Відомий український спортивний журналіст Ігор Лінник, який уже багато років є представником України в голосуванні за переможця «Золотого м’яча», розповів про свої принципи визначення найкращих футболістів року.
Ігор Лінник— Ви єдина людина, яка голосує від України за чоловічий «Золотий м’яч». Це складна місія чи все ж у кайф бути причетним до історичної події?
— Це кайф із відповідальністю, і я не знаю, чого більше. Напевно, 50 на 50, тому що є кайф, коли відчуваєш свою причетність до якоїсь історичної місії. Але водночас не дозволяєш цьому відчуттю переважувати професіоналізм. Ти маєш відповідати за свої голоси й особисто собі пояснити, чому саме так.
Коли з’являється список із 30 прізвищ, спочатку відсікаєш тих, хто точно не увійде в тебе до десятки. А ми — члени журі — зараз обираємо десятку і ранжуємо гравців, хто на якому місці в цій десятці опиниться. Буває так, що потім когось із цього списку викреслюєш, змінюєш або додаєш.
Ламаєш голову кілька разів, складаєш попередній список, дивишся на нього, перебираєш, що не врахував чи не помітив. А потім, коли вже впевнений, що так, більше нічого змінювати не хочеш, тоді вже віддаєш список.
Раніше ми робили це просто електронною поштою, а зараз «France Football» (французьке видання-засновник «Золотого м’яча», — прим. ред.) розробив спеціальну платформу. Нам надають одноразовий ключ на час голосування, за яким ти заходиш на платформу, реєструєшся і робиш вибір. Потім підтверджуєш його. Коли ти його валідизував, це вже твій остаточний вибір. Зараз процедура голосування триває два тижні.
Коли чемпіонат світу закінчився, я вже тоді для себе особисто складав цей імовірний список. До речі, у моїй десятці був би Мартін Едегор, але його не було в переліку гравців, який нам запропонував «France Football». Це для мене трохи дивно, тому що, як на мене, цей гравець заслуговує більшої уваги. Але France Football — організатор, і це їхнє редакційне право вирішувати, кого вони включають до своєї тридцятки.
І я можу з цим погоджуватися чи ні, але не можу це критикувати, тому що такі умови конкурсу. У ньому теж є певні критерії, за якими вони обирають гравців. Я визнаю це право за редакцією «France Football».
— Мені розповідали, що у вас дуже скрупульозний підхід до голосування за «Золотий м’яч». Тобто кількість голів вас теж не вражає?
— На мене впливає те, що, наприклад, минулого сезону, коли ПСЖ уперше виграв Лігу чемпіонів, саме Фабіан Руїс був гравцем, який зіграв найбільше матчів за команду, провів найбільше хвилин на полі й найчастіше виходив у стартовому складі. Тобто для Луїса Енріке і Луїса де ла Фуенте саме цей гравець є мозком команди. А разом із Родрі вони взагалі така сила, проти якої дуже складно.
Іноді півзахисники чи захисники, які не є атакувальними, для глядача залишаються менш привабливими й менш зірковими. Гол — це фінальна стадія командних дій. А якщо дивитися на футбол як на процес, то є багато підготовчих фаз до гола. Люди, які беруть участь в усіх фазах і найкраще з цим справляються, для мене теж заслуговують на увагу. Дуже радий за футбол як такий, коли іноді в конкурсі перемагає захисник, як Каннаваро у 2006 році чи Родрі.
Коли гравці цих амплуа отримують «Золотий м’яч», це також додає йому авторитету і додаткової цінності. Усі повинні розуміти, що це не приз найкращому бомбардиру. «France Football» вручає окремий приз найкращому нападнику. А це нагорода найкращому гравцеві року.
Тобто в мене немає жодного розчарування з приводу того, що я поставив на вищі місця одних футболістів, а переміг інший. Я за Гаррі Кейна дуже радий, як уболівальник. Для мене він один із найулюбленіших футболістів. Тим більше на чемпіонатах світу, де, на жаль, збірна України не так часто з’являється, майже завжди мої симпатії на боці Англії або Італії.
— Є дуже медійні гравці й цілі PR-кампанії з просування футболістів. Як не піддатися цьому впливу під час голосування за «Золотий м’яч»?
— Це вже особистий досвід кожного з тих, хто входить до групи журі, щоб не звертати уваги на цю медійність, а все-таки використовувати ті критерії, які встановили організатори конкурсу, щоб він залишався авторитетним.
Коли конкурс організовували разом із ФІФА, тоді перемагала медійність і було дуже помітно, як авторитет «Золотого м’яча» просів у ті роки. «France Football» швидко це помітив і відмовився від такої практики. Ми намагаємося робити все залежне від нас, щоб ця індивідуальна нагорода залишалася найголовнішою у світовому футболі.
Я підходжу до голосування з максимальною увагою. Дивлюся на те, як людина поводиться в команді, як ставиться до партнерів, що саме вона робить у складних ситуаціях.
Наприклад, Кубарсі, якого я поставив на друге місце, незважаючи на його молодий вік. Для мене це зараз узагалі найкращий захисник у світовому футболі. Він ключовий гравець у збірній Іспанії та в «Барселоні».
Звертаю увагу, наприклад, коли воротар вводить м’яч у гру. Якщо є можливість віддати одному, другому, третьому, то дуже часто м’яч отримує Кубарсі. Для мене теж показник, як він тримає, керує лінією оборони, а вона висока і в збірній Іспанії, і в «Барселоні». Пау лише 19 років, а він уже з таким баченням поля, з таким відчуттям позиційної уваги. Це дуже високий клас.
А поруч із ним грає Ямаль, на якого всі звертають увагу. Ламін — дуже талановита людина, і він неодмінно виграє свій «Золотий м’яч». Але, на мій погляд, йому потрібно ще працювати не лише як гравцеві, який, можливо, зараз найкращий з технічного погляду, а в усьому комплексі підходів до гри, у ставленні до партнерів і суперників. І в тому, як він виглядає та поводиться в публічному просторі.
— Як узагалі організоване голосування за «Золотий м’яч»? Яку участь у цьому бере УЄФА?
— УЄФА до організації цього конкурсу має стосунок лише тоді, коли починається підготовка до урочистої церемонії. На етапі організації конкурсу, відбору журналістів, які входять до журі, і збору голосів УЄФА не має жодного стосунку. Цим займається лише «France Football».
Так, у «France Football» був певний період, коли вони організовували конкурс разом із ФІФА. Тоді в голосуванні брали участь усі країни — по одному представнику від журналістів, а також, здається, тренери й капітани національних збірних. Тоді голосувало кілька сотень людей, і результати були такими, що весь світ дивувався. Після цього «France Football» завершив цю справу й знову повернувся до своїх критеріїв відбору журі в чоловічому футболі.
Є 100 країн, які в рейтингу ФІФА посідають місця з першого по соте. «France Football» щороку запрошує по одному представнику для участі в голосуванні. Далі ми отримуємо листи від головного редактора «France Football» з нагадуванням чинних правил. Я голосую ще з 2002 року і відтоді суттєво нічого не змінилося. Отже, ми маємо дотримуватися таких вимог:
— командні перемоги й титули;
— індивідуальний внесок гравця в командні успіхи;
— загальна кар’єра;
— дисциплінованість і поведінка гравця на полі та за його межами тощо...
Останній пункт — це вже додаткові критерії, якщо в тебе все інше рівне і ти хочеш ще на щось звернути увагу. Це складніше оформити в якісь чіткі показники, але воно існує. Тобто перше — це трофеї й командні успіхи. Друге — це індивідуальний внесок гравця в ці перемоги. Третє — це вже кар’єра.
З одного боку, незвично, що в рік чемпіонату світу обрали Гаррі Кейна, який є чемпіоном Німеччини, але чиї команди в Лізі чемпіонів і на ЧС-2026 перемогти не змогли. З іншого — було багато кандидатів, які могли претендувати на перемогу. Це Ямаль, Родрі, Мбаппе, Кейн, Фабіан Руїс, Хвіча. Тобто в кожного з них були певні досягнення, але чогось і бракувало. І тому так сталося, що багато хто в цій ситуації віддав перевагу Гаррі Кейну.
У мене цього року в десятці не було Мбаппе. Ямаль у мене теж не дуже високо — на сьомому місці. Це відповідно до вимог, які я використав, підходячи до свого остаточного вибору. Я поки що не бачив, хто як голосував, але буде дуже цікаво подивитися.
Простіше, коли є один, два чи три очевидні кандидати. Тоді голоси розподіляються дуже адресно і заздалегідь можна припустити, хто фаворит «Золотого м’яча». Цього року так не було. Перемога Гаррі Кейна це показала, але я особисто за нього дуже радий. Цей футболіст давно заслуговує на таку нагороду.
— Ви застали «Золотий м’яч» Андрія Шевченка. Розкажіть, як це було? І чи можна голосувати за свого земляка?
— Ніколи не було заперечень, що ти не можеш голосувати за свого. Раніше, коли це починалося, кожен журналіст, якого запрошував France Football, міг голосувати за будь-кого.
Але після розпаду радянського табору з’явилося багато незалежних країн. І були випадки, коли, наприклад, до чиєїсь п’ятірки чи трійки міг потрапити якийсь умовний «місцевий» вундеркінд. Тоді у «France Football» вирішили, що вони самі пропонуватимуть список, з якого журналісти обиратимуть, щоб уникнути таких несподіванок і підтримувати конкурс на належному рівні.
Що стосується Шевченка, то він поступово підбирався до «Золотого м’яча». Це не так, що він одразу посів перше місце. До цього він, здається, був у десятці, у п’ятірці чи трійці. Він був дуже помітним гравцем ще за часів, коли я не голосував — наприкінці 1990-х. А саме у 2004 році я поставив його на перше місце.
— У кого з українських гравців є перспективи хоча б потрапити до номінації на «Золотий м’яч»?
— Три-чотири роки тому я був упевнений, що в Мудрика є такі шанси. Дуже талановита людина, але зараз йому доведеться хоча б просто налагодити свою кар’єру. Я йому цього бажаю. Нещодавно Довбик був у тридцятці, але тоді він не набрав жодного бала. Я теж його до десятки не ставив, тому що йому було дуже рано, що довели не лише підсумки того голосування, а й час.
Якщо чесно, то поки не бачу такого футболіста в Україні. Напевно, зараз не ті часи, коли варто вимагати від українського футболу кандидатів на «Золотий м’яч». У нас зараз суворіше випробування. Сподіваюся і вірю, що прийде час, коли до цього хтось повернеться. Дуже вірю, що це станеться, тому що Україна завжди була багата на футбольні таланти і так має бути.
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар