Колишній гравець збірної України Адріан Пуканич поділився спогадами про перебування у таборі национальної команди.
Адріан Пуканич— До лав збірної України вас вперше викликали у 19 років, і ви провели по одній грі за Леоніда Буряка та Олега Блохіна. Чим відрізнявся підхід цих тренерів?
— Як молодий гравець, обох у ті часи я сприймав як легенд. Ми не так часто бачили їх по телевізору, а більше чули розповіді від батьків про їхні виступи за велику команду Динамо.
Направленість тренувань в них обох була динамівською, через яку вони самі пройшли. Що стосується спілкування з командою, то в Буряка був більш інтелігентний стиль, а в Блохіна більш жорсткий.
— Хто за ігровими якостями найбільше запам’ятався?
— Звичайно, Андрій Шевченко. В Шеви тоді був зірковий час, адже він тоді як раз виграв Лігу чемпіонів з «Міланом». Сергій Ребров також був топом. Це одразу було видно. Андрій Воронін на той час також був у порядку.
— Як вам було перебувати у колективі разом з усіма цими зірками?
— В команді були зібрані найкращі гравці країни. В процесі тренувань я дивився, як вони готуються, спілкуються між собою на полі та поза ним, і розумів, що вони такі ж самі люди. Ставлення до молодих було нормальним. Проте варто було його заслужити своєю поведінкою та роботою.
— Наостанок хотілося б попросити вас розповісти для наших читачів легендарну історію, яка сталася між вами та Лужним в збірній.
— Так, був мій перший обід в збірній, і я трохи раніше прийшов до їдальні. Там вже перебували старики Анатолій Тимощук та Воронін, я запитав у них: «А куди мені можна сісти?» Вони: «Та ось сюди сідай».
Ну, я сів, вже почав їсти, і відчуваю, що на мене хтось дуже уважно дивиться. Повертаю голову, а це Лужний! Побачив, що Воронін з Тимохою посміхаються, і все зрозумів. Кажу: «Це, мабуть, ваше місце?». Лужний серйозно: «Так-так». Я: «Перепрошую, зрозумів». Взяв свою тарілку пішов на інше місце. Усі почали сміятися. (Посміхається).
Дмитро Вєнков
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар