Колишній захисник київського «Динамо» і збірної України Олександр Романчук (завершив кар’єру 2014 року), який разом зі своєю сім’єю мешкає в Батумі, поділився враженнями від матчу Ліги націй Грузія — Україна (1:1), на якому він був присутній.
Олександр Романчук— У день матчу Грузія — Україна в Батумі йшов сильний дощ, що разом із жахливим вітром створював передумови навіть про перенесення поєдинку на інший день...
— Досить сильний дощ ішов із ранку. Загалом, така погода характерна для Батумі, до того ж так буває і влітку. Однак частіше одного дня така негода не триває. Наприклад, у день прильоту нашої збірної в Батумі було тепло. У неділю — знову сонячно, і стовпчик термометра піднявся до позначки +18 градусів.
Трохи футболістам обох команд не пощастило з погодою. А щодо газону на стадіоні, то його зовсім недавно перестелили, і майже місяць тут ніхто не грав. Однак на брівках було видно, що вода погано йде, може, все-таки дренаж не найкращий.
— Українських шанувальників футболу на стадіоні цього вечора було багато?
— Багато. Загалом на 20-тисячній арені було, це офіційні дані, 19 120 глядачів. Український сектор був заповнений. Я сидів ближче до центральної трибуни, і там теж було багато наших співвітчизників. Наших прапорів на трибунах стадіону вистачало. Звичайно, грузинські фанати брали і числом, і вмінням. Шум на трибунах був такий, що футболісти часто не чули підказки своїх партнерів.
— Скільки в Батумі приходить уболівальників на ігри місцевого «Динамо»?
— На чемпіонат Грузії — близько 5 000 глядачів. Влітку, на ігри кваліфікації Ліги чемпіонів, приходили близько 10 000 уболівальників. Зрозуміло, що зустріч Грузії та України — це космічна подія для міста. Про цей матч говорилося задовго до його початку. Хоча особливо футбольної реклами в місті ніколи немає. Коли ще тут тренером працював український фахівець Андрій Демченко, я ставив йому запитання: «Чому немає зовнішньої реклами в місті?». На що він відповідав: «Ніхто не хоче морочитися з цим. Шанувальники футболу і так все знають, а ось туристи, яких багато в місті, могли б додати антураж на стадіоні». Поки ж, за останні два роки на цьому стадіоні був ажіотаж на двох матчах: Грузія — Україна і фінал молодіжного чемпіонату Європи минулого року Іспанія — Англія.
— Які в тебе загалом враження від гри національної збірної України в цьому поєдинку?
— У першому таймі наші футболісти грали дуже добре. Ми рано забили гол, і це тяжіло над хлопцями. Усі розуміли, що нас влаштовує тільки перемога. Міша Мудрик під завісу першого тайму міг забивати, однак, вийшовши сам на сам із Мамардашвілі, не зміг переграти кіпера суперника.
У другому таймі ініціативою більше володіли господарі. Вони нагнітали ситуацію біля воріт Трубіна. Класний момент собі сам створив Кварацхелія, коли здалеку пробив у поперечину. І хоча в наших футболістів багато чого не виходило в атаці, але як забути момент на 92-й хвилині, коли Гуцуляк і Назаренко пробивали з близької дистанції, але Грузію врятував Мамардашвілі. Якщо ж брати основні статистичні дані, то підопічні Віллі Саньоля мали кращий вигляд, ніж наша збірна.
Загалом, як я вважаю, то нічия закономірний рахунок цієї зустрічі. І ще я б відзначив фактор переїздів для наших гравців «Шахтаря» і «Динамо». Вони вже стільки наїздилися в поїздах і автобусах, що добираються на ігри по 20−24 години. Це стомлює і фізично, і психологічно.
— Хто тобі найбільше сподобався у складі нашої збірної?
— Усі хвалять Мудрика, і є за що. Але мені дуже сподобалася гра 22-річного Забарного. Він, граючи в АПЛ, набрався досвіду протистояння найкращим футболістам світу. У «Борнмуті» Ілля грає в кожному матчі, що дозволяє йому додавати в розумінні гри. Забарний діяв дуже спокійно.
— А як тобі гра Артема Довбика? Форвард був корисний на футбольному полі?
— Артем виконав багато чорнової роботи. Знаю, що його турбує невелике ушкодження, але часу, щоб узяти паузу і відновитися, йому не вистачає. Минулого сезону, граючи в «Жироні», він мав по 5 класних передач від партнерів, за тайм. У «Ромі», та збірній України, таких передач Довбик не має. Тут і криється відповідь на ваше запитання.
— Чому у своїй групі Ліги націй, у протистоянні з Чехією, Албанією та Грузією, наша збірна посідає останнє місце у своєму квартеті?
— Усі кажуть, що за іменами збірна України виділяється, якщо порівнювати з нашими суперниками в Лізі націй. Але так були і влітку, на чемпіонаті Європи. А потім побачили поєдинок Україна — Румунія, і який там був зафіксований рахунок. Усі вміють грати у футбол. Звісно, важлива реалізація гольових моментів, необхідний і фарт. У тій же збірній Грузії лише двоє футболістів із викликаних 25 гравців, грають у своєму чемпіонаті. У самовіддачі не дорікнеш нашим хлопцям, але в боротьбу потрібно включатися з першого матчу, не можна втрачати очки.
— Чий внесок у гру вагоміший — Шапаренка чи Кварацхелії?
— Звичайно, Хвічі. Уся збірна Грузії грає на нього. У Серії А він обігрує найкращих захисників Європи, ось і тут він старався. У Шапаренка інші завдання і він теж старався.
— Як тобі дії іншого нашого лідера — Георгія Судакова?
— Дуже технічний, має гарну швидкість. Удар у нього пристойний. Із чого складається його ціна, я не знаю. Хтось каже, що він коштує 50−70 мільйонів євро. Його задатки і талант видно неозброєним поглядом.
Можу навести такий приклад: Кварацхелія в останні два роки проводить матчі в «Наполі» і збірній на видатному і відмінному рівні. Так потрібно і Судакову діяти. Усі кажуть, що наступний трансфер з УПЛ до Європи — це буде трансфер Судакова. Я теж так думаю, подивимося, як ситуація розвиватиметься надалі.
— Ти вже досить давно живеш у Батумі. Що ти побачив за межами стадіону?
— У Батумі чудово ставляться до українців. Тут живе багато наших громадян, території яких окупував агресор. Як почалося повномасштабне вторгнення, щодня на Європейській площі в Батумі збираються наші громадяни і проводять мітинг. Вони всі з нашими прапорами — до них у місцевих жителів немає жодних питань, наших хлопців усі підтримують.
У ресторані «Україночка» було проведено великий вечір футболу. У суботу там продавалися прапори України та Грузії, з автографами гравців двох збірних. Серед інших лотів були 8 квитків на матч з автографом Сергія Реброва. Тільки за ці раритети ми змогли зібрати суму еквівалентну 2 000 доларів. Ці гроші підуть на допомогу ЗСУ. Матч Грузія — Україна, в цьому ресторані, анонсувався як братньо-дружній матч. Скажу більше: у Батумі було проведено матч між журналістами України та Грузії. Так ось дядько Хвічі Кварацхелії вийшов на поле з капітанською пов’язкою в кольорах прапора України. Ось такі справи.
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар