Олег Ошенков, В’ячеслав Соловйов, Віктор Маслов, Олександр Севідов, Валерій Лобановський — наставники київського «Динамо» в роки виступу знаменитої команди в чемпіонатах СРСР.
Заслуга перерахованих тренерів та їхніх помічників в успіхах динамівців зі столиці України. Але, безсумнівно, найбільший внесок у яскраві перемоги «біло-синіх» зробив корінний киянин, чудовий у минулому їхній гравець (виграв перше динамівське «золото» 1961 року), а згодом її багаторічний тренер, який очолив колектив у 34 роки, Валерій Лобановський.
Валерій Лобановський13 травня 2002 року в Запоріжжі закінчив земний шлях цієї чудової людини і легендарного фахівця, футбольного генія. Йому було 63 роки. І ми ще довго будемо міряти футбол за Лобановським.
Ось головні досягнення команд Метра, який успішно з творчим натхненням рухав найпопулярнішу гру у світі вперед. «Динамо» під його керівництвом 8 разів виграло «золото» чемпіонатів СРСР, Кубок країни (6), Кубок сезону (3). Двічі київські динамівці на чолі з Лобановським здобували Кубок кубків УЄФА (1975 і 1986) і один раз Суперкубок УЄФА (1975).
Троє його вихованців — Олег Блохін, Ігор Бєланов та Андрій Шевченко — стали володарями «Золотого м’яча» France Football.
Лобановський із підопічними продовжив переможну ходу за часів Незалежної України. Його команда здобула п’ять чемпіонських титулів і святкувала три кубкові тріумфи.
Свій талант Валерій Васильович демонстрував і працюючи зі збірними. Радянська команда стала бронзовим призером Олімпіади-1976 у Монреалі (Канада) і віце-чемпіоном Європи 1988 року в Німеччині. Збірна Кувейту — бронзовий призер Азіатських ігор (1994), володар Кубка Перської затоки (1996).
Київського футбольного диригента популярне видання World Soccer назвало другим тренером світу (1986). У його колекції звання Тренера року в Європі (1986, 1988, 1999).
Герой України Валерій Лобановський нагороджений багатьма орденами та медалями. Він відзначений Рубіновим орденом УЄФА та Орденом ФІФА «За заслуги» за внесок у розвиток світового футболу.
«Ти сидиш на лавці, що названа "тренерський місток»
старший тренер «Динамо» і збірної команди країни
на вихованців твоїх обсипається золотом осінь
додаючи тобі срібло — срібло сивини
ти сидиш на лавці, а поруч вирують трибуни
ти сидиш на лавці, а ми згадуємо тебе...
Це слова з пісні «Рудий соняшник» (музика Ігоря Поклада, слова Юрія Рибчинського), присвяченої Валерію Лобановському, яку вперше виконав у переповненому столичному Палаці спорту під час нагородження «Динамо» черговим чемпіонським «золотом», воротар киян Михайло Михайлов.
Я перебував недалеко від Валерія Васильовича — людини аж ніяк не сентиментальної — і побачив сльозу на його щоці.
«Тренерський місток», скульптурна композиція Лобановського, встановлена перед входом на стадіон «Динамо», який носить його ім’я. У Києві щорічно проходить Турнір пам’яті Валерія Лобановського.
Іменем Лобановського названа динамівська футбольна школа, середня школа, яку він закінчив зі срібною медаллю. Проспект у Києві носить його ім’я, як і вулиці в Запоріжжі, Дніпрі, Ізмаїлі. Про нього знято художній фільм і кілька документальних стрічок. У 1914 році Лобановського проголосили почесним учасником Євромайдану.
Ось кілька висловлювань про цю легендарну людину.
Григорій Суркіс: «Видатні люди залишаються в народній пам’яті такими, якими вони були за часів їхніх найвищих успіхів.
Ця людина змінила не тільки футбол, вона змінила не одне покоління співвітчизників, знов і знов змушуючи їх вірити в себе і не боятися труднощів».
Леонід Буряк: «Я годжуся тим, що є вихованцем Великого Тренера. Якби не Валерій Васильович, то не було б і нас. Не було б знаменитих динамівських команд і гучних перемог у нашого футболу».
Олег Блохін: «Він учив нас головного — перемагати. У нього завжди знаходилися потрібні слова і для всієї команди, і для кожного окремо. Він приголомшливо розбирався в людях».
Олександр Головко: «Упевнений, що в кожному футболісті, якому пощастило тренуватися, грати під керівництвом Валерія Васильовича, на все життя залишилася частинка людської чарівності цієї видатної особистості, ерудита. Його потужна енергетика завжди передавалася нам».
Анатолій Дем’яненко: «Лобановський хотів, щоб ми жили не тільки футболом. Він усім цікавився: політикою, літературою, театром. І нас до цього привчав, виховував у кожному з нас необхідні людські якості».
Олександр ЛИПЕНКО для Dynamo.kiev.ua
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
