Відомий український голкіпер Ігор Шуховцев розповів про всіх основних діючих вітчізняних голкіперів, від Луніна та Трубіна, до Ісенка та Коваля.
Ігор Шуховцев— Який рівень зараз наших найкращих голкіперів?
— У збірній дуже гарна упаковка — Трубін, Лунін, Бущан та Різник. У нас взагалі воротарська школа на найвищому рівні. Завжди говорив хлопцям, з якими працював — конкуренція має бути позитивною.
Згадайте за Толіка Трубіна, як він невпевнено грав перші матчі за «Шахтар». Але він узявся, багато працював над своєю психологією, і подивіться, чого досяг. Він сам себе зробив, бо багато працював.
Теж саме і Різа (Різник), у нього були проблеми на перехопленнях, на виходах. Він працював над цим із тренерами і зараз виявляє у «Шахтарі» свої найкращі якості.
— У Трубіна були результативні помилки в останніх матчах за збірну?
— Толік в останній грі дурне пенальті зробив (Албанія — Україна, 2:1, на 74 хвилині Трубін збив Узуні, — прим. ред.). Там не було одинадцятиметрового, я вважаю.
Що роблять зараз. Якщо воротар котиться руками вперед, то нападникові потрібно залишити дві ноги, щоб тільки було торкання руки. Так, якщо воротар збиває нападаючого ногами, або тримає руки високо, що їх зачіпають колінами — то це порушення.
Ну, ок, будемо перебудовуватися. Не котіться, воротарі, раніше часу, ставайте в блок.
— Я згадую перший гол від румуна Станчу на чемпіонаті Європи. Мені здавалося, що Лунін міг зіграти простіше, винести м’яча подалі і не було б гола. А вам як?
— Румуни, як і всі, дивляться суперників, бачать манеру виходити з оборони і тому пресингували, змушували помилятися. Ось у них і вийшло.
— Як на вашу думку, Трубін у збірній краще за Луніна виглядає?
— Можливо, я припустив би, що в Луніна дуже впевненості багато. У Толіка Трубіна більше спокою. Трубін більше із простих, а Лунін — із топових. Якось так.
У збірній у нас чотири гідні воротарі — Трубін, Лунін, Бущан та Різник. Стоять Трубін чи Лунін, це правильно. Вони грають у насичених чемпіонатах, вони у тренажі, у тонусі.
— Здивувалися, коли Луніна визнали третім у світі?
— Він гідний цього. Подивіться який рівень гри.
— Георгій Бущан у 2019−2021 був першим у збірній. Чому він втратив місце основного?
— По-перше, це травми. А, крім того, Трубін та Лунін перебувають в інтенсивності та тренажі європейських топ-клубів, природно, що пріоритет ім. Вони із суперниками міжнародного рівня перетинаються у своїх чемпіонатах.
Якби Жора поїхав би навіть зараз за кордон, ми б про нього говорили б так само, як про Трубіна та Луніна. Якби Жора поїхав, у збірній з’явився б ще один топовий воротар.
— Трубін впевнено грає у «Бенфіці»?
— У Трубіна перші ігри в «Бенфіку» так собі були. Йому респектуха така чисто від мене, що прозріти. Він упорався, бо там це не тут. (Посміхається). Там уболівальники за будь-яку помилку просто змішують, самі знаєте з чим.
І це є людський фактор. Я пам’ятаю, рятуєш, йдеш до трибун, кричать: «Шуха, молодець». А після невдалих: «Ти гівно» та таке інше. І як із цим спати? Приходиш додому, там сім’я отримує по голові. І це у нас.
А там по 30 тисяч на кожній грі. Преса ввечері заганяє так, що ти не знаєш, чи відкриватиме цей інтернет. Зберешся ти завтра чи не зберешся. А вони з цим упоралися.
— Різник уже готовий до топ-чемпіонату?
— Думаю, що так. Просто потрібно правильно потрапити туди. Там — це не тут. Думаю, рано чи пізно він потрапить. І якщо впорається з тиском уболівальників та преси, то гратиме на дуже гарному рівні. І Бущан так само.
— Рустам Худжамов тренує воротарів у національній збірній. Це важко, коли в тебе воротарі на один-два тижні і то, не кожен місяць?
— Важко. Я колись дуже хотів потрапити до збірної тренувати воротарів. Не приховую цього. Але кожному свій час.
Це дуже складний вибір. Худж та Ребров правильно віддали місце Трубіну. А не Жорє і не Різнику. Трубін у тренажі, в інтенсивності напруги європейського чемпіонату. Але це дуже складний вибір.
Впевнений, Худжамов вважає також як і я, як і багато тренерів. У нас чотири гідні воротарі, а вибрати потрібно одного. Польового можна замінити у ході зустрічі, а воротар — це дуже складний вибір.
У збірній — тиждень, півтори максимум. Усі тренування — підтримуючі. А не як у клубі.
— А що можна встигнути у збірній?
— Ніхто нікого не вчить, неможливо. Тренер стежить за тим, як воротар виступає у клубі. Дивиться за станом. І разом із головним тренером вирішують — хто стоятиме у конкретній грі.
І Лунін і Трубін, допустимо на вершині світу. І той, і інший — топ. Але Жора та Різник теж можуть видати божевільну гру.
— Трохи про тих, хто допомагає воротарям. Максим Таловєров добре посилює захист збірної, коли виходить до центру третім захисником?
— Двояка думка у мене. Футболіст хороший. Але мені здається, що йому не вистачає рівня мислення для збірної. Фізичні кондиції можна підігнати. З його зростом він знімає багато верхніх м’ячів. Здорово допомагає, доповнює. Але ж захисник у сучасному футболі має ще вміти читати гру. «Читки» йому не вистачає. Він ще молодий, 24 роки. Над цим треба працювати, все вийде.
— Ви сказали, що раніше воротарі стрибали нападникам за м’ячем у ноги, а тепер грають у блоках. Що це означає?
— Ця тенденція з європейського футболу, пішла від німця Нойєра. Ну, з його ростом (193 см) це можливо. Раніше, коли з воротарем нападник виходив віч-на-віч, воротар кидався руками в ноги. Зараз практично кожен кидок у ноги — це пенальті. Треба стало перебудовувати гру. Зараз — скорочуєш відстань з б’ючим, і сідаєш у блок, на коліно, виставляєш ногу, руку і максимально перекриваєш зону, що вражається.
Доходить до того, що б’ють із десяти метрів, а деякі воротарі в блоці відбивають. Але все ж таки має бути розумно.
— Коли ви дізналися, що Паламарчук в «Інгульці» поспіль п’ять пенальті відбив, здивувалися?
— Ні, ми з Льохою іноді спілкуємося. І з Бодею (Богданом Шустом), який його тренував у «Інгульці». Бодя знав, що Льоша прийшов від мене.
«Інгулець» б’ється за виживання, звичайно, навантаження на оборону, на воротаря. Видно, що він упевнений у собі.
— Паламарчук казав, що у нього не було серйозної школи у дитячому футболі, у командах навіть не завжди був тренер по воротарях. Таке можна наздогнати у дорослому футболі?
— Я бачив те, про що він каже, коли працював із ним в Одесі. Семен Альтман про мене говорив: «Дивіться, я з табуретки дерев’яної воротаря зробив». Теж я і Льоху «травив», говорив: «Ти дерев’яха, звичайно, пристойна — ще та».
Якщо воротар приходить після Другої чи Першої ліги, без школи «Шахтаря» «Дніпра» чи, скажімо, «Динамо», з ним потрібно багато працювати. З Паламарчуком працювали у Другій лізі у «Балканах» (2015 — 2019), а потім у «Чорноморці» (2019−2020). У нього багато проблем було, він не різкий, важкий і т. д. Ми працювали над тим, щоб його полегшити, над вагою в тому числі.
Сучасний футбол вимагає ноги, і Богдан Шуст в «Інгульці», наприклад, поставив йому гру ногами. І ту саму гру у блоках.
— Ви говорили про росто-вагові якості. У вас вони оптимальні, адже ви високий, худий, «жилистий», легко вистрибуєте, добре складаєтесь?
— Так, це велике значення мало. Раніше особливо потрібні були стрибки і реакція. Але зараз воротар все більше — частина команди.
Років п’ять тому всі команди почали переходити на вихід із оборони в атаку через білд-ап. Тобто через пас. У мій час, у 90-ті, наприклад, це було не зовсім просто. Як ти вийдеш через пас, якщо ти не маєш рівного поля. Або у твоїх захисників не вистачає техніки. Це зараз в УПЛ у всіх добрі поля.
— Наш юний воротар Ілля Волошин зараз у мадридському «Реалі», у юнацькій команді. Зріст у нього 202 см, і це у 17 років. Вже грав за наші юнацькі збірні. Він може стати топ-воротарем?
— Знаю про нього, та не бачив. Радий, якщо з’явиться ще один Трубін або Лунін. Він знаходиться в «Реалі», на вершині світу у 17 років. У нього йде зростання, ростуть м’язи, росте серцевий м’яз. Ми не знаємо, що буде за рік. Він акселерат.
Якщо в «Реалі» у 19 років він не підходить до першої команди, то почне їздити по орендах. Чи впорається він, поки неясно.
— У «Динамо» та збірній U-19 у нас є воротар В’ячеслав Суркіс, син президента клубу. Вже 11 ігор за збірні різного віку, капітан та основний воротар у «Динамо U-19». Чи бачили його у справі?
— Небагато. Я знайомий із Віталієм Циганковим, тренером воротарів академії «Динамо». Він із ним працював.
Хлопець грає, як і всі воротарі — помиляється, рятує. Потрібен час, побачимо, розкриється чи ні. Щоб грати недостатньо мати прізвище Суркіс. Напевно, він працює над собою.
Бачив його у збірних. Він грає на рівні. Є реакція, грає ногами. Через рік-півтора, гадаю, буде набагато краще зрозуміла його перспектива.
— Батько Віктора Циганкова — Віталій — сильний тренер воротарів для академії «Динамо»?
— Ми з ним ще у 1992 та 1994 грали разом у вінницькій «Ниві». Гарна людина. З нами у команді були також Косовський, Нагорняк, Надуда. Потім він 14 років виступав в Ізраїлі.
Він дуже допомагав синові, Віктору Циганкову. Я знаю, що у Віті багато травм було. Те, що батько був поряд в академії, відігравало велику роль. За його травматичності, якби не допомога та підтримка батька, він, можливо, і не став би гравцем європейського рівня.
Вітя розвивався, у юнацьких командах був джокером, виходив на заміну, забивав голи. І Ярмола (Ярмоленко) йому теж помагав.
— Із блоком ми вже розібралися. Ви казали, що сучасний воротар має разом із захистом виводити м’яч в атаку через білд-ап. Що це таке, якщо простими словами?
— Будівництво фундаменту, нібито. Років 7 тому з’явилося. Ти не б’єш м’яч уперед, а будуєш свою атаку через пас. Раніше воротар ставив м’яча на кут воротарського майданчика і виносив подалі. А там боротьба, підбір й погнали далі.
І ще це дозволяє витягти суперника на свою половину. А потім можна шукати вільну зону за спинами суперника, що пресингує.
Не треба говорити, що виходимо лише через білд-ап. Наприклад Лунін 9 листопада проти «Осасуни», у нього м’яч на нозі, він одразу виносить через усе поле на Вінісіуса, той тікає віч-на-віч, забиває гол. І де білд-ап? Футболіст побачив — віддав м’яч. Вдало віддав — усе, ось гол у чужі ворота.
— Є думка, що воротаря може зламати навіть одна помилка. Наприклад, у Максима Коваля, 107 ігор у «Динамо» у 2016−2018, дві гри за збірну. Але все пішло не так після помилки 2017 року проти «Янг Бойз», через яку «Динамо» не пройшло кваліфікацію до Ліги чемпіонів. Нині він у Казахстані. Як воротареві впоратися з таким?
— Це складно. Близькі, тил, дружина, діти мають підтримати. Не треба гризти себе. Але й пофігістом не треба бути.
Максим не впорався. Може, й команда не підтримала. Багато від колективу залежить. Від того, як ставляться усередині команди до гравця.
Ми з ним спілкувалися. Коли він грав у Запоріжжі, виглядав добре, бо у його воріт було багато атак, і в нього було багато сейвів. Але індивідуальних помилок вистачало. Треба було й у «Динамо» продовжувати працювати.
— Руслан Нещерет відіграв за юнацькі та молодіжні збірні різного віку. За «Динамо» дебютував ще у 2020. Але цього сезону майже не грає, сидить під Бущаном. А йому вже 22 роки. Що робити?
— Вмій зберігати мотивацію, працюй далі, і шанс якось буде. Він дуже перспективний. Терпіти. Якщо витримає, майбутнє в нього гарне.
— Якову Кінарейкіну ще двадцяти не було, а він уже зіграв за «Дніпро-1» в УПЛ та у кваліфікації єврокубків. Чи не рано? Нині у запасі «Карпат». Що з ним відбувається?
— Ні, не рано. Він гідно себе тримав за «Дніпро-1». Я не знаю, як там було точно. Але будь-що могло бути, іноді гравці можуть спіймати зірку, на них можуть впливати агенти, батьки та інші люди.
— У нас за юнацьку збірну U-17 заявлено відразу чотири воротаря з іноземних клубів — з «Бенфіки», «Бетіса», «Еспаньола» та «Вольфсбурга». Як думаєте, іноземна школа багато їм дасть?
— Зараз багато наших дітей у Європі, самі розумієте, через війну. Час покаже, наскільки це їм на користь. І хто з них заграє у великому футболі, досягне рівня збірної.
— Павло Ісенко з «Ворскли» ще у 16 років у 2020 виграв післяматчеву серію пенальті у півфіналі кубка проти «Маріуполя». Вже третій сезон — він в основі клубу. Здавалося, що в нас буде ще один зірковий голкіпер. А як ви оцінюєте його прогрес?
— Молодий, перспективний, різкий, гарна реакція. Так буває у футболістів і польових, і воротарів. Перший рік в основі «Ворскли» у 2023 у нього був на куражі, пенальті тяг. Потім цей рік пролетів. І якщо придивлятися до деталей. Навіть того року він мав тактичні помилки, помилки на виході. Але так і відбувається у його віці. Він у графіку.
Якщо він уже вважає себе, припустімо Луніним, йому буде дуже важко. Але якщо він хоче розвиватися та працювати, у нього всі можливості стати топ-футболістом. Воротар це переважно психологія. Якщо Ісенко впорається з нею, то все вийде.
— Як працювати з психологією воротаря?
— Тренерський штаб збирається разом, ми вислуховуємо один одного і приймаємо рішення — з цією людиною треба поговорити. Кажуть, наприклад, Шуховцев, іди поспілкуйся з воротарем, у нього проблеми там, там і там.
— Психологія важлива лише для воротарів?
— Ні, звісно. Пам’ятаю, грали проти «Шахтаря» на зборах. Мудрик узяв м’яч і побіг усіх обмотувати. Фонсека його за 15 хвилин замінив. Мишко йде, у нього аж сльози на очах.
Я стою на брівці, він мене не знає, я там хто взагалі, тренер з «Маріуполя». Я йому кажу: «Мішаня, не засмучуйся, друже, ти ще гратимеш у топових клубах».
Поруч П’ят (П’ятов) і Степаненко стояли, ми поговорили про перспективи Мудрика. У результаті Мудрик коштує 100 мільйонів і грає у «Челсі».
— Ви казали якось, що Даріо Срна — крутий спортивний директор. А як, на вашу думку, Мудрика клуб вдало продав? Адже він зараз дуже мало грає за «Челсі». Чи мало сенс?
— Мудрик все одно потрапив до топ-клубу. Навіть якщо не вийде, він уже на найвищій орбіті, і далі перейде до клубу такого ж рівня. Він себе знайде.
Лунін, Зінченко, Трубін — коли вони крутяться у такому футболі, то швидше стають топами.
— А Судакову вдасться потрапити до топ-клубу? За нього «Шахтар» не надто багато просить?
— Він готовий до топ-чемпіонату. Шевченко, Ребров та Срна, всі розуміють, що Жорика треба добре направити. Якщо потрапить у правильний клуб, то за півроку це вже буде інший футболіст.
— Вас не здивувало, що на Олімпіаду цього року клуби не відпустили багатьох провідних гравців. Правильно це?
— Думаю, що це неправильно. Думаю вони просто не оцінили рівень того турніру. Клуби працюють на те, щоб у них з’явився, наприклад Судаков. І потім продають їх. Якби клуби відпустили провідних гравців на Олімпіаду, то вже по 4−5 були б пропозиції.
— Ви ж працювали у «Чорноморці» з Данилою Варакутою? Минулий сезон він уже був основним у «Чорноморці». Зараз у «Металісті 1925» року, але клуб за бюджетом та складом точно претендує на повернення УПЛ. Данило здатний далі прогресувати?
— Коли ми з Остапом Маркевичем у 2019 році прийшли до «Чорноморця», то почали підтягувати молодь — Варакуту, Брагару, Штогріна.
Данило Варакута, як божевільний, працював на тренуваннях. Але треба було змінити ставлення до гри. Він довго ставився до себе, як до молодого. Я говорив йому: «Стався до себе, як до основного, і тоді їм станеш». А загалом він вибуховий, реактивний, читає гру.
— Максим Брагару добре адаптується до «Динамо»?
— Макс — скромняга, сильно переживає. Коли потрапляєш до «Динамо» чи Шахтаря, то вже потрібно себе сприймати як гравця провідного клубу. З його швидкістю, з його даними, все може бути здорово, якщо швидко адаптується.
Олександр Караваєв, ми у «Зорі» грали разом, мені говорив якось: «Я ж ніколи не думав, що доросту до «Динамо». А я йому відповідаю: «Ти ж стільки працював, так що і до збірної потрапив». Він робоча конячка, скільки він рятував, забивав.
— А вашу знамениту вправу зі стрибками ногою до перекладини хтось намагався повторити?
— Намагалися деякі, пару ліктів собі зламали, ключицю зламали і більше ніхто не повторював. Іван Дмитрович Балан (працював у «Таврії», «Ворсклі», «Іллічівці», — прим. ред.) придумав це. Це навіть не вправа — шоу невелике. Лобановському показував. І Шовковського намагався навчити.
Саня (Шовковський) запитав: «А скільки тобі платять?». Я говорю: «Так, дві копійки». А він відповідає: «Я б у житті так не стрибнув, нафіг воно мені треба».
— А як вам «Динамо» за Шовковського?
— Стиль Шовковського мені дуже подобається. Футбольна особистість. Він багато правильно говорить на післяматчевих прес-конференціях. Каже, що не заборонятиме футболістові діяти не на своїй позиції та прийматиме самостійні рішення. Значить, він уміє та знає, бачить. «Динамо» розвивається. Він не заганяється схемами, дивиться вперед.
І у збірній із Шевченком він не був тренером по воротарях, він був саме помічником старшого. У нього одразу була мрія — стати тренером «Динамо», вона втілилася і дуже сильно. Він тримає «Динамо» на рівні європейських клубів.
— «Динамо» довго не могло забити гол у єврокубках. Шовковський, який грав у воротах, як тренер здатен побудувати гру у нападі?
— Воротар ти чи не воротар, у будь-якому випадку будь-який тренер будує гру на те, щоб забивати голи. Шовковський спрямовує команду на агресію попереду, шукає слабких боків у суперників. Але не він б’є по воротах.
— А як вам нинішній «Шахтар», цього сезону?
— Немає бразильців того рівня, як раніше — Вілліан, Фернандіньо, Тайсон, Фред, Тейшейра. З такими гравцями все було б інакше.
— Ви грали з вінгером Іваном Петряком у «Зорі». Він відіграв за збірні різного віку (2012 — 2015), провів п’ять матчів за національну збірну (2016 — 2018). Здавалося, що може стати зіркою нашого футболу. Йому вдалось реалізувати свій потенціал?
— Він одразу претендував на місце під сонцем. Мені здається, він все сильно сприймає близько до серця, переживає. Йому це заважало розкріпачитися, вважати себе рівним гравцям збірної, «Шахтаря», «Динамо». Це моя суб’єктивна думка. Ваньку я знаю. Порядна людина. Трохи нахабства не вистачало, «колючості» якоїсь.
— У дублі «Металіста» разом із вами у сезоні-2012/13 був молодий півзахисник Олексій Рикун. Він не родич того легендарного Олександра Рикуна, який пограв за «Дніпро», «Металіст» та національну збірну, та грав із вами за «Іллічівець»?
— Такого парубка не пам’ятаю. Ми з Риком (Рикуном) телефонуємо один одному іноді, раз на рік, раз на півроку. Він намагається бути у футболі, за збірні різні ветеранські грати. Ми з Риком багато пройшли, любимо зателефонувати, потріщати за життя.
Рик був талантом. Шева (Шевченко) не дарма питав, чого його раніше до збірної не звали. Рикуна можна порівнювати з найкращими півзахисниками Європи, хто б що не казав. Просто це було на іншому рівні, на інших полях. Зараз наших гравців більше дивляться, якби Рикун розкрився, був би в «Реалі» один із найкращих. Він би і Хаві з Мессі міг би сказати: «Ти біжи туди, а ти туди, а я віддам». Він грав у бутсах, які взагалі не можна було на ноги одягати. У кедах, скажімо так, віддавав ідеальні передачі. Людям потрібно було просто бігти, відкритися в штрафному майданчику і забивати голи.
Антон Терехов
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар