Віталій Первак: «Це жорстокий світ Прем’єр-ліги, і від цього нікуди не дінешся»

Головний тренер «Лівого берега» Віталій Первак підвів підсумки виступу команди у першій половині дебютного сезону в Прем’єр-лізі чемпіонату України.

Віталій Первак

— Що допомогло «Лівому берегу» виграти «Турнір чотирьох» — розкутість чи везіння?

— Швидше за все, бажання тренерського штабу, футболістів та президента нашого клубу довести, що «Лівий берег» достойний грати у Прем’єр-лізі. Ігровий склад, як і тренерський штаб були ті ж самі, тож якщо доля нам подарувала таку можливість, то треба було її неодмінно використати.

— У новий сезон ваша команда ступила у якості учасника УПЛ. У клубі до цього, схоже, ніяк не були готові…

— Це стало для всіх несподіванкою. Адже ми планували грати у першій лізі, а наша команда U-19 — у другій. Та коли кожен з колективів готувався до своїх турнірних справ, сталося те, що сталося — нам довелося зіграти у матчах турніру, який визначав, хто отримає додаткове право грати в еліті. У перших дві доби, які минули з дня нашого фінального матчу з «Минаєм», нам потрібно було перебудуватися.

— Було важко?

— У нас у клубній структурі працюють досвідчені люди, які вже добре знають специфіку УПЛ ще за часів роботи в «Олександрії». Це президент клубу Микола Лавренко та віце-президент Ігор Матаков. Та й ми з нашим тренерським штабом теж не нові люди у футболі і у Прем’єр-лізі зокрема. Тож «Лівий берег» перебудувався і пішов по новому шляху. Вийшло так, як у відомій приказці: «Все нове — це забуте старе».

— Що стало для вас, як головного тренера, найважчим на дистанції у чотири з лишком місяці?

— Вміння донести до футболістів думку і переконати їх в тому, що вони також здатні грати у класі найсильніших. Цілком зрозуміло, що було багато невдач, які пояснюються браком досвіду у наших підопічних. І це ми добре розуміємо. Впродовж тривалої дистанції осінньої частини чемпіонату нам було дуже важко. Були дуже складні матчі, у нас був непростий період. Та я вважаю, що хлопці витримали і виступили достойно.

— Рівень різниці у класі суперників у порівнянні з минулим сезоном у Першій лізі відразу ж відчули?

— Відразу. І я, і керівництво нашого клубу це відчули після поєдинку з тим же «Минаєм». Через день чи два наш клуб звернувся до ЛНЗ з проханням перенести стартовий матч чемпіонату Прем’єр-лиги на пізніше, адже у нас було обмаль часу навіть для якнайменшої підготовки до дебюту в еліті. У черкаському клубі нам дали згоду щодо переносу лише на один день. От тоді ми і відчули, що ніхто за тебе не буде переживати, ніхто не буде думати і ніхто не піде на якісь компроміси. Кожному — своє. На жаль, це жорстокий світ Прем’єр-ліги, і від цього нікуди не дінешся.

— Старт у «Лівого берега» вийшов дійсно важким — три поразки поспіль. Однак одна справа — результат, а зовсім інша — гра…

— Наша команда достойно відіграла перший поєдинок в еліті з ЛНЗ, і ми всі добре пам’ятаємо, як саме пропустили м’яч. Потім була гра з «Ворсклою», де до першого голу у наші ворота теж грали дуже достойно. І хоча досвід стартових ігор був загалом негативний, команда все ж додавала.

— Після трьох стартових поразок ваші підопічні зуміли отримати дві перемоги — над «Чорноморцем» і «Вересом». Наскільки вони допомогли команді повірити у власні сили?

— Ключовим на початковому відрізку наших виступів у Прем’єр-лізі був матч з «Чорноморцем». Ми в ньому перемогли, хоча гра була дуже нервовою. Адже «Чорноморець»— команда дуже хороша, до того ж, у неї досвідчений тренерський штаб. У тому матчі ми забили м’яч, після чого було велике бажання зберегти цей результат. Деколи доводилось просто відбиватися, але ми все ж домоглися свого — перемогли. А наступна гра, із «Вересом», можна сказати, пішла по накату. Перший тайм для нас був жахливим, ми могли пропустити багато м’ячів. Але вийшло так, як вийшло — наша команда проявила характер і зуміла виграти. Після чого пішли на перший для нас відпочинок, що виник у зв’язку з вересневими матчами національної збірної.

— У ході першого кола був тривалий відрізок, коли «Лівий берег» не знав радості перемог впродовж десяти турів поспіль, задовільнившись лише чотирма нічиїми в ньому. У чому полягає причина?

— Тут комплекс причин. Одна з них — ми довгий час не могли забити. Я точно вже не пам’ятаю, але можливо, що наша команда встановила рекорд по найдовшій кількості часу без голів (це 903 хвилини, другий показник безгольової серії в історії чемпіонату України — авт.). Та незважаючи на цей негативний показник, команда продовжувала працювати і гнути свою лінію. Найголовніше те, що ми не сахалися з боку в бік, а просто йшли своїм шляхом. Хлопці — молодці, вони всі випробування гідно витримали.

— Початок другого кола виявився для вашої команди досить обнадійливим: дві «реваншистські» перемоги у двох матчах — над ЛНЗ і «Ворсклою». За рахунок чого їх вдалося здобути?

— Ще задовго до цих двох виграшів у «Лівого берега» були ігри, котрі дозволяли переконатись у тому, що ми рухаємось у правильному напрямку. Варто згадати поєдинок з «Інгульцем», у якому ми хоч і зіграли 0:0, всі чомусь вважали, що це негативний для нас результат. Однак зауважу, що команда з Петрового вміє грати у футбол і могла б обіграти кого завгодно у цьому чемпіонаті. А ще була зустріч з «Оболонню», коли майже весь другий тайм ми програвали 0:1, і тільки у компенсований час завдяки характеру і бажанню зуміли зрівняти рахунок та досягти нічиєї. Що ж стосується згаданих вами переможних поєдинків з ЛНЗ та «Ворсклою», то і в них хлопці проявили характер. Якщо говорити про ЛНЗ, то це дуже хороша команда. Поступаючись по ходу гри в один м’яч, ми зуміли не тільки зрівняти рахунок, а й вирвати перемогу. Ну а гра у Полтаві з «Ворсклою»… Я не стану прикрашати наші заслуги або ж щось говорити про суперника, але чесно кажучи, на такому полі у той день будь-яка команда могла виграти у будь-якої іншої. У тому матчі нам, можливо, трішечки пощастило, а «Ворсклі» ж навпаки — у чомусь не пощастило. На мій погляд, поле нівелювало всю майстерність футболістів полтавської команди. І знову ж таки: вирішальну роль у поєдинку з «Ворсклою» зіграв характер наших хлопців.

— Залишивши небезпечну зону, «Лівий берег» значно поліпшив свої шанси у подальшій боротьбі в еліті. Мабуть не помилюся, якщо припущу, що задля здобуття високих результатів клубне керівництво готове на придбання якісних виконавців.

— Боротьба зросла, і основні події ще попереду. Зрозуміло, що вона буде дуже запеклою, і всі будуть нервувати — як ми, так і наші суперники. Якщо говорити у цьому плані про придбання суперфутболістів, то скажу ось що: у «Лівого берега» є свій шлях, про який знають всі клуби Прем’єр-ліги і всі футболісти в Україні. У нас будується інфраструктура, будується академія — це закладається фундамент для майбутнього. Так що будемо завжди раді хорошим футболістам. Кидатися у крайності ми не збираємося, хоча і така крайність не дає гарантії, що буде краще. Відтак ми рухаємось вперед впевненими кроками, і звертати з цього шляху не збираємось.

— Влітку та на початку вересня команду поповнила велика група новачків. Однак сподівання тренерського штабу, схоже, виправдала лише половина. Це так?

— Якщо виділяти тих чи інших футболістів окремо, проаналізувавши пройдений нами шлях в УПЛ, то я вважаю, що футболісти, які до нас прийшли, принесли багато користі і допомогли в осінньому відрізку сезону. Звичайно, хотілося б, аби було ще краще, проте як є — так є. Можу сказати, що твердими гравцями «основи» є досвідчені Євген Банада, Владислав Шаповал, Клим Приходько, Дмитро Семенов, Тарас Галас. Ще не сказав свого останнього слова і Богдан Кобзар. Тож є над чим працювати. Зрозуміло, коли приходять нові футболісти в недосвідчену команду, то їм дуже важко — і це зрозуміло. Але всі працюють, ніхто не збирається вішати носа і ніхто не скиглить та не скаржиться щодо потрапляння чи непотрапляння у стартовий склад. Принцип у нас один: хто сильніший — той і виходить на поле. У цьому питанні все залежить від різних чинників — як тактичного характеру, так і фізичної готовності футболістів. У нас є взаєморозуміння між гравцями та тренерським штабом, і всі все розуміють та продовжують працювати.

— Як відомо, команду залишили Андрій Співаков, Олександр Дударенко і Дмитро Фастов. Чи може хтось з футболістів приєднатись до них по мірі появи у «Лівому березі» кваліфікованіших виконавців?

— Все можливо. Користуючись нагодою, хотів би подякувати тим футболістам, які вже залишили «Лівий берег». Виходячи на поле у футболці нашої команди і борючись разом з партнерами за результат, кожен з них приніс велику користь у розвиток клубу. Найголовніше те, що всі вони — порядні хлопці. А чи будуть у нас кваліфіковані футболісти? Можливо, вони і будуть. Побачимо. Сподіваюсь, що вони будуть. З деякими вже є домовленість про перехід, дехто вже готується з нами розпочати підготовку до весняної частини чемпіонату. Роботи у цьому напрямку попереду ще багато.

— Ви вже визначили для себе пріоритети, за якими буде побудовано роботу під час зимового антракту?

— Так, звичайно. У пріоритеті — фізичні кондиції футболістів. На початку зимової роботи це є найголовнішим, і я цим Америки не відкрию. Враховуючи, що вже у двадцятих числах лютого на нас чекає поновлення чемпіонату, фізична готовність вийде на перший план у перших трьох-чотирьох іграх. Стартовий матч весняної частини сезону наша команда має зіграти з «Шахтарем», тож якщо ми не будемо добре готові фізично, то нам буде дуже і дуже важко.

— Як спланована зимова робота у вашої команди?

— Команда збереться після відпустки 14 січня. Впродовж двох тижнів працюватимемо вдома. За цей час плануємо провести три спаринги, у першому з яких традиційно гратимемо з командою випускників клубної Академії, а у другому з представником першої ліги — «Металістом 1925». 29 січня вирушимо на тренувальний збір до Туреччини, звідки повернемося в Україну за два дні до нашого першого офіційного поєдинку з «Шахтарем».

В'ячеслав Кульчицький

Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини