. В Англії грають постійно на максимальних швидкостях, і я насолоджуюся саме тим, який панує джентльменський і водночас безкомпромісний дух. І я зроблю все, щоб грати в основному складі „Арсеналу“. Хоча були в мене й інші пропозиції, зокрема від німецьких клубів. Але мені більше подобаються англійські...».
Боротьба за місце в складі
Романич прийшов до лондонського «Арсеналу» начебто не з нижчої ліги, а з команди зі світовим ім’ям, яка пробилася до півфіналу Ліги чемпіонів. Однак спочатку ледь не цілий сезон він провів у запасі: лінія захисту «канонірів», нагадаємо написане вище, багато років була єдиним цілим, і ламати її ніхто не збирався. Але поступово Арсен Венгер усе більше й більше довіряв капітану збірної України. Важливо, що той виявився до такого готовий і виправдовував надії тренера.
Поступово Олег витіснив Лі Діксона і в чемпіонському сезоні-2002 став справжнім господарем свого правого флангу. Хоча наступного сезону йому довелося витримувати конкуренцію з Мартіном Кіоуном у центрі оборони та молодим тоді, а потім знаменитим Ешлі Коулом за місце лівого бека в основі — у професіоналів по-іншому не буває. І Олег не дуже переживав: «Я завжди готовий грати, це в мене в крові. Тому мені вже однаково — починати в „старті“ чи з’являтися на заміну. Психологічна витримка в мене нормальна».
Загалом в «Арсеналі» він зіграв 110 матчів протягом чотирьох років, навіть одного разу виводив команду на поле в ролі капітана у грі на Кубок Ліги. У сезоні 2001?2002 виграв із командою «дубль» (Прем’єр-Лігу та Кубок Англії). Останнім матчем Лужного за «Арсенал» був переможний фінал Кубка Англії проти «Саутгемптона» у 2003-му — одна з його найкращих ігор за клуб.
«Вічний» капітан збірної України
У 20-річному віці Лужний дебютував у збірній СРСР, за яку зіграв 8 матчів у 1989?90 роках, але Чемпіонат світу 1990 пропустив через травму. Після здобуття країною незалежності Лужний виступав за збірну України, зігравши 52 матчі, хоча так і не потрапив до фінальної частини великих змагань — Україна тричі вибувала на стадії плей-оф.
Він виводив на поле нашу національну збірну як капітан у 39 матчах, що є рекордом. У грудні 2000-го тижневик «Український футбол» включив Олега до символічної збірної країни XX століття за результатами загальнонаціонального опитування. За кількістю голосів Лужний поступився лише Олегу Блохіну, Андрію Шевченку та Анатолію Дем’яненку.
Досягнення
Олег Лужний народився 5 серпня 1968 року. Заслужений майстер спорту. Захисник. За збірну СРСР зіграв 31 матч, за збірну України — 55.
Чемпіон СРСР (1990). Володар Кубка СРСР (1990). Чемпіон України (1993?1999). Володар Кубка України (1993, 1996, 1999). Чемпіон Англії (2002). Володар Кубка Англії (2002, 2003). Чемпіон Європи серед молодіжних команд (1990).
Виступав за команди «Торпедо» (Луцьк) — 1985?1988; СКА «Карпати» (Львів) — 1988; «Динамо» (Київ) — 1989?1999, 253 матчі, 1 гол; «Арсенал» (Лондон) — 1999?2002. «Вулверхемптон» (Лондон) — 2003.
Тренерська кар’єра: «Вента» (Латвія, 2005, гравець-тренер), «Динамо» (Київ) — 2007, 2010; «Таврія» — 2012? 2013. З червня 2017 року по серпень 2019 року — тренер київського «Динамо» у штабі Олександра Хацкевича.
Р.S. Сьогодні ж 5 серпня 2023 року — у день народження Лужного, о 19:00 за київським часом у Лондоні на знаменитому стадіоні «Стемфорд Брідж» з ініціативи зірок українського футболу, амбасадорів фандрайзингової платформи UNITED24 Андрія Шевченка й Олександра Зінченка відбудеться благодійний матч на підтримку України «Game4Ukraine » — «Команда Шевченка» проти «Команди Зінченка».
Мета проведення цього матчу — усі зібрані кошти від матчу «Game4Ukraine» підуть на відновлення ліцею в Чернігівській області, який знищили російські псевдоборці проти «українського нацизму». На відновлення ліцею, щоб діти Чернігівщини могли вчитися. Тому навіть не стоїть питання, хто справжні нацисти...
У складах обох команд футболісти зі світовими іменами: бразильці Діда і Сержиньо, італійці Фабіо Каннаваро і Лука Тоні, французи Робер Пірес і Клод Макелеле, голландці Джиммі Флойд Гассельбайнк і Кларенс Зеєдорф, англійці Джо Коул і Джермейн Дефо, іспанець Жерар Піке, німець Єнс Леманн, Самюель, Ето’О з Камеруну, Петер Чех із Чехії, Шота Арвеладзе з Грузії, Антоніо Валенсія з Еквадору, Йон Арне Ріісе з Норвегії, українці Сергій Ребров, Михайло Мудрик і багато інших.
Тренер «Команди Олександра Зінченка» легендарний Арсен Венгер запросив до своєї дружини свого колишнього підопічного Олега Лужного, Подивимося, як Романич «махне стариною» у свої 55. Хто — хто, а наш «Брігель» не підкачає!
Семен СЛУЧЕВСЬКИЙ, Володимир КУЛЕБА
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар