Київське «Динамо» виграло юнацький чемпіонат України U-19. З 12 проведених юнацьких чемпіонатів 6 виграло саме «Динамо». Два не були завершені через війну та ковід.
Я розумію, що результат у юнацькому футболі не такий вже важливий, але здобути золоті нагороди було вкрай важливо та потрібно. Кияни вже пропустили дві Юнацькі Ліги УЄФА. Цей турнір дуже важливий у плані становлення молодих гравців та дає великий міжнародний досвід. Не перемагали вже 5 років. Тому для престижу Академії це все не менш важливо.
Дві складові успіху киян — найсильніший тренер та найсильніше покоління гравців. Ігор Костюк працює на своїй посаді із 2017 року. Вже має за плечима величезний досвід роботи. Робота наставника «Шахтаря» Олексія Бєліка поки виглядає не зовсім переконливо. У «Русі» після переходу Віталія Пономарьова у першу команду йде пошук наставника для юнацької команди. Денис Колчин став четвертим наставником юнацької команди львівської команди цього сезону. У «Дніпрі-1», «Олександрії», «Колосі» (до переходу Олександра Поздеєва у першу команду), «Вересі» (до переходу Олега Шандрука у першу команду) працювали цікаві спеціалісти, але у багатьох компонентах вони поступаються Костюку. Насамперед у досвіді.
У «Динамо» найсильніше покоління гравців 2005−2006 років. Від цього дуже багато залежить. Якщо 2003−2004 роки були найсильнішими у «Русі», то вони два минулих сезони фінішували на першому місці. 2005−2006 у «Русі» та «Шахтарі» дуже слабкі. Там обмаль збірників цих вікових категорій. У «Динамо» сильний 2005 рік, а 2006 рік взагалі може дати 4−6 гравців для першої команди.
Є всі передумови вважати, що у наступному сезоні динамівці знову будуть фаворитами юнацького чемпіонату, бо базовим буде якраз 2005 рік.
Не менш важлива глибина складу. На кожній позиції майже по два гравці. Травми (а без них серед юнаків не обійтися), спади форми (те саме), можливість посилювати гру — Костюк мав можливість вибору, конкуренції. Хтось випадав, хтось розкривався.
Не потрібно думати, що все було легко. Динамівці скоріш програвали собі, втрачали очки самі, ніж завдяки супернику. Дуже не просто було склеїти до купи 2005 та 2006 рік. Не було поступового переходу та досвіду юнацького футболу для молодшого року, бо вони всі грали в оренді за юнацьку «Зорю». Потрібно було на ходу робити команду. Зіграність значить дуже важливо. Крок за кроком 2006 рік почав витісняти 2005. На все це потрібен час та терпіння.
Дуже важливим досвідом стали виступи гравців 2006 року за «Зорю». Вони набралися досвіду, почали швидше прогресувати. Вже було простіше працювати із таким роком. Вважаю, що великим плюсом стало цього сезону створення другої юнацької команди, де футболісти, які не грали, могли отримувати ігрову практику.
Головне досягнення Костюка — не золоті медалі, чи юнацька Ліга УЄФА, а підготовка гравців до першої команди. Я думаю, що Тарас Михавко є повноправним гравцем першої команди. Можливо, в нього не все виходить, але потенціал величезний. Матвій Пономаренко робить перші кроки у дорослому футболі. Вірю, що матимуть свої шанси у найближчому майбутньому Олексій Гусєв, Вячеслав Суркіс, Олег Саленко, Давид Білий, Кирило Осипенко.
Сергій ТИЩЕНКО
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар