Відомий український тренер, а нині авторитетний експерт Олег Федорчук поділився своїми думками про захисників Іллю Крупського («Ворскла») так Олексія Сича, яких цієї зими СМІ називали потенційними кандидатами на підсилення київського «Динамо».
Олег Федорчук
— Розпочнімо нашу розмову з обговорення слабких та сильних сторін Крупського і Сича. Чим можуть похизуватися Ілля та Олексій та над чим їм слід ще попрацювати?
— Найсильніша сторона Крупського — це його вік. Йому лише 20, майже юнак, а він вже майже сформований, якісний оборонець. Ще один козир Іллі — те що він однаково добре грає обома ногами. Універсал. Також він має якісний дриблінг. Чимось Крупський схожий на Караваєва, навіть дещо перспективніший.
Щодо мінусів, то у Крупського є хиби у відборі, у єдиноборствах загалом, а також він не надто високий (180 см зросту). А ще, от я готувався до нашої розмови, аналізував матчі Іллі за «Ворсклу» у поточному сезоні і є в нього одна велика, найбільша проблема: він провалив всі матчі проти грандів, проти лідерів УПЛ. Найвищі оцінки за гру у нього проти «Інгульця», «Чорноморця» й решти аутсайдерів. Гру проти «Динамо» (1:3) у четвертому турі УПЛ він провалив.
Щодо Сича, то його плюсами є чималий досвід, попри вік (23 роки) він вже встиг пограти й за кордоном (за бельгійський «Кортрейк», — прим. ред.). Це — по-перше. По-друге, як на мене, він сильний ментально і фізично. І, якщо порівнювати з Крупським, то Сич не провалюється у матчі проти сильних команд. Функціонально теж видно, що з хлопцем все гаразд. А ще він може грати не лише праворуч, а й у центрі. Тобто для схеми у три центральних оборонці Сич відмінно підійде, а Шовковський саме перебудовує «Динамо» на таку модель гри.
А єдиний мінус Сича — він «одноногий». Погано грає лівою. Та це невелика проблема. Наприклад, Мессі ліва взагалі потрібна виключно для збалансованої ходи, а у грі він її майже не використовує. (Посміхається).
— А чи готові Крупський і Сич до виступів за клуб-гранд? Не перегорять, витримають психологічно? Не хотілося б проводити паралелі, але в нас уже був «новий Шевченко» Влад Супряга, за якого біло-сині свого часу заплатили 6,5 млн євро. І на кого він перетворився нині?
— Коротко відповідаючи на питання, то ні. Обидва гравці ще не є виконавцями калібру таких клубів, як «Динамо». Якщо гіпотетично уявити, що сьогодні «Динамо» підписує чи Крупського, чи Сича, то я чомусь впевнений, що вони б сиділи глибоко у запасі.
Методи просування Крупського і Сича, накручування на них цін, схожі з тими, коли піарили Супрягу. Майже ідентичні. Коли Супряга переходив у «Динамо» (серпень 2018 року, — прим. ред.), я працював у Другій лізі (очолював «Енергію» з Нової Каховки, — прим. ред.) й ми грали з «Дніпром-1». Як зараз пам’ятаю, що на пресконференції в мене спитали про Супрягу. Тоді я сказав, що краще б звернули увагу на нападника з другої команди, а це був Довбик. Тоді всі подумали, мабуть, що я геть не тямлю у футболі.
До Супряги я ставився дуже скептично. У нього слабке ігрове мислення. Кричуща помилка «Динамо». Не розумію, як можна було купити Супрягу за такі гроші, фактично не стежачи за гравцем. От «Мілан» «вів» Шевченка два сезони й лише потім купив у «Динамо».
— Окрім «Динамо», за Крупським також полюють «Шахтар» і «Металіст 1925». Обидва клуби ніби готові навіть сплатити клаусулу «Ворсклі» в розмірі 3 млн євро.
Здавалося б, що вибір для гравця очевидний — пристати на пропозицію «гірників», бо виступи у Першій лізі то такий собі крок назад, як на мене. Однак у «Шахтарі» Ілля може міцно засісти «на банці». Та й ставку Маріно Пушич переважно робить на легіонерів.
— Все залежить від внутрішньої самооцінки Крупського. Якщо він впевнений у собі, у своїх силах, то йти до «Металісту 1925» не потрібно. Але для Іллі найважливіше перейти у той клуб, де він матиме перспективу росту, тобто повноцінну ігрову практику.
Треба Крупському брати приклад з Циганкова чи Довбика. Вітя та Артем перейшли до маловідомого іспанського клубу, але від початку грали там в основі. Це зараз «Жирона» виступає в Лізі чемпіонів, а три сезони тому в Україні не кожен вболівальник навіть знав, що такий клуб існує.
Щодо донецького колективу, то, повторюся, Крупський ще не доріс до команди рівня «Шахтаря». Хіба він зможе витіснити з основи Коноплю? Ні.
— Якщо все ж обирати між Крупським та Сичем, а «Динамо» навряд купуватиме обох, кому б Ви віддали перевагу, порадили Олександру Шовковському, так би мовити?
— Дуже непросте питання. Я скажу так: обом гравцям ще рано грати за команди рівня «Динамо». Однак, якщо подивитися на їх опонентів, чи то колег по цеху з інших клубів УПЛ, то Сич і Крупський є безумовно найперспективнішими на сьогодні правими захисниками в Україні.
І все ж, кого б не придбало «Динамо» з цих двох гравців, виглядатиме це приблизно так, як купити гарну, якісну зимову річ у літній період. Тобто не на часі, як на мене, нині Шовковському посилювати саме позицію правого захисника. Є більш проблемні.
Можливо, має місце бути чисто економічний розрахунок.... «Рух» припиняє існування й влаштує розпродажу з тих гравців, які не підуть у «Карпати», а й ти туди, як довелося чути, хочуть не всі. Тож взяти перспективного гравця (Сича) не задорого, буде розумним рішенням.
А так… Ну от посуди сам, Крупський нормально грає, стабільно в основі на високому рівні, сезон, рік з натяжкою. Сич — півтора року. Це дуже замало, щоб робити про гравців глобальні висновки, аналіз на перспективу. Замало інформації. Можу навести таку історичну паралель…
— Будь ласка.
— Я пригадую, як свого часу «Шахтар» купив Шевчука (у 2000 році із запорізького «Металурга», — прим. ред.) і той дуже довго сидів у запасі й зрештою пішов до донецького Металурга. А був В’ячеслав так само тоді, молодим і перспективним, але «необкатаним».
І таких прикладів є чимало. Петряк, Соболь, Селін. За Євгена «Динамо» виклало «Ворсклі» два мільйони, а він не виправдав сподівань. Зараз от дограє у Другій лізі (ЮКСА). Багато в Україні було захисників — і правих, і лівих, які, на жаль, не розкрилися до кінця. Протягом останніх років десяти, якщо не зважати на теперішній воєнний час, то майже завжди крайні оборонці «Динамо» та «Шахтаря» були легіонери.
— То в чому ви бачите проблему саме з цим амплуа?
— Дефіцит з «крайками» в Україні тому, бо якісний лівий чи правий оборонець сьогодні має не лише відпрацьовувати позаду, а й бути інтегрованим в тактику команди в цілому. Відпрацьовувати не тільки на бровці. Хороший крайній бек має бути гравцем з високим інтелектом.
І тут проблема глибока, насправді. Як ще кілька років тому в України хлопців відбирали на позицію захисника чи опорника? Якщо хлопець високий і добре грає головою — буде опорник. Коли ж має хорошу швидкість, витривалий — буде грати крайнього. Зараз таких критеріїв замало. А перелаштованих із півзахисту в пізньому віці гравців не вчать бути, власне, захисниками — от і виходить, що ще на атаку вони працюють, а сучасним вимогам до флангового оборонця не відповідають. Не вміють грамотно перекривати зону, чисто діяти в відборі, поєднувати роботу з м’ячем з роботою без м’яча.
Резюме: Крупський більше підходить під комбінаційну гру «Шахтаря», Сич — більше під динамівський стиль. Він більш надійний. Тому, якщо обирати, то Шовковському я б порадив віддати перевагу представнику.
— Зараз справа у «Динамо» грає переважно Олександр Тимчик чи Олександр Караваєв. Чи витримають конкуренцію потенційні новачки (новачок) з вже досвідченими біло-синьої команди?
— Тимчик і Караваєв на сьогодні точно сильніші за Крупського і Сича. За всіма показниками.
— Наостанок пройдемося по скілах Крупського та Сича, оцінивши їх від одного до десяти балів. І розпочнемо з перспективності.
— Крупському поставлю вісім. Рідко коли у 20 років захисник демонструє такий рівень гри, як Олексій. Він стабільний.
Сичу — сімка.
— Як щодо швидкісних якостей?
— Крупському — вісім. Цей компонент він ще може і має покращити. Сичу теж вісімка. Він досить швидкісний оборонець.
— Гра правою та лівою ногою.
— Розпочнемо з Крупського. Гра правою — дев’ять. Не десять, бо немає забитих голів. виключно через це. Лівою — сім.
Сич: правою — дев’ятка. Лівою — чотири. Він нею практично не грає.
— Рівень гри на «другому поверсі», тобто головою.
— Крупський — п’ять балів. Сич — шість.
— Техніка та дриблінг.
— Техніка у Крупського на вісімку. Футболіст він акуратний, мало браку в його діях. Щодо дриблінгу, то теж вісімка. І це для гравця оборонного плану дуже високий бал. Позицію він вибирає грамотно. Тактично гнучкий виконавець.
Сичу — сімка. З дриблінгом в нього не дуже, але він може віддати якісну довгу передачу. Може вдарити непогано.
— Універсалізм.
— Крупському — дев’ятка, бо він однаково добре грає і правою, і лівою ногами.
Сич — класичний захисник. У цьому компоненті поставлю йому сім. Як його використовувати на різних позиціях, якщо робоча тільки права нога?
— Фізична сила та міць.
— Іллі у цьому компоненті поставлю сімку, а Олексію — дев’ятку, бо він має кращу антропометрію.
— Спортивна агресія.
— Цей скіл Крупського оціню найнижче — шість. Чому? Мало результативних передач, не бере на себе ініціативу у вирішальних фазах атаки Ворскли.
Сич — акуратний оборонець, який майже не отримує карток. Це добре, але ж інколи захисник має бути жорстким. По-хорошому. Агресія досить низька. Оцінка — сім балів.
Віктор Глухенький
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар