Захисник англійського «Евертона» і збірної України Віталій Миколенко в ефірі YouTube-каналу «Взбірна» розповів, у якому стані він прибув у розташування національної команди, і поділився очікуваннями матчу відбіркового турніру ЧС-2026 з Ісландією, що відбудеться завтра в Рейк’явіку.
Віталій Миколенко. Фото — УАФ— Які перші слова ти почув від Сергія Реброва на цьому зборі?
— «Привіт!». (Сміється). Якщо серйозно, що я вже й не пам’ятаю, про що ми говорили під час нашої першої зустрічі. Напевно, про мій фізичний стан, адже в суботу та неділю всі грали за свої клуби, і тому Сергій Станіславович цікавився, як ми себе почуваємо.
— І як твій фізичний стан?
— Хороший, задовільний. Набагато кращий, ніж він був на минулому зборі.
— Яка зараз атмосфера в команді?
— Як завжди, всі на позитиві. Тут усе дуже легко, позитивно. Завжди радий бачити хлопців, дебютантів. Щоправда, зараз у нас один дебютант (Владислав Велетень, — прим. ред.), але ми його вже привітали.
— Хто зараз у команді найголовніший жартівник, а хто — найсерйозніший?
— Головні жартівники в нас — це Бущан і Сваток. А найсерйозніший... Напевно, Олександр Тимчик.
— Як ти загалом оцінюєш нашу відбіркову групу?
— Є фаворит — це Франція. Це й так ясно. І є три команди. З Азербайджаном ми зіграли 1:1 на виїзді і зараз нам треба перемагати в кожному з решти чотирьох матчів. Матчі з Ісландією та Азербайджаном — це матчі з нашими конкурентами за друге місце, які ми повинні вигравати. Тільки так ми зможемо посісти друге місце.
— Зараз відчувається в команді тиск відповідальності за результат перед майбутніми поєдинками?
— Завжди відчувається тиск — і в клубі, і в збірній. У збірній, напевно, ще більше, тому що не так багато часу на підготовку. Усі приїжджають у різному стані. А зараз у нас ще й багато травмованих. У збірній ти відчуваєш тиск завжди. Звісно, коли ти граєш товариські матчі, він менший, але він все одно є, тому що тобі потрібно показувати хороший футбол і вигравати.
А коли ти граєш відбіркові матчі, від яких залежить подальше майбутнє, вихід на чемпіонат світу чи Європи, то, звісно, це великий тиск: ти граєш за свою країну і робиш усе від себе можливе. Так, іноді не виходить, але це життя.
— Що хотів би сказати українським уболівальникам напередодні цих важливих поєдинків?
— Терпіння, терпіння. Не буду говорити, що підтримуйте нас, ви повинні нас підтримувати. Хтось підтримує, хтось не хоче підтримувати. Хтось виливає багато критики на нас — це нормально і навіть правильно, тому що після деяких матчів ми заслуговуємо на це. Але хочу побажати терпіння і, якщо можуть, то нехай вболівають за нас.
— Поговоримо про приз «Лев матчу». Чи стежиш ти за цим? Чи просиш за себе голосувати?
— Ні, звісно. Це, напевно, приз для вболівальників, для їхньої активності. А з професійного погляду, напевно, з 80% нагород я б не погодився.
— Чому?
— У деяких матчах буває явний «Лев матчу» — забив гол або воротар потягнув, зробив кілька неймовірних сейвів, але з професійного погляду, наприклад, центральний півзахисник зіграв класний матч, і завдяки йому ми відібрали всі м’ячі, не пропустили жодної контратаки, і в атаці він теж зробив усе добре, але він залишається непомітним.
Як Тарас Степаненко колись сказав: «Ось команда-зірка, а я хочу бути чорним полотном ззаду, щоб більше сяяло». Іноді таких футболістів на полі вболівальники не помічають, але професіонали, футболісти помічають. Тому я так і кажу: з 80% «Львів матчів» я не згоден, іноді це просто смішно.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
