Український форвард 1960-1970-х років Станіслав Євсеєнко в інтерв’ю «Футболу 24», серед іншого, згадав динамівську сторінку своєї кар’єри (1963-1964 роки).
Станіслав Євсеєнко— У 17 років я вже грав за команду класу Б — кіровоградське «Динaмо». Так склалося, що під час одного матчу за юнаків мене помітив тренер київського «Динамо» В’ячеслав Соловйов. Підійшов і каже: «Давай заберемо тебе до Києва».
— Щасливий квиток!
— Я відмовився: «Ні, у мене тут батьки. Вони не відпустять». Не вірив у цей варіант. Через рік із Києва приїхав Юрій Войнов і вдруге запропонував перебратися до столиці мені та Валерію Поркуяну. Ми за «Зірку» тоді добряче наколотили голів. Інша справа, що ставився я до футболу не зовсім так, як повинен був.
— У чому це проявлялося?
— Я не розумів всієї серйозності. Умовно кажучи, у день матчу я міг піти на пляж купатися. Пацан! Що я там розумів? Поплавав, потім вийшов на поле, гол забив і мене замінили. Хіба я бігати міг після того, як на пляжі засмагав і купався?
— Ви завжди грали в атаці?
— Так. Інколи виходив на позиції хава. Мені подобалася гра на атаку. Якщо я обігрував суперників, то лише вперед, а не назад чи поперек.
— З другої спроби «Динамо» вас таки забрало з Кіровограда?
— Інших варіантів я не мав. Тренер «Зірки» викликав мене і сказав, що або я поїду в Київ, або не гратиму ніде. Я обрав перший варіант. Коли 1964-го «Динамо» очолив Віктор Маслов, то в мене з’явилися шанси закріпитися в основі. Принаймні, він мене готував до цього. Щоправда, бачив на позиції правого захисника, а не в атаці. Якби не травмувався, то міг би я там грати, а не Левченко.
— Більшість часу ви провели в дублі «Динамо», але мали змогу тренуватися з легендами на кшталт Біби, Турянчика, Серебряникова чи Сабо.
— Ми часто грали двосторонні матчі. Як вони били по ногах! Особливо Володя Щегольков. Я обігрував його, поки не почув: «Пацан, ще раз обіграєш — уб’ю». (Сміється.) Доступно пояснив, що не варто зі старшим партнером жартувати.
— Водночас підростала плеяда майбутніх зірок «Динамо»: Мунтян, Бишовець, Рудаков, Соснихін. Хто був найяскравішим?
— Одного разу Дід Маслов кличе мене і Сергія Круликовського: «Йдіть і перевірте цих нових пацанів Мунтяна і Бишовця». У грі два на два на маленькі ворота вони обіграли нас, як дітей. Бишовець завжди був на своїй хвилі, тримався відсторонено, а от Мунтяна тренер не сприймав. Вся команда дивувалася. Коли ж Маслов таки довірився Володі, то одразу переконався, який це майстер.
Любомир Кузьмяк
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 29
Загрузка комментариев
