Відомий експерт та тренер Олег Федорчук оцінив для «УФ» протистояння «Динамо» та «Шахтаря» в рамках фіналу Кубка України-2024/2025.
Олег Федорчук
— Два тайми, додатковий час, серія пенальті — весь кубковий асортимент був задіяний в Житомирі. А як щодо якості гри обох наших грандів?
— Я мав вищі очікування від цієї зустрічі. Мені здавалося, що команди продемонструють яскравішу гру, ніж ми побачили. Особливо мав більші очікування від «Шахтаря», для якого нинішній сезон склався дуже невдало й у єврокубках, й у чемпіонаті України. Скажу так, матч за напруженням та емоціями вдався (особливо в другому таймі), але саме по грі та індивідуальних діях — це максимум на трієчку годиться.
Якщо проводити аналогію між футбольною командою та оркестром, то колективна гра є вирішальною. Проте в будь-якому видатному оркестрі є видатні виконавці, перші скрипки. А в цій грі перші скрипки «Динамо» — Шапаренко та Буяльський — продемонстрували дуже бліду гру. Лідери «Шахтаря» — Кевін і Судаков — теж нічим особливим не відзначилися.
— Тобто можна сказати, що попереднє «класичне» в УПЛ вийшло більш вдалим за кубкове?
— Так. Я перед нашою розмовою думав, а кого взагалі серед гравців цього матчу можна відзначити? Ну, крім Попова, який виклався на всі 120-150%. Навіть м’язи не витримали навантаження. Денис з першої секунди був зарядженим на боротьбу. Футболістів, які так само віддавалися б грі, я більше не побачив.
— Якщо говорити про те, кому з команд був потрібніший цей трофей — це певно більше про «Шахтар», який, швидше за все, фінішує третім в УПЛ. Сезон провалено, але здобуття Кубка — це все одно подія. Чи все-таки втішний приз?
— Я розумію, на що ти натякаєш. Але були сезони, коли «Шахтар» звільняв тренерів навіть після здобуття трофеїв (наприклад, у сезоні-2022/2023 Ігор Йовічевич став чемпіоном з «Шахтарем», після чого був відправлений у відставку — ред.). Я все-таки продовжую наполягати на тому, що зміна нинішнього тренерського штабу «Шахтаря» — це логічне рішення.
Найголовніше: ми не бачимо шляхів виходів з тієї кризи, в яку потрапила донецька команда. Нинішній «Шахтар» не має свого малюнку гри. Навіть сучасні бразильці «гірників» несуттєво переважають гравців «Динамо» у технічній складовій, а деякі з ними на рівні. Виникає питання: а яка доцільність таких легіонерів? Якщо «Шахтар» і надалі рухатиметься в кому ж темпі, то це заведе клуб в тупик.
— Як оціните роботу суддівської бригади на чолі з Миколою Балакіним, який дозволяв грати обом командам, іноді навіть на межі дозволеного?
— Миколу я знаю дуже-дуже давно. Напевно, років з п’яти. Я вчився у його діда, добре товаришую з його батьком. Можу сказати, що Балакін прогресує. Йому дуже важко, бо він киянин, який виріс у столиці, але жодних симпатій до «Динамо» я не побачив. А це дуже важко. По-друге, він був послідовним. Так, були моменти, де за емоції він міг роздати карток. Згадується епізод, коли він міг показати другу жовту Ванату. Балакін став режисером гри, відсудивши на відповідному рівні. Ти помітив, як багато він рухався? Опинявся в епіцентрі епізодів. Це виглядало дуже професійно. Мені здається, що на сьогодні він №1 серед арбітрів в Україні. Хоча я стримуюся від того, аби давати оцінки там, де не дуже розуміюся в деталях.
— Доля поєдинку вирішувалася у серії післяматчевих пенальті, де схибив Олександр Караваєв. Вам не здалося, що динамівець ще під час підходу до позначки виглядав не досить впевненим у собі?
— Це про відповідальність… Найяскравіший приклад для мене — це Андрій Шевченко. У фінальній грі Ліги чемпіонів-2002/2003 він забив вирішальний пенальті Буффону і його «Мілан» переміг «Ювентус», а через два роки він схибив — тоді «Ліверпуль» переміг у тому стамбульському фіналі. Раз на раз не приходиться.
Буває таке, що гравець потрапляє у шторм, з якого не вийти. Це не тренується, це стан нервової системи, ніхто не знає наперед, як почуватиметься в такій ситуації. Караваєв відрізняється тим, що може завалити гру, а може і витягнути її. Це говорить про його не сталу психіку. Мені здається, це зіграло свою роль. А так я відзначив би дуже хороше виконання пенальті усіма іншими гравцями «Динамо» та «Шахтаря».
— Ви вже згадали про самовіддачу Попова, який наприкінці поєдинку боровся з судомами. Говорять, що з наступного року в Кубку України вже будуть скасовані овертайми, а команди, які не виявили переможця в основний час, пробиватимуть пенальті. Як оціните таке рішення?
— Якби у футболі й надалі було дозволено лише три заміни, то я був би двома руками за те, аби не грати овертайми. Але якщо зараз дозволено робити п’ять замін, фактично півскладу, то потрібно грати. Можливо, треба ввести правило, аби в овертаймі обидві команди могли зробити ще дві заміни, тоді проблем взагалі не буде. Я за те, аби доля матчів вирішувалася саме під час гри.
Руслан Нещерет — 7.0
Олег Федорчук: Коли Нещерет був другим воротарем «Динамо» після Бущана, то в його грі було чимало нервових моментів: він помилявся, виглядав невпевнено. Але зараз в ролі основного голкіпера він виглядає дуже стабільно та врівноважено. Як на мене, у цій грі він діяв практично без помилок. Не сказав би, що він слабкіший за Бущана. Мені здається, Нещерет навіть кращий внизу, ногами грає дуже добре.
Владислав Дубінчак, Олександр Тимчик — 6.5
Олег Федорчук: Вони трішки притримували себе, оскільки побоювалися швидких бразильців, більше працювали на оборону. Тимчик іноді йшов доволі високо, але не догравав до кінця. Я б однаково оцінив їхню гру. Вони старалися, хоча нічого особливого не продемонстрували.
Тарас Михавко — 6.7
Олег Федорчук: Початок — жахливий. Три помилки під тиском, потім виправся. Тарас ще не зрілий емоційно, що заважає йому. Але в цьому сезоні в нього були й гірші матчі. Від Михавка завжди очікуєш першої передачі, а в цій грі практично не було подібних епізодів. Скоріше за все, це заслуга «Шахтаря», який розумів, як потрібно грати проти нього. Загалом я бачу прогрес Михавка саме в надійності в обороні.
Денис Попов — 7.5
Олег Федорчук: Я поставлю йому найвищу оцінку з обох команд. Попов дуже багато боротьби вигравав, був лідером у мікроепізодах. Його емоційність заряджала, але м’язи не витримали. Денис терпів, його характер — великий плюс. Він цим вирізнявся ще в юнацькому футболі. Але багато травм, треба щось робити з м’язами.
Микола Михайленко — 7.0
Олег Федорчук: Михайленко надійний, чого не було в Бражка. Він цементував, виходить вже на лідерські позиції. Хотілося, аби він був помітнішим в грі на атаку. А так, він виконав великий обсяг чорнової роботи.
Микола Шапаренко — 6.0
Олег Федорчук: Він відзначився на користь обох команд (посміхається). Спершу зробив гол для «Динамо», який забив Ярмоленко. Потім після його втрати м’яча рахунок зрівняв вже «Шахтар». Загалом сезон у Шапаренка видається не дуже стабільним — цей матч як ілюстрація.
Віталій Буяльський — 6.0
Олег Федорчук: Ще місяць назад він літав на полі, але ось вже друге Класичне поспіль лишається зовсім непомітним. В жодному небезпечному епізоді поблизу воріт «Шахтаря» Буяльський не був помічений. Від нього завжди очікуєш загострень, тонких дій, а в цій грі Віталій не продемонстрував нічого подібного.
Владислав Кабаєв — 6.0
Олег Федорчук: Не сподобалася його гра в плані атаки. Виглядає так, що все залежить від настрою Кабаєва: попадає в гру — літає, не попадає — його не видно на полі. Це його вада, відсутність стабільності. Тим більше, що він вже досвідчений футболіст, Кабаєв має вже стабільно грати.
Андрій Ярмоленко — 7.0
Олег Федорчук: Ярмоленко забив дуже важливий гол, але обсяг роботи в нього був дуже скромний. Крім цього гольового моменту він більше нічим не запам’ятався. Але він дійсно лідер команди, її серце та дух — це помітно.
Владислав Ванат — 6.5
Олег Федорчук: Ванат був дуже емоційним, що йому заважало. Балакін його просто пошкодував, коли не показав другу жовту картку. Взагалі атакувальна ланка більше бігала, ніж грала. І це стосується обох команд.
— Кого відзначите серед гравців «Динамо», які вийшли на поле з лави для запасних?
— Відзначив би дуже непогану якість гри Бражка. Після того 11-метрового, який він забив «Буковині», схоже, в нього з’явилося більше впевненості. Бражко виглядав яскравіше за Шапаренка. «Динамо» грало з двома опорниками і добре виглядало, це знову ж таки говорить, що лідери не попали в гру.
— Підсумовуючи все сказане, можна стверджувати, що обидві команди скоріше не награли на Кубок, ніж заслужили на нього, враховуючи саме фінальну зустріч?
— Мене це дуже здивувало та засмутило. Всі очікували яскравої гри від «Шахтаря», вважали донеччан фаворитами. А в підсумку ми побачили абсолютно дві рівні команди. Якби можна було нікому не віддавати цей Кубок — краще б не давали. Але у спорті так буває: коли дві рівні команди грають між собою, то не завжди глядачі можуть подивитися на яскравий поєдинок.
Владислав Лютостанський
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар