Реєстрація, після якої ви зможете:

Писати коментарі
і повідомлення, а також вести блог

Ставити прогнози
та вигравати

Бути членом
фан-зони

Зареєструватися Це займе 30 секунд, ми перевіряли
Вхід

Колонка Олександра Липенка. Євген Рудаков: завжди був відданий київському «Динамо»

2024-12-20 11:08 Заслужений майстер спорту, чудовий воротар динамівців Києва Євген Рудаков (народився 2 січня 1942 року в Москві) ... Колонка Олександра Липенка. Євген Рудаков: завжди був відданий київському «Динамо»

Заслужений майстер спорту, чудовий воротар динамівців Києва Євген Рудаков (народився 2 січня 1942 року в Москві) — один із найтитулованіших футболістів прославленого київського клубу.

Євген Рудаков. Фото — fcdynamo.com

Він шестиразовий чемпіон колишньої нашої спільної країни, мав п’ять комплектів срібних медалей, тричі разом із колегами-динамцями вигравав Кубок Союзу.

Зазначу, що Євген Васильович був названий найкращим футболістом країни 1971 року (не характерний випадок для гравців його амплуа), тричі удостоювався титулу найкращого воротаря в чемпіонаті СРСР (1969, 1971, 1972). Володар Кубка кубків і Суперкубка УЄФА (1975).

У складі київського «Динамо» виступав із 1963 до 1977 року. Засновник однойменного воротарського клубу: 208 матчів на «0». Шість разів отримував місце у списку «33— найкращих».

Помітний слід динамівського воротаря і в збірній країни. У її складі він зіграв 48 матчів, пропустив 35 м’ячів. Дебютував 7 березня 1968 року в поєдинку зі збірною Мексики (1:1), останню зустріч провів 22 травня 1976 року з командою Чехословаччини (2:2).

Один із найвидатніших матчів за участю Євгена Рудакова відбувся 27 жовтня 1971 року в іспанській Севільї, на стадіоні «Рамон Санчес Пісхуан», де у відбірковому до чемпіонату Європи 1972 року матчі зустрічалися збірні Іспанії та СРСР.

Збірну Іспанії влаштовувала лише перемога з будь-яким рахунком, і вона провела два тайми в невпинних атаках на ворота збірної СРСР, але Євген Рудаков, демонструючи неймовірну реакцію і клас гри, жодного разу не дозволив м’ячу після ударів іспанських гравців перетнути лінію воріт, забезпечивши нульову нічию та вихід збірної СРСР до фінальної частини чемпіонату.

Засмучений стадіон все ж таки справедливо оцінив грандіозну гру нашого воротаря і багатоголосим хором скандував його ім’я. Це була найвища нагорода для футболіста.

Рудаков віце-чемпіон Європи (1972), бронзовий призер Олімпіади-1972 (Мюнхен).

Заслужений майстер спорту Леонід Буряк розповів про свого партнера по «Динамо» і збірній.

— Рудаков був одним із перших у команді, хто сприйняв нову методику тренувань Лобановського і Базилевича, визнав її необхідність. Мало хто знає, як Євген самозабутньо тренувався. Пам’ятаю, як наш воротар після кожного тренування канючив: «Ну залишіться хто-небудь і побийте мені. Розумію, що не заб’єте, тому й боїтеся. Ну нічого, я парочку пропущу, щоб вам цікавіше було».

Завзятість Жені була вражаючою. Він вважав, що гра команди багато в чому залежить від психологічного стану її воротаря.

З Миколаєва — до команди чемпіонів

Євген Рудаков завжди шанобливо ставився до журналістів. Ніколи не відмовляв в інтерв’ю. Ось деякі його відповіді на численні запитання представників ЗМІ.

— 1963 року Рудакова, воротаря миколаївського «Суднобудівника», запросили до київського «Динамо»...

— До Миколаєва я був воротарем дублерів московського «Торпедо». Був дуже радий запрошенню в команду «Динамо» п’ятиразового на той момент чемпіона країни.

Видатний Олег Макаров закінчував свою блискучу кар’єру голкіпера. Його замінив знаменитий майстер Віктор Банніков. Але я розумів, що в «Динамо» мене запросили не для того, щоб лаву запасних грів. Над своїми недоліками багато працював із динамівською легендою Антоном Леонардовичем Ідзковським.

Три роки я грав у дублюючому складі. Але прийшов час і мені стати у ворота «основи» динамівського клубу. Першу золоту медаль завоював у сезоні 1966 року.

— Який рік із вашої блискучої кар’єри вважаєте найбільш пам’ятним?

— Кожен із них пам’ятний, цінний. У «Динамо» за 15 років виграв багато трофеїв. Пам’ятний 1975 рік. У травні ми у швейцарському Базелі, перемігши угорський «Ференцварош» із Будапешта — 3:0, виграли перший європейський приз для київського «Динамо» — Кубок кубків. А восени у протистоянні з німецькою «Баварією» вибороли Суперкубок УЄФА. У Мюнхені здолали грізного конкурента — 1:0, а в Києві — 2:0. Радий, що в цих трьох знакових поєдинках не пропустив жодного м’яча. Хоча наші ворота атакували знамениті угорці — Нілоші, Мадяр, німці — Мюллер, Шустер, Румменіге, Капельман, Беккенбауер.

Запам’яталися і всі невдалі сезони в «Динамо», «срібло» чемпіонату Європи-72, «бронза» Олімпіади-72, матчі в збірній.

Пам’ятний 1971 рік, коли мене назвали найкращим гравцем країни.

— Рівень майстерності воротаря визначається його грою протягом усього матчу...

— У нападника має бути нюх на голи, у воротаря — на м’яч. Виходячи на матч усі свої проблеми необхідно залишити в роздягальні. Варто тільки занервувати на останньому рубежі, як колотити починає всю команду. І, навпаки, варто відбити кілька найнебезпечніших ударів у гострих ситуаціях, як у партнерів виростають крила. Зараз це рідко практикується, але мені завжди після ліквідації небезпечних моментів партнери дякували навіть під час гри. Після такої позитивної реакції гралося легше, впевненіше.

— Заволодівши м’ячем, ви часто намагалися рукою відразу відправляти його в середину поля...

— Зізнаюся, у такий спосіб часто починав атаки своєї команди. Поки багато суперників перебували біля нашого штрафного майданчика і не встигли повернутися назад. Точний посил м’яча на хід своїм нападникам міг принести успіх.

«Серце моє в Києві!»

— Влітку 1966 року у квартирі Євгена Рудакова пролунав дзвінок. Кому було відчинено двері?

— У гості приїхало кілька людей — представників футбольного клубу «Торпедо» з Москви. Навіть мого тата прихопили із собою. Вони мені сказали тоді: «Женю, ти ж москаль. Твої батьки, брат, сестри на заводі Лихачова працюють. Повертайся в "Торпедо», команду, в якій ти в 16 років починав свій шлях у великий футбол. Квартиру надамо, хорошу зарплату будеш отримувати. Які твої умови?

На кілька хвилин вийшов порадитися з дружиною в іншу кімнату. Вона сказала: «Вирішуй сам».

Накрила дружина гарну «поляну», випив із гостями добре. Проводив я їх на поїзд. А перед цим дав тверду відповідь: «Серце моє в Києві!».

Євген Васильович Рудаков закінчив земне життя 21 грудня 2011 року (69-річним). Похований на Байковому кладовищі столиці України.

Олександр ЛИПЕНКО для Dynamo.kiev.ua

Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини

RSS
Новини
Loading...
Пополнение счета
1
Сумма к оплате (грн):
=
(шурики)
2
Закрыть