«Коли Україна переможе, я вип’ю пива в Києві, Одесі чи Львові», — президент «Жальгіріса»

Президент «Жальгіріса» Андрюс Тапінас розповів про послідовну підтримку України, спільну історію, українських легіонерів та розвиток команди.

Андрюс Тапінас

«Допомога Україні — у ДНК нашого клубу»

— «Жальгіріс» оголосив про акцію зі збору коштів на автомобілі швидкої допомоги для України 23 серпня. Як виникла ця ідея і який результат ви очікуєте?

— Щойно календар матчів було затверджено, ми почали планувати спеціальний матч, найближчий до Дня Незалежності України. Оскільки раніше я працював із «United24», для ФК «Жальгіріс» було цілком природно долучитися до їхньої ініціативи зі збору коштів на автомобілі швидкої допомоги.

Ми передамо всі кошти, отримані від продажу квитків на матч, а наш відділ роботи з продажами також звертається до спонсорів із проханням долучитися. Тож я сподіваюся, що підсумкова сума за один ігровий день буде суттєвою.

— Чому для вас було важливо провести цю акцію саме напередодні Дня Незалежності України? Що особисто для вас сьогодні означає незалежна Україна?

— Я намагаюся допомагати Україні від самого початку війни й був учасником однієї з перших колон, які у березні 2022 року доправляли допомогу в Україну та допомагали біженцям виїхати з Дніпра. Потім були великі кампанії зі збору коштів, зокрема на «Байрактар», підводний дрон та багато іншого.

Ми й досі збираємо мільйони в межах національної кампанії «Radarom». Тому День Незалежності — важлива для мене дата. Це дата надії та мужності попри, здавалося б, неможливі обставини. Але я знаю, що підтримка України з боку Литви має тривати протягом усього року.

— «Жальгіріс» підтримує Україну вже кілька років. Чи можете ви сказати, що допомога Україні стала частиною ідентичності клубу, а не просто низкою окремих благодійних ініціатив?

— Безумовно. Ми встановили на стадіоні величезний постійний банер «Vilniaus Zalgiris supports Ukraine» із коротким номером телефону, за яким можна зателефонувати та зробити пожертву. Наші ультрас уже багато років дружать з ультрас київського Динамо. Наші вболівальники часто скандують «Слава Україні!» під час матчів і проводять власні збори коштів.

У нашого генерального менеджера є власний благодійний фонд, і під час кожного міжсезоння він особисто доправляє на передову автомобілі, генератори та іншу допомогу. У лютому 2024 року один із наших уболівальників, Тадас Тумас, загинув, воюючи в Україні як доброволець. Тож допомога Україні — у ДНК нашого клубу.

«Через кілька років «Жальгіріс» міг би претендувати на місце в топ-5 УПЛ — позаду «Динамо» та «Шахтаря»

— Ви очолили «Жальгіріс» лише цього року і одразу заявили про великі амбіції — зокрема, про виведення клубу та його бюджету на новий рівень. Яким ви хотіли б бачити «Жальгіріс» через три-п’ять років і яке місце в цьому баченні займає міжнародна репутація клубу?

— Я бачу «Жальгіріс» із Вільнюса найбільшим футбольним клубом Балтійського регіону, яким керують сучасно й прозоро, без домішки грошей російських олігархів. Наш бюджет має подвоїтися за цей період. Перехід на новий Національний стадіон на 19 000 глядачів дуже нам у цьому допоможе. Якщо ці гроші використовуватимуться розумно, «Жальгіріс» має стати постійним учасником основних стадій єврокубків, що підвищить його міжнародний статус.

— Переходимо до футболу. Зараз у «Жальгірісі» є два українські гравці — Станіслав Біленький та Іван Литвиненко. Що вам подобається в них як у футболістах і як у людях? Наскільки ви задоволені тим, як вони адаптувалися в команді?

— Вони обидва — чудові придбання. Станіслав одразу вплинув на гру, особливо під час неймовірного камбеку в Лізі конференцій, коли ми програли «Динамо» (Тбілісі) з рахунком 0:3, але зуміли перемогти у Вільнюсі — 7:2, а Стас оформив хет-трик.

Іван ще не розкрив свого повного потенціалу, а він у нього величезний. Поза полем мені подобаються їхній професіоналізм і здатність працювати з іншими гравцями та тренерами. Ми постійно підтримуємо з ними контакт, вони знають, що можуть звернутися до мене з будь-якими проблемами. І я відчуваю, що їм подобається грати у Вільнюсі та бачити незмінну підтримку України з боку нашого міста й клубу.

— Станіслав Біленький приєднався до «Жальгіріса» цього літа і вже демонструє результативність у єврокубках. Чи бачите ви в ньому футболіста, який може стати одним із лідерів команди? І чи очікуєте, що він залишиться в клубі більше ніж на один сезон?

— Він уже є одним із лідерів. Команда знає, що він одразу стає загрозою щоразу, коли отримує м’яч поблизу воріт. Він також не егоїстичний із м’ячем, а його самовіддача заслуговує на похвалу. Клуб сподівається, що він гратиме за «Жальгіріс» і ще довго разом із нами здобуватиме титули та святкуватиме чемпіонства.

— Після успішного досвіду з українськими футболістами чи планує «Жальгіріс» активніше звертати увагу на український ринок? Чи є вже конкретні позиції або футболісти з України, яких розглядає клуб?

— Це питання до нашого спортивного директора. Я намагаюся не впливати на його рішення, але обидва наші українські новачки чудово себе проявляють, тож чому б не спробувати залучити ще когось під час наступного трансферного вікна.

— Наскільки важливим загалом є український футбольний ринок для «Жальгіріса»? Ви шукаєте в Україні лише готових легіонерів чи також молодих футболістів, яких можна розвивати, а потім продавати до сильніших європейських ліг?

— Думаю, культурна схожість між нашими двома країнами дуже допомагає, і українці можуть набагато швидше освоїтися в Литві, тож це велика й важлива відмінність. «Жальгіріс» із Вільнюса готується до дуже амбітних трьох років, наші фінансові можливості зростатимуть. Тому, думаю, як готові футболісти, так і майбутні молоді зірки з України будуть для нас варіантом, а «Жальгіріс» може стати чудовим трампліном для їхнього подальшого розвитку.

— Уявімо, що «Жальгіріс» виступає в українській Прем’єр-лізі. За яке місце, на вашу думку, ваш клуб боровся б у чемпіонаті України?

— Я б сказав, що зараз ми були б у нижній половині вашої Прем’єр-ліги, але через кілька років, коли Національний стадіон стане нашою домашньою ареною, «Жальгіріс» міг би претендувати на місце в топ-5, очевидно, позаду «Динамо» та «Шахтаря».

«Коли Україна переможе, я вип’ю пива в Києві, Одесі чи Львові»

— Ви публічно й дуже послідовно підтримуєте Україну. Який момент став для вас тим, коли ця підтримка перестала бути просто особистою позицією і стала частиною вашої діяльності?

— Що ж, це сталося вранці 24 лютого 2022 року, коли я прокинувся і побачив новини. Команда мого телеканалу (Тапінас засновник незалежного телебачення «Laisves TV», — прим. ред.) почала обговорювати способи допомоги вже через 15 хвилин і, по суті, ніколи не зупинялася — від протестів перед посольством Росії до різноманітних кампаній зі збору коштів.

— Європа поступово звикає до війни в Україні. Чи бачите ви небезпеку того, що люди можуть втомитися від цієї теми? І що б ви сказали тим, хто сьогодні вважає, що «цю війну просто потрібно закінчити»?

— Ми маємо визнати, що це реальність. Очевидно, люди в інших країнах відчувають втому, хоча я б запитав: втому від чого саме? У Литві також є таке відчуття, однак цифри не брешуть — цього року наша спільна національна кампанія зібрала 5,1 мільйона євро на роботизовані підрозділи, які використовуватимуться на передовій. Тож для п’ятого року війни — непогано.

— Литва сама є невеликою країною, яка дуже добре розуміє, що означає боротьба за свободу. Чи бачите ви паралелі між історією Литви та боротьбою України сьогодні?

— Паралелі між двома братніми народами не можуть бути очевиднішими. У нас спільний ворог, який протистоїть нам уже багато століть. Ціна свободи — вічна пильність і підтримка одне одного.

— І насамкінець — що б ви особисто хотіли сказати українцям напередодні Дня Незалежності? Що для вас означають слова «Україна переможе» і що означатиме для вас перемога України у війні?

— Думаю, вже було сказано так багато слів, що вони можуть звучати порожньо. Я віддаю перевагу меншій кількості розмов і більшій кількості дій — привозити в Україну більше грошей, більше автомобілів швидкої допомоги, більше генераторів, більше всього необхідного.

А коли війна закінчиться і Україна переможе, я вип’ю пива в Києві, Одесі чи Львові й буду щасливий від усвідомлення того, що ми зробили свою крихітну-крихітну частину цієї справи. З Днем Незалежності!

Крістіна Пастухова

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости