Екс-футболіст донецького «Шахтаря» Олександр Сопко розповів про наслідки об’єднання «Руху» та «Карпат».
Олександр Сопко (фото: В. Перегняк)— Перша реакція на цю новину у мене була з відтінком смутку та тривоги. По суті, «Рух» — це єдиний клуб, який за останні десять років робив дуже багато правильних кроків у своєму розвитку. Інфраструктура, амбітність керівника, свій унікальний ігровий стиль — це стало прикладом того, як треба будувати клуб, а не просто битися за результат. Тим більше, що багато було прикладів у тому ж Львові, як клуби просто тонули у процесі свого існування. Тому першою реакцією був великий жаль.
Але потім, коли вже почав аналізувати, зрозумів, що така ситуація притаманна всьому нашому футболу. Адже у нас, як правило, все завжди трималося на ентузіазмі та, скажімо так, альтруїзмі власників клубів. Окрім «Шахтаря», який умів продавати гравців за добрі гроші, заробляв і навіть збільшив точку окупності, решта максимально залежала від рівня спонсорських вкладень. Без них, без серйозної підтримки місцевої влади дуже важко залишатися на плаву. Тим більше, коли країна перебуває у стані війни. Тому не здивуюся, якщо подібна доля спіткає ще низку клубів, особливо у Першій лізі.
Я думаю, що розмови про подібне злиття велися вже давно, особливо з того моменту, коли власник «Руху», а точніше, один із власників потрапив під тиск податкових органів, усіляких перевірок. І насамперед не так усередині країни, як за кордоном. Це ще раз говорить про те, наскільки складно мати бізнес за межами країни та керувати ним, за всієї тієї високої конкуренції, де кожен лобіює свої інтереси. Особливо на тлі розмов про те, що ми йдемо до Європи і на нас там чекають. Усе це, на мою думку, суттєво позначилося на фінансовому стані «Руху». Але водночас можна говорити про те, що у Львові відроджується команда з великим минулим, із великою історією, із уболівальниками. Найголовніше — стабільніше фінансування та якась впевненість у завтрашньому дні. Хоча останній фактор у наш час — поняття дуже умовне.
— У той же час з’явилася днями інша інформація, що йдеться не про об’єднання клубів, а про взаємну співпрацю. Це спроба власника «Руху» не втратити через футбол свій вплив чи є якісь інші причини, які передували цьому повідомленню?
— Думаю, що тут на чільному місці стоїть завдання зберегти клуб хоч у якомусь вигляді, не втратити його зовсім. Час покаже, як і що буде далі, але в будь-якому випадку шлях відродження клубу з аматорів набагато довший і тернистіший, ніж з тієї ж першої ліги.
Тим більше, що у «Руху» на сьогоднішній день, я вважаю, найпрогресивніша академія. У мене навіть є кілька прикладів, коли спілкувався зі своїми друзями, і вони говорили, що збираються відправити своїх дітей на перегляд ні до «Шахтаря», ні до «Динамо», а саме до академії «Руху». При тому що самі живуть у східній частині країни.
Я взагалі вважаю, що у дитячому футболі Козловський орієнтується та почувається, як риба у воді. Єдина помилка власників клубу в цьому напрямку — це те, що, як на мене, вони дещо переоцінили свої можливості з продажу гравців. Так, є приклади тих самих «Аякса», «Ліона», які спеціально вирощують гравців на продаж, побудувавши свого роду конвейєр самоокупності, який іноді й дозволяє заробляти. Можливо, розрахунок було зроблено на щось подібне, але для цього треба пройти певний етап, мати певні зв’язки, скаутів, через яких можна проштовхувати своїх кандидатів. У будь-якому випадку, ідея залишається живою, просто керівництво тепер намагатиметься більше спрямовувати все це на внутрішній ринок.
— Так чи інакше, але ситуація, що склалася, вже починає впливати на мотивацію гравців, які все більше дивляться у різні сторони, адже перебувати у підвішеному стані — не найприємніше, що може бути. Ось уже була інформація, що команда вийшла з відпустки без низки гравців основи. Навряд це просто збіг?
— Однозначно. Усі турбуються про своє майбутнє, наскільки вони виявляться десь ще затребуваними у цій ситуації. Тим більше, кожен футболіст розуміє, що рік простою надолужити потім украй складне завдання. Можливо, якщо судити з новин у ЗМІ, між клубами вже є певна домовленість про переходи футболістів — хтось собі когось візьме, когось відпустить. З іншого боку, в нинішній ситуації ринок не безрозмірний, і немає жодної гарантії, що всі залишаться при справах. Сьогодні, коли перспективи не лише у футболі, а й взагалі, м’яко кажучи, туманні, клуби більше зосереджені на тому, як оптимізувати бюджет із метою виживання. І для цієї мети їм не обов’язково купувати нових гравців, їм достатньо тих, хто вже є. Тим більше, що завдання більшості клубів досить скромні — утриматися десь у середині таблиці, не потрапивши в зону перехідних матчів. І слава богу. Ставити за мету вирватися через єврокубки за кордон і там засвітити своїх гравців — цього мало хто зараз прагне. Особливо на тлі того, як там борсаються ті самі «Шахтар» із «Динамо».
— Ще один момент у сфері можливого об’єднання — мотивація тренерського штабу і, зокрема, головного тренера Віталія Пономарьова, який всю кар’єру пропрацював у системі «Руху». Наскільки легко йому 50 років адаптуватися в іншій команді?
— Падіння, злети — це невід’ємна частина будь-якої тренерської кар’єри. Однозначно шкода розлучатися із командою, коли в тебе все йде добре. Проте своєю роботою, а головне — результатами Пономарьов зробив собі ім’я. І на «Руху» життя не закінчується, напевно, він уже на олівці у президентів багатьох клубів. І обов’язково зможе про себе заявити. Адже дуже часто так буває, що внаслідок подібних змін відривається вікно серйозних можливостей, що дозволяють зробити крок ще далі.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 29
Загрузка комментариев
