Колишній воротар київського «Динамо» і збірної України Максим Коваль, котрий тепер тренується у складі одеського «Чорноморця», відповів на запитання Михайла Співаковського на Youtube-каналі «ТаТоТаке».
Максим Коваль(Публікується скорочено.)
— Твоє повернення в Україну — це трохи шок. Як усе сталося?
— Мені подзвонив президент і сказав: «Кличемо тебе додому». Я буквально годину-дві подумав і вирішив повернутися.
— У той момент ти ж був зовсім поруч, у Тирасполі?
— Так. У мене закінчився контракт з «Єлімаєм». Я подзвонив у «Шериф», бо дуже добре спілкуюся з Сергієм Пащенком. Він сказав: «Ласкаво просимо». У Тирасполі в мене дуже хороші спогади, тому я приїхав, і все пройшло добре.
— Вони хотіли тебе залишити?
— Хотіли, але трохи не склалося.
— Я впевнений, що в тебе були варіанти і за кордоном.
— Так, були розмови. Конкретно з Греції. Але я дуже хотів додому. Багато людей казали: «Ти що, з глузду з’їхав? Куди ти їдеш?» А я сказав: «Ні, я хочу». Я дуже скучив за Україною, за нашими людьми. Дуже радий, що повернувся у великий клуб. Я вважаю, що «Чорноморець» — це велике ім’я в Україні. Після «Динамо» і «Шахтаря», мабуть, далі йдуть «Чорноморець» і «Карпати». За всієї поваги до «Кривбасу» і «Зорі». Для мене велика честь одягати футболку цього клубу.
— Тепер матимеш більше шансів бачитися з дітьми?
— Так, якщо Роман Йосипович дасть пару вихідних, то, мабуть, поїду до Ужгорода й побачуся з ними.
— Коли востаннє бачив?
— Перед Новим роком.
— А пропозиції від українських клубів були?
— Конкретики не було.
— Ти майже всюди грав, але в «Арісі» — нуль матчів. Що там сталося?
— У мене закінчився контракт із «Шерифом», і була пропозиція від «Аріса». У клубу було два власники: один із Греції, але жив у Чикаго. У нього був дочірній клуб — «Каламата». Ми домовилися на два роки контракту, але перші пів року я мав грати в «Каламату», бо вони хотіли вивести команду у вищу лігу.
— І що було далі?
— Я почав грати, ми дійшли до плей-оф. Потім сталася дивна історія. Як я чув, кілька людей здали матч, і їх наступного дня вигнали.
— Ти це відчув під час гри?
— Ми на 30-й хвилині програвали 0:4. Голи були абсолютно безглузді. Центральний захисник бере м’яч, іде в дриблінг, нападник відбирає і забиває. Я такого в житті не бачив. Після першого тайму — 0:4. Я прийшов у готель, подзвонив президенту. Він питає: «Як думаєш, вони могли це зробити?» Я сказав: «Та ні». Але наступного дня їх уже не було в команді.
— І що було далі?
— Ми дограли плей-оф, закінчилася оренда. Я сказав, що хочу повернутися в «Аріс», бо маю контракт. Але мене попросили ще залишитися. Президент «Каламати» дуже просив — він пообіцяв своїй матері вивести клуб у вищу лігу. До речі, тиждень тому їм це вдалося.
— Чому ти все ж пішов?
— Бо три місяці не платили зарплату. У мене сім’я, тому я звернувся до ФІФА, і мені одразу знайшли варіант з «Єлімаєм».
— І ти поїхав у Казахстан?
— Так. Я ще не розірвав контракт, але вже був у Семипалатинську.
— Там же колишній ядерний полігон.
— Так. Кажуть, там було понад 500 випробувань. Але в самому місті, чесно кажучи, окрім футболу, нічого особливо й немає. Хоча я дуже вдячний місту і вболівальникам — мене там любили.
— Ти починав кар’єру у Григорчука в запорізькому «Металурзі»?
— Так. Перший матч я зіграв при ньому. Пам’ятаю, як учора: він зайшов у номер і сказав: «Ну що, молодий, граєш?» І все — понеслося. Тренером воротарів тоді був Андрій Глущенко.
— Виходить, повернення сюди має для тебе особливий сенс?
— Звичайно. Я знаю, чого хоче Григорчук, знаю його амбіції. І дуже добре знаю Глущенка. Я вважаю їх одним із найкращих тренерських тандемів в Україні.
— Як би ти описав свій стиль гри?
— Я ніколи не граю на ефект. Головне — щоб у воротах був нуль. А там уже як вийде.
— Ти багато підказуєш партнерам?
— Я не люблю «пхати». Кожен може помилитися. Сьогодні ти накричиш на когось, а завтра сам помилишся. Краще підійти й спокійно сказати.
— З ким із динамівців досі підтримуєш контакт?
— Із Ярмоленком. Усі знають, яка це людина. Велика людина з великим серцем і з великою кар’єрою.
— Є рішення у твоїй кар’єрі, яке ти б зараз не повторив?
— Ні, я нічого не шкодую. Можливо, десь треба було промовчати, а я щось ляпнув.
— Ти змінився з часом?
— Я прямолінійна людина. Мабуть, через це іноді й страждаю. Але я не люблю несправедливість.
— У тебе є два матчі за збірну.
— Я б не сказав, що грав. Я там був.
— Хто, на твою думку, зараз найкращі українські воротарі?
— Мені подобається, як Трубін грає один в один. Подобається, як Лунін грає ногами. Але я не можу назвати одного ідеального воротаря.
— Яким має бути воротар?
— Головне, щоб у воротах був нуль. А як він виб’є м’яч — ногою, головою чи як завгодно — не має значення. Робота воротаря — виручати.
— Ти коли-небудь думав, ким будеш після завершення кар’єри?
— Поки що ні. Ще хочу пограти. Але, можливо, стану тренером воротарів. Мені дуже подобається підхід Романа Йосиповича. Кожна теорія — це кайф. Він розжовує все до дрібниць. Іноді дивишся — і думаєш: «Вау».
— А що саме ти маєш на увазі, коли кажеш, що тобі подобається його підхід?
— Усе. Я кожною теорією просто кайфую. Час іде, але мені байдуже — я слухаю і отримую задоволення. Дивлюся, як він усе розписує, розжовує буквально до атомів.
— Можеш навести приклад?
— Наприклад, ми грали з «Колосом». Я не розумів, чому мій один захисник залишається, а другий вибігає. Питаю: «Саничу, я не розумію, чому так?» А потім на відео Роман Йосипович називає прізвище, ім’я і номер футболіста, через якого все це сталося. Ми дивимося — і справді: один гравець не добіг, через це вся схема зламалася. Ми тоді сказали: «Це, мабуть, тільки ви могли таке помітити». Для мене кожна теорія з ним — це «вау».
— Кажуть, він ще й любить підколоти на теорії.
— Так, іноді підколює. Трохи з гумором, трохи — ні. Але він каже правду.
— Я чув історії, що Роман Йосипович може на теорії конкретно «розібрати» людину.
— Раніше, можливо, так і було. Насправді це дуже весело, коли це не стосується тебе. А коли стосується — вже не так весело. Але ми всі дорослі люди і повинні розуміти: якщо ти десь помилився, треба це прийняти.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 29
Загрузка комментариев
