Легенда «Динамо» Максим Шацьких підбив підсумки ЧС-2026, оцінив перемогу збірної Іспанії та феномен Ліонеля Мессі.
Максим Шацьких— Максиме Олександровичу, почнемо з головного матчу. Які ваші враження від фіналу? Очікували саме такої гри, чи сподівалися на більшу кількість голів і гострих моментів від обох команд?
— Відверто кажучи, саме на таку гру я і розраховував. Збірна Іспанії протягом усього турніру демонструвала подібний футбол. Достатньо поглянути на статистику: за весь чемпіонат вони пропустили лише один м’яч. Тому від самого початку було зрозуміло, що Аргентині доведеться дуже важко. Так воно і вийшло. Можливо, якби не те вилучення, аргентинці мали б трохи більше шансів дотягнути до серії пенальті.
— Те, що Аргентина так безідейно грала в атаці та практично залишалася без м’яча — це цілковита заслуга іспанців, які повністю домінували на полі, чи все ж таки прорахунок аргентинської команди?
— По-перше, варто згадати, який шлях Аргентина пройшла до фіналу. Вони постійно грали по 120 хвилин, виривали перемоги на характері, в кінцівках матчів. Команда витратила дуже багато сил та енергії. З іншого боку, Іспанія просто не дозволила їм нічого зробити. Вони перекрили Мессі, практично не давали супернику дихати. План іспанців спрацював ідеально. Аргентинцям, мабуть, трохи не вистачило свіжості. Ну і, звичайно, варто визнати, що за рівнем індивідуальної майстерності іспанці зараз переважають усіх у світі.
— Чи можна порівнювати цю збірну Іспанії із «золотим поколінням» 2008-2012 років, коли вони виграли два Євро та чемпіонат світу?
— Побачимо. Аргентина також нещодавно вигравала чемпіонат світу, а зараз тріумфувала Іспанія. Через два роки відбудеться Євро, от там і подивимося на них. Звісно, якщо брати імена, то той склад із Хаві, Іньєстою, Бускетсом, Вільєю та Пуйолем неможливо порівнювати з нинішнім. Ми з колегами якраз обговорювали це: зараз у збірній Іспанії практично немає гравців з Реала, з Барселони — лише декілька. Решта представляють команди, які перебувають трохи вище середнього рівня в іспанському чемпіонаті.
— Команда де ла Фуенте — це скоріше як єдиний механізм.
— Саме так. Головний тренер підібрав гравців під свою систему. У нього є стабільність, певна група футболістів виходить у чітко визначений час, заміни практично одні й ті самі. У тренера були план «А» і план «Б», і він чітко розумів, коли і кого випускати. Формуючи заявку на мундіаль, він уже знав, хто гратиме зі старту, а хто виходитиме на заміну на певний час. І це спрацювало. Це суто тренерський розрахунок, який приніс їм Кубок світу.
— Для Ліонеля Мессі це був останній шанс виграти другий Кубок світу поспіль. Як ви оцінюєте його виступ і чи очікували, що у 39 років він покаже таку фантастичну статистику — вісім голів та чотири асисти.
— Звісно, очікував. На мій погляд, він залишається найкращим гравцем світу. Як свого часу казали про Зідана — такі народжуються раз на 100 років. Думаю, такого гравця, як Мессі, ми не побачимо ще років 200-300. Можна з упевненістю сказати, що він власноруч затягнув Аргентину в цей фінал. А у вирішальному матчі трохи не вистачило, бо іспанці об’єктивно виявилися сильнішими.
— Чи поставив Мессі цим виступом остаточну крапку у вічному протистоянні з Кріштіану Роналду? Чи для вас такого суперництва взагалі не існувало і це гравці різного рівня?
— Усі чудово розуміють, що це абсолютно різні гравці. Так, вони змагалися за кількістю трофеїв та «Золотих м’ячів». Іншим футболістам просто не пощастило народитися в цю епоху — у них практично не було шансів поборотися за найпрестижніші індивідуальні нагороди за свою кар’єру. Зрозуміло, що це протистояння вже завершилося. Мессі ще пограє в МЛС за Інтер Маямі, Роналду також десь виступатиме, але епоха їхнього домінування на найвищому рівні вже позаду.
— Ви кажете, що такого гравця, як Мессі, ми чекатимемо ще сотні років. Але є відома фотографія, де Лео купає маленького Ламіна Ямаля, яка свого часу облетіла світ. Вийшов дуже символічний фінал: Мессі програє, ніби передаючи естафету Ямалю. Чи може Ламін стати новим королем футболу на найближчі роки?
— У Барселоні він, можливо, цю естафету вже й передав, адже зараз Ямаль є там головним молодим «диригентом». Він ще зовсім юний хлопець, тож подивимося, як розвиватиметься його кар’єра. Але порівнювати їх поки не можна. Певна мінімальна схожість є, проте питання в тому, чи зможе він з роками демонструвати ті ж навички, стабільність, ігрове мислення та індивідуальну майстерність, які Мессі показував протягом усієї кар’єри.
Наразі Мессі — це Мессі, а Ямалю ще треба багато чого довести. Дай Боже, щоб його не зіпсували навколофутбольні речі: агенти, дівчата, машини, великі гроші. Час усе розставить на свої місця.
— Як ви оцінюєте божевільний матч за третє місце між Англією та Францією, який закінчився з неймовірною кількістю голів (6:4)?
— Відверто кажучи, я його не дивився в прямому ефірі через різницю в часі — просто не виходило переглядати всі матчі турніру. Але коли вранці відкрив результати, спершу навіть не зрозумів. Подумав: може, вони на ставках зіграли? Перша половина тайму — і вже 4:0. Схоже, команди просто плюнули на захист, вирішили зіграти у повністю відкритий футбол, а там — кому як пощастить. Але глядач точно залишився задоволеним. 10 забитих м’ячів за гру — це однозначно увійде в історію.
— Навіть лунала теорія, ніби команди домовилися влаштувати шоу для публіки в США, яка любить подібне видовище. Тим більше до матчів за третє місце часто ставляться не надто серйозно. Чи припускаєте ви такий варіант?
— Так воно і є. Тим більше зустрічалися дві надзвичайно потужні футбольні країни. Можливо, дійсно була якась усна домовленість — зіграти відкрито, без «автобусів» у захисті. Для них різниця між третім і четвертим місцем, за великим рахунком, не така вже й суттєва. І там, і там зібрані одні з найкращих футболістів світу, тому такий сценарій цілком мав право на життя.
— У підсумку всі задоволені: Англія отримала медалі, а Мбаппе став найкращим бомбардиром турніру і загалом чемпіонатів світу (21 гол).
— Так, усі задоволені. Тим паче, для Дідьє Дешама це був останній мундіаль — на підході Зінедін Зідан. Все склалося максимально логічно. Якби Дешам виграв ще один чемпіонат світу, у Федерації футболу Франції виникли б питання, що з цим робити далі. А так турнір завершився природним шляхом.
— Як ставитеся до теорії змови, нібито ФІФА весь турнір «тягнула» Аргентину, закриваючи очі на помилки арбітрів? Поразка у фіналі ніби доводить, що це надумані речі.
— Я дивився майже всі їхні матчі і не помітив, щоб їх якось відверто «тягнули». На такому рівні це зробити вкрай важко. Суддя ж не може забивати голи! Так, він може вплинути в якихось спірних епізодах (50/50), наприклад, замість червоної картки показати жовту. Але якби були очевидні результативні помилки, як-от голи з явних офсайдів, тоді можна було б щось оскаржувати. А так — я не вірю в подібні речі.
— Хто став для вас найбільшим відкриттям на цьому чемпіонаті серед команд або гравців?
— Ще перед стартом турніру ми посперечалися з тренером воротарів нашої команди Азія Талас: він поставив на Нідерланди та Англію, а я — на Іспанію та Францію. Як бачите, мої прогнози спрацювали краще. Хоч я і вважаю Мессі найкращим гравцем планети, Аргентину я не обирав, бо розумів, що їм не вистачить сил на весь турнір. Те, що вони дійшли до фіналу, — вже своєрідне диво.
Щодо відкриттів, то на кожному мундіалі трапляються сюрпризи. Хто, наприклад, очікував такого від Кабо-Верде чи ДР Конго? Ми раніше і не чули про ці збірні, а вони показали дуже організований футбол проти грандів. Це доводить, що зараз у футбол навчилися грати абсолютно всі, і просто так на класі вже нікого не обіграєш. А от Азія, відверто кажучи, провалилася.
— Як оцінюєте виступ своєї рідної збірної Узбекистану?
— Вважаю, що вони могли б виступити трохи краще. Я ні в якому разі не кажу, що вони провалилися, але по грі потенціал був більшим. У матчі з Колумбією, коли було 1:1, нічого не віщувало біди, а потім — помилка, 2:1, і третій гол взагалі пропустили незрозуміло як. З Португалією (0:5) зрозуміло, проте вони намагалися грати у футбол, не закривалися в обороні, не ставили «автобус» на 90 хвилин. Думаю, вони зробили все, на що були здатні на той момент.
Головне — не завищувати очікування перед турніром. У нас люблять кричати про великі цілі, а потім після вильоту з групи починається: «все погано, тренер не такий, гравці слабкі». Навіщо це? Для них це перший мундіаль! Їх, навпаки, треба підтримати. Чемпіонат світу — це зовсім інший рівень, інша планета. Хлопці віддали максимум. Вони молодці.
— Хто тоді став для вас головним розчаруванням турніру серед збірних чи гравців?
— Щодо гравців — можливо, Ерлінг Голанд міг би проявити себе трохи яскравіше. Хоча Норвегія загалом перевершила очікування, вибивши Бразилію і дійшовши доволі далеко.
А от розчарування номер один для мене знову — це збірна Бразилії. Ми звикли до тієї фантастичної команди, яка була 15-20 років тому. Зараз це взагалі не те. Яким би не був тренер — хоч Карло Анчелотті, хоч хтось інший — гри немає. Здавалося б, рівень гравців шалений, усі виступають у топ-клубах, але вони ніяк не можуть зібратися в єдиний механізм. Вже понад 15 років ми чогось чекаємо від Бразилії, а результату немає.
— Рішення ФІФА розширити чемпіонат світу до 48 збірних виправдало себе?
— Моя точка зору така: сучасний футбол перетворюється на суцільну комерцію та бізнес. Всі ці паузи по 30 хвилин, рекламні інтеграції — це вже трохи не про футбол. Я розумію, що це великі гроші, але це не має заважати глядачам насолоджуватися грою, її атмосферою і темпом. Швидкості з кожним роком зростають, і вболівальникам хочеться бачити безперервний азарт, щоб команди атакували та оборонялися, а не стояли.
Добре хоч, що на цьому турнірі система VAR працювала швидко та оперативно, не витрачаючи по сім-вісім хвилин на перегляд одного епізоду. Але якщо говорити про формат, то відверто прохідних матчів майже не було. Хто б з ким не грав — усі боролися. Не було такого, щоб когось розгромили 5:0 ще в першому таймі.
— Президент ФІФА Джанні Інфантіно заявив, що цей чемпіонат світу — найкращий в історії. Власне так він робить після кожного мундіалю, починаючи з 2018 року. Але питання наступне: який чемпіонат світу є найбільш пам’ятним та найкращим особисто для вас?
— Складне питання, я бачив їх дуже багато за своє життя. Зрозуміло, чому Інфантіно так каже — він президент ФІФА. Але чи був цей чемпіонат найкращим? Думаю, точно ні. Було дуже багато скарг на різні організаційні моменти. Взяти хоча б ціни на квитки. У мене діти живуть в Америці і хотіли піти на фінал. Вчора я спілкувався з донькою: у продажу залишалося 500 квитків. Найгірші місця, десь умовно «біля туалету», коштували 7 тисяч доларів! А нормальні місця, неподалік від лож — 27 тисяч. Постає логічне питання: це футбол для людей чи для когось іншого? Повторюся, це суто бізнес. Хтось на цьому заробив і захистив свої інтереси.
Щодо улюбленого турніру — я чудово пам’ятаю свій перший чемпіонат світу, ЧС-1994, який також проходив у США. Це був чудовий турнір з Роберто Баджо та іншими легендами, і тоді не було такого шквалу критики.
Взагалі, найкомфортніші чемпіонати — це ті, що проходять за європейським регламентом, у європейській частині світу. Коли турніри проводять в арабських країнах посеред клубного сезону, це ламає календар. Футболісти грають без вихідних, підготовка зім’ята. Це некомфортно ні європейським, ні азійським збірним.
Владислав Лютостанський
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 29
Загрузка комментариев
