Колишній півзахисник «Динамо» і відомий український тренер, наставник «Олександрії-2» Володимир Шаран розповів про талантів свого рідного тренерського клубу, сучасну другу лігу та навіть Яремчука з Твердохлібом.
Володимир Шаран— Як «Олександрія-2» проводить зимову перерву? Чи вже зібралися після відпустки?
— Зібрались ми, як і планували, 27 січня в Олександрії. І тут ми будемо працювати, проводити спаринги як в Олександрії, так і в інших містах.
З керівництвом ми вирішили, що будемо трішки підтягувати молодих хлопців з U-19. Деякі наші гравці поїхали на тренувальний збір до Туреччини. Це три півзахисник — Черниш, Кремчанін і Хмельовський. Також воротар Макаренко вже давно з основою працює, але цієї осені теж грав за нас.
А так — працюємо в одноразовому режимі: тренажерний зал, бігова робота, загальна витривалість. І, звичайно, робота з м’ячем, комплексні тренування, але акцент на цьому етапі йде на загальну витривалість. Враховуємо те, що перший тур ми пропускаємо і розпочинаємо аж наприкінці березня.
— Чи є вже перші втрати у вашій другій команді? Хто саме залишив колектив?
— Ми ще взимку, після завершення сезону, вирішили, хто залишить команду. Ці хлопці вже або влаштувалися, або влаштовуються в інших клубах. Захисник Матвіїв — він, скажімо так, уже більш дорослий гравець, він переріс «Олександрію-2». Вінгер Базаєв теж. Вони поїхали на оглядини в інші команди. Хто в «Полтаву», хто в «Ребел» — зараз, наприклад, я знаю, що Базаєв там. Нападник Астаф’єв працює з «Нивою» (Вінниця), бо він сам місцевий. Півзахисник Бредельов теж тренується з Ребелом. Інший гравець середньої лінії, Цевух, поїхав за кордон.
Група футболістів залишила основний склад нашого клубу. Серед них захисник Ухань, який приїжджав тренуватися з нами на тренувальному зборі. Зараз йому підшукують команду, він уже перебуває в Туреччині з першою командою.
— Для вас, для вашої роботи, це нормальний процес? Ви були до нього готові чи втрата на якихось позиціях це застала вас зненацька?
— Ні, в принципі я був готовий, тому що ми раніше розмовляли з керівництвом про можливість відходу цих кількох гравців. До того ж, у нас у заявці є три легіонери-африканці, які повинні приєднатися до нас: Келвін Дайк Арінзе, Деніел Гасену та Ібрагім Абдулмаджід Мухаммед. Це молоді гравці півзахисту та нападу з Нігерії та Гани.
Більше закордонних гравців, легіонерів, ми брати не будемо. Сказали, що вектор роботи такий, щоб ми потихеньку підтягували молодь. Ми розуміємо, що вони ще сируваті, але все одно потрібно підтягувати. Ми це робимо, сьогодні з нами вже тренувалося дев’ять гравців з U-19.
— Ви згадали про такий вектор, як футболісти першої клубної команди, які з різних причин не мають практики. Можливо, такі гравці, як Шевченко, Смирний, Козак, Кулаков також встигли з вами позайматися?
— Ні— ні. Вони всі домовилися з керівництвом про розірвання контрактів, і з нами не тренувалися.
— Пропоную перейти до вас: як ви сприйняли другу лігу? Адже для вас тут, напевно, все нове після великої паузи.
— Ну, трохи є, звичайно, тому що я не стежив за другою лігою. Так, деякі моменти бачив, стежив за турнірною таблицею, а щоб переглядати поєдинки — такого не було. Тому, в принципі, для мене це все нове.
Але мене приємно здивувало, що рівень досить непоганий. Є такі команди, як «Локомотив» (Київ), «Колос-2» (Ковалівка), «Ребел» (Київ), «Чайка» (Петропавлівська Борщагівка). Ці команди досить непоганого рівня. І «Лівий Берег-2» (Київ) — теж молоді хлопці, агресивні, фізично непогано підготовлені.
Якість полів нормальна. Тобто все, що було, в принципі, нормально. Хотілося працювати, і найголовніше — це «Олександрія». Це моя рідна команда, однозначно. Я маю на увазі в період тренерської роботи.
— Ваше повернення справило велике враження. Нехай «Діназ» (Вишгород) ми ставимо окремо, хоча й там є гравці з задатками, і видно, що дехто з хлопців навчиться «плавати» в цій команді. Але все ж таки, потім ви дуже солідно «пощипали» очки у лідерів — обіграли «Локомотив» і «Чайку», здобули нічию з ФК «Тростянець». Як це вдалося? Адже у вас не було можливості ні перекроїти склад, ні здійснити трансфери, ні щось суттєво змінити. Завдяки чому в перших трьох матчах взяли сім очок і потім ще багатьох лідерів пригальмували?
— Як завжди, коли приходить новий тренер, у кожного є своє бачення, свої вимоги. Я вдячний моєму попереднику Віктору Бицюрі, який до мене працював із «Олександрією-2», а також самим хлопцям, що вони поставилися до цього дуже серйозно.
Команда 5 матчів поспіль не перемагала. Безумовно, ми зробили правильні висновки, переглянули багато поєдинків суперників. Ми акцентували увагу на сучасному футболі, але з урахуванням тих гравців, які в нас є, і того, що ми могли зробити. Насамперед трохи змінилися вимоги: почали грати агресивніше у відборі м’яча, під час гри проти м’яча. Раніше я цього не бачив.
— Причому ви так грали навіть проти лідерів: ці спроби пресингу, постійне перекривання не давали їхнім центральним захисникам приймати м’яч без тиску.
— Грали в захисті, більше акцентували на цьому увагу. Але фізичні кондиції ще не настільки дозволяють хлопцям діяти проти м’яча та агресивно грати, вмикаючи швидкість протягом усього поєдинку. Ми чудово розуміли, що десь не вистачало «фізики» проти «Локомотива» (Київ), «Чайки» (Петропавлівська Борщагівка), «Колоса-2» (Ковалівка). Але з «Локомотивом» це пройшло, тому що в другому таймі ми вже більше грали на збереження рахунку.
Результат важливий для молодих гравців, однозначно. Ми акцентували увагу на тому, щоб виробити в них психологію переможців. Для молодих хлопців все треба перебудовувати, починаючи з тренувального процесу. Кожна змагальна вправа у нас налаштована на те, щоб усі намагалися перемагати, конкурувати.
Наша перша гра з «Діназом» додала впевненості, вольова перемога над «Чайкою» показала, що характер дійсно є. Керівництво після матчу з «Локомотивом» теж казало: «Молодці, приємно, що в хлопців є характер, і вони б’ються до кінця». Я не можу сказати, що ми перемогли заслужено, але проти лідера зіграли пристойно і взяли три очки.
— «Олександрія-2» здобула в цьому сезоні п’ять вольових нічиїх і дві перемоги, коли пропускали першими. Причому чотири з цих результатів — уже у вас.
— Характер у хлопців є, це треба розвивати. Ми за цим стежимо, аналітик завжди доносить інформацію та показує цифри. Ну і ми почали більше акцентувати увагу на грі вперед. Менше контролю заради контролю, а більше агресії на атаку. Ми це побачили потім по Wyscout, коли підраховували кількість передач у першу зону, кількість ударів та інтенсивність пресингу в цих поєдинках. Не можу сказати про всі ігри, але в багатьох це було наочно видно.
— Невже після Прем’єр-ліги та єврокубків нинішній сирий матеріал, молоді хлопці, друга ліга, у вас викликає інтерес? Настільки за роботою скучили, що творче начало так зацікавило?
— Можливо, якби інша «двієчка» кликала чи команда з нижчих ліг — я б і не розглядав такий варіант. Але ж це «Олександрія», де я відбувся як тренер і здобув хороший результат. Тому, коли керівництво клубу сказало, що є бажання розвивати резервний склад і потрібна моя допомога, я не міг відмовити.
— Весняна частина сезону зазвичай набагато прагматичніша, і до того ж ви певним чином розкрили свої козирі, тому що багато хто вже запам’ятає «Олександрію-2» і буде набагато обережніше до неї ставитися. У зв’язку з цим, розуміючи, що турнірні завдання не на першому місці, чого хочете від команди побачити у 2026 році?
— Ну, насамперед, ми розуміємо, що команда буде інша, багато молоді 2007-2008 років народження поповнюють наші лави. Хай навіть перша команда даватиме нам гравців на деякі поєдинки. Я не знаю, чи на кожен поєдинок, але все одно якесь підсилення буде.
Тому основне завдання — підтягнути наших талантів фізично, хоча погодні умови не завжди сприятливі для цього. Проте все одно вони багато працюють у тренажерному залі. Я хочу, щоб вони створили базис фізпідготовки, аби можна було потім уже будувати свою гру: чи атакувати, чи пресингувати більшу частину матчу, чи грати позиційно — усе залежить від того, в якій формі будуть наші гравці.
Щоб індивідуально кожен гравець розумів, що футбол — це командна гра, і потрібно не тільки думати про себе, а й про колектив. Із керівництвом розмовляли, що потрібно налаштовувати Олександрію-2 на перемогу в кожному поєдинку, а як виходитиме в омолодженому складі — це вже покаже гра.
— У вас у підготовці очевидні труднощі не лише через погодні умови. На превеликий жаль, прорідився наш футбол центральної України: немає «Зірки» (Кропивницький) і «Кременя» (Кременчук), «Агротех» (Тишківка) тільки-тільки почав виходити з відпустки, у «Гірника-Спорту» (Горішні Плавні) незрозуміла ситуація, ще не почали збори.
— У вас, коли планували підготовку, не виникало думки, що буде біда з контрольними матчами? Чи все ж таки є певні домовленості, які дозволяють сподіватися на нормальне заповнення зимової перерви?
— Ми розділили підготовку на чотири етапи, враховуючи те, що нам починати грати в кінці березня. Але вже корективи змушені були внести, тому що мали грати контрольний матч із «Будівельником» (Кременчук) — а я відмовився, тому що обіцяють мороз, а зараз на вулиці +1 і йде дощ. Дуже великі опади. Я боюся, що ми можемо туди, в Кременчук, не доїхати. Тож вирішив перенести цей поєдинок на інший термін.
7-го числа в нас запланована гра з «Кривбасом U-19» (Кривий Ріг), 14-го — «Полтава U-19». 21-го — «Пенуел» (Кривий Ріг). І ще гра з «Агротехом» (Тишківка). Оце на даному етапі так, на цей період, на два тренувальні збори.
Ну а далі будемо, звичайно, домовлятися, будемо шукати варіанти. Ось прийняв Сергій Іванович Ковалець «Металург» (Запоріжжя), але вони від’їжджають на збори. Ну все одно потім приїдуть. Ми домовилися, що підберемо якийсь день для того, щоб провести контрольний поєдинок. А ще зі Столовицьким і його командою «Карбон» (Черкаси) ведемо розмови про те, щоб ще з ними зіграти.
«Чорноморець» сьогодні запропонував, щоб ми до них в Одесу приїхали з ночівлею, але, чесно кажучи, не хотілося б далеко зараз їхати через погоду. Та ще й пригадуючи наш попередній виїзд…
— Листопад. Нічия 1:1 із «Чорноморцем-2». Матч тривав 5 годин і неодноразово переривався через повітряну тривогу, прямо в той час місто було під обстрілами…
— Це був для мене найдовший матч у моїй тренерській кар’єрі. І найстрашніший — із жорсткими обстрілами, дуже гучними й близькими. Було дійсно психологічно важко. Тим більше, що ми взяли двох легіонерів-бразильців, Артура та Матеуса. Я не знаю, чи вперше вони такий жах побачили, чесно кажучи, але так із ними розмовляв, вони казали, що дійсно було страшнувато, найбільш жорстко за їхній час в Україні.
— Щоб перевести розмову до більш приємних тем, давайте про тих гравців, яких ви розкрили: у період «Минаю» це Твердохліб, Вітенчук, Горін, які зараз грають на високому рівні. Ще раніше — Яремчук і багато інших. У зв’язку з цим, чи не відкриває для вас робота в Олександрії-2" перспективи в селекції? Адже в другій лізі, напевно, є хлопці, які вам впали в око. Чи для вашого клубу не стоїть такого завдання — шукати нових футболістів саме у другій лізі?
— Чесно кажучи, мені сподобалося у другій лізі відразу кілька гравців: один гравець «Чайки» (Петропавлівська Борщагівка), один — «Ребелу» (Київ), але вікова категорія, скажімо так, трішки інша в нас, інші завдання.
Тому керівництво сказало: «Якщо будуть телефонувати, хтось пропонуватиме футболістів — поговоріть, Богдановичу, займайтеся, тут навіть питань немає». Ми координуємо свою роботу зі спортивним директором, який зараз активно займається в Туреччині першою командою, ми з ним на зв’язку — Кочерга Євгеній Леонідович. Моє завдання — більше дивитися на U-19 і розвивати нашу академію, цього хотілося б.
— Ви повернулися в «Олександрію» після більш як 4-річної паузи. Впізнали клуб, співробітників, базу — чи все дуже за цей час змінилося?
— Клуб не стояв на місці, розвивався. Але мені приємно було побачити тих людей, з якими давно знайомий — тому що практично всі залишились. Так, є нові люди, звичайно, є молодь, але я бачу, що вони дійсно професіонали своєї справи і намагаються свою роботу виконувати професійно. Те ж я можу сказати про водіїв, про базу — там усі знайомі. Нові дівчата з’явилися на прибиранні та на кухні, але відсотків шістдесят практично залишилося тих, з ким я працював тоді.
Я не приходив просто там у одну з команд, я повертався в клуб. Із Іваном Сергійовичем ми говорили, що бувають такі ситуації, коли треба зробити крок назад, щоб потім зробити два вперед. Зараз у цій ситуації найголовніше, щоб команда виконала завдання, а завдання всі прекрасно розуміють — тільки перемагати.
— Серед гравців, у долі яких ви відіграли особливу роль, — Роман Яремчук, якому «Олександрія» допомогла здійснити прорив у кар’єрі. І далі вже були Бельгія, Португалія, Іспанія, Греція. Як, на вашу думку, зараз чинити нападнику національної збірної України: ризикувати переходити з «Олімпіакоса» у «Ліон»?
— Я думаю, що в цій ситуації, безумовно, потрібно. «Ліон» представляє за статусом сильнішу лігу за «Олімпіакос» (Пірей), чемпіонат входить у топ-5 європейських. Та й Фонсека — тренер, який добре знає Україну та українців, отже, запрошує усвідомлено. Так що я вважаю, що потрібно переходити. Я не знаю, які там фінансові умови, проте в спортивному плані цей варіант дуже цікавий.
— Це ж у «Минаї» під вашим керівництвом Твердохліб вперше заявив про себе в УПЛ. Що думаєте про його трансфер у ЛНЗ, а не зарубіжний клуб?
— Мені дуже приємно, що Твердохліба придбали у Кривбасу за такі кошти, що він прогресує. Пригадую, мені дуже приємно було, коли він перейшов у ФК «Минай» і сказав: «Я через вас прийшов у цю команду, хочу з вами попрацювати».
— А як взагалі знайшли Твердохліба?
— Я спілкувався з Ігорем Жабченком, який тоді очолював «Гірник-Спорт» (Горішні Плавні). І Ігор сказав: «Ти з ним не помилишся, тому що це дійсно гравець Прем’єр-ліги, однозначно. Це машина, це машина». Я подивився буквально одну гру Твердохліба і сказав, що цей футболіст нам потрібний однозначно.
— Багато талановитих гравців є в нижчих лігах і аматорах, але саме Єгор пробився, напевно, на найвищий рівень. Завдяки чому?
— У нього є потужність і наполегливість. Він фізично добре підготовлений, і це закономірно — бо Твердохліб дуже працьовитий.
— Серед ваших відкриттів такі футболісти, як Яремчук, Калюжний, Твердохліб, Кемкін, навіть ті ж Бабогло та Кулієв, які до збірної доросли, хоча й не України. Дуже багато гравців через ваші руки проходило. А в колективі, де ви працюєте зараз, бачите хлопців із такими задатками, з якими хочеться працювати і віриться, що вони до такого рівня доростуть?
— Безумовно. Я зараз не хочу називати прізвища, щоб вони не задерли голови, але у своїх тренерських кулуарах ми розмовляли з помічниками, на кого треба ставити. Є в «Олександрії» проєктні футболісти, хто дійсно може найближчим часом вирости у хорошого гравця.
Я розумію, що ми пропрацювали тільки два місяці, але приємно, що в першій команді перебувають Макаренко, Черниш, Кремчанін і Хмельовський. І керівництво задоволене, і тренерський штаб задоволений цими гравцями на даному етапі. І ті гравці, яких я бачу зараз у другій команді, — теж прогресують. І всі вже хочуть в основі грати, туди потрапляти, тренуватися. Треба перетерпіти, попрацювати ще в другій команді, і в тих, хто найбільш відповідально до цього поставиться — все вийде.
Артур Валерко
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 29
Загрузка комментариев
