Продовжую знайомити зі знаменитими динамівцями, які творили легендарну історію легендарного клубу. Сьогодні говоритимемо про захисника, заслуженого майстра спорту Віктора Матвієнка.
Віктор МатвієнкоВіктор Матвієнко народився 28 жовтня 1948 року в Запоріжжі.
До речі, цього класного виконавця за «Динамо» заявляли двічі. Уперше, коли за 17-річним гравцем «Металурга» в Запоріжжі приїжджав Михайло Коман із пропозицією Віктору перейти в «Динамо». Однак у київському клубі хлопчина перебував лише три місяці. Двічі виходив на заміну в поєдинках резервістів. Але був відрахований як… безперспективний.
Відслуживши в армії (виступав за одеський СКА), Матвієнко повернувся до Запоріжжя. Але, як виявилося, ненадовго. Знову приїхали селекціонери з Києва із заманливими пропозиціями. Тодішній наставник біло-синіх Віктор Маслов сказав: «Жодних „дублерів“, гратиме на місці Круликовського».
І цього разу молодий захисник також охоче погодився. Віктор Олександрович свого слова дотримав. Сезон-1970 Матвієнко провів у парі з досвідченим Вадимом Соснихіним.
Новий тренер «Динамо» Олександр Севідов перевів Віктора з центру захисту на лівий край. Виступаючи на цій позиції, він розширив її амплуа. Маючи помітну витривалість і чудову швидкість, став грати на своєму фланзі від прапорця до прапорця. Його підключення до атак були дуже небезпечними. А в перших турах чемпіонату країни він сам забив два м’ячі.
Виступаючи за «Динамо», Віктор Антонович провів 188 матчів. Він чотириразовий чемпіон союзу, тричі срібний призер. Володар Кубка країни (1974).
У національній збірній провів 21 матч, срібний призер чемпіонату Європи (1972), в олімпійській — 2 зустрічі (бронзовий призер Ігор-1976, Монреаль).
Казковий сезон-1975
Унікально успішним для нашого героя та його партнерів став 1975 рік. 14 травня, перемігши в Базелі (Швейцарія) на стадіоні «Сент-Якоб» у фінальному матчі Кубка кубків УЄФА угорський «Ференцварош» — 3:0, команда Валерія Лобановського та Олега Базилевича вперше заволоділа престижним європейським трофеєм.
Склад киян у тому історичному поєдинку був таким: Євген Рудаков, Володимир Трошкін, Михайло Фоменко, Стефан Решко, Віктор Матвієнко, Володимир Мунтян, Віктор Колотов, Анатолій Коньков, Леонід Буряк, Володимир Онищенко, Олег Блохін. М’ячі команді з Будапешта забили: Онищенко (19, 39), Блохін (67).
Потім восени був тріумф у боротьбі за Суперкубок УЄФА. 9 вересня перемога в Мюнхені над «Баварією» (1:0) у першому матчі. Друга зустріч у Києві зібрала на трибунах 102 000 (!) глядачів. І знову успіх динамівців — 2:0 над володарем Кубка європейських чемпіонів. У цих матчах усі м’ячі забив Олег Блохін.
У трьох вирішальних матчах за єврокубки ворота Євгена Рудакова залишилися «сухими». Це велика заслуга знаменитого воротаря. Але й оборона «Динамо» виявилася на висоті. Природно, і Віктор Матвієнко діяв із великою користю для команди.
Не шкодував себе
Граючи в «Динамо», Матвієнко повністю викладався в кожному матчі, не шкодував своїх ніг. Тому часто травмувався. Тренуватися і грати ставало дедалі важче. Після кожного тренування і матчу лікарі робили уколи в коліно. Це були великі проблеми.
У 1976 році Віктор планував операцію. Але медики попередили — після оперативного втручання немає гарантії, що він продовжить виступати. І Матвієнко терпів, грав на уколах.
Потім сезон відіграв у «Дніпрі» (21 зустріч, 1 забитий м’яч). А в 1979 році, коли йому виповнилося 30, через травми ухвалив нелегке рішення — завершити кар’єру гравця.
Віктор Антонович мав велику тренерську практику. Очолював «Авангард» (Рівне), «Поділля» (Хмельницький), «Торпедо» (Запоріжжя), «Буковину» (Чернівці), «Сталь» (Алчевськ), «Орленту» (Польща, Луков), «Тилігул» (Молдова, Тирасполь), «Дустлік» (Узбекистан).
Не стало Віктора Матвієнка 29 листопада 2018 року. Похований на столичному Байковому кладовищі.
Олександр ЛИПЕНКО для Dynamo.kiev.ua
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
