Відомий білоруський тренер Олег Дулуб поділився думками про перехід ексвінгера житомирського «Полісся» Олексія Гуцуляка в казахстанський «Ордабаси».
Олег Дулуб«Трансфер Гуцуляка став для мене абсолютною несподіванкою»
— Пане Олеже, перехід Гуцуляка в казахстанський «Ордабаси» викликав бурхливу реакцію вболівальників, експертів та тренерів. Як ви особисто сприйняли цей трансфер?
— Для мене це стало абсолютною несподіванкою. Його агент, Олег Авдиш, публічно заявляв про варіанти в чемпіонатах топ-5, і тут раптом — такий поворот. Звісно, «Ордабаси» — хороший клуб, міцна команда, чемпіон та володар Кубка Казахстану. Наскільки я розумію, Олексій став там найбільш високооплачуваним гравцем не лише в команді, а й взагалі в усьому чемпіонаті. Але сам вектор переходу все одно дивує.
— На рішення Гуцуляка могла вплинути перспектива зіграти у кваліфікації Ліги чемпіонів чи вирішальними стали фінансові умови?
— Думаю, переважило фінансове питання. Навіть через сито кваліфікації пробитися в основний етап єврокубка для казахстанського клубу — надскладне завдання. Принаймні мені це бачиться саме так. Можливо, я помиляюся, але моя думка така.
— Якщо згадати виступи Гуцуляка за «Полісся», чи міг би він посилити грандів УПЛ — «Динамо» або «Шахтар»?
— Вважаю, що так. По-перше, він українець, що важить у контексті ліміту на легіонерів. По-друге — гравець національної збірної. По-третє, у нього дійсно високий рівень індивідуальної майстерності. Коли Олексій залишав «Полісся», для мене було очевидно, що для житомирян це величезна втрата. Вони так і не домовилися, і ніхто до пуття не пояснив, що ж там насправді сталося. Але на той момент Полісся однозначно втратило ключову бойову одиницю.
«У збірній він опинявся у потрібній точці й забивав»
— Минулий 2025 рік став справжньою феєрією Гуцуляка у збірній України: він міг бути непомітним більшу частину поєдинку, але у вирішальний момент забивав чи віддавав передачі, ставши найкращим бомбардиром національної команди того сезону. Чи не бракує зараз команді Андреа Мальдери виконавця саме такого плану?
— У будь-якій грі є обов’язкові п’ять відсотків везіння. І є футболісти, які вміють схопити цього птаха удачі за хвіст. У 2025-му Олексію це повною мірою вдалося.
Ви абсолютно маєте рацію: він міг перебувати в тіні, але опинявся в потрібній точці й забивав. У сучасному футболі, коли суперники на турнірах плюс-мінус рівні за класом, фактор індивідуального чуття та везіння набуває колосального значення. Гравці, здатні самотужки переламати хід зустрічі, завжди на вагу золота.
— Мальдера зараз переглядає широке коло кандидатів у збірну України. Той-таки Олексій Кащук отримав виклик до збірної України, виступаючи за азербайджанський Карабах. Якщо Гуцуляк почне феєрити в Казахстані, чи має він реальний шанс повернутися до головної команди країни? Чи все ж таки, перефразовуючи Леоніда Кучму, Казахстан — не Азербайджан?
— Я взагалі не став би порівнювати чемпіонати Казахстану та Азербайджану. У випадку з Кащуком ключову роль, на мою думку, відіграло те, як він проявив себе в єврокубкових баталіях проти київського «Динамо».
Так, і в Казахстані, і в Азербайджані футбол розвивається, рівень виконавців непоганий, але тренерський штаб збірної України завжди робитиме основний акцент на футболістах, які виступають у провідних європейських лігах.
— Гуцуляк не грав в офіційних матчах із травня 2026 року, а новий сезон у Казахстані розпочнеться лише в березні 2027-го. З вашого тренерського досвіду: наскільки такий тривалий простій вибиває футболіста з фізичних кондицій та ігрового ритму?
— Фізичні кондиції ще можна компенсувати — можливо, він самостійно намотував кроси. Але біг та футбол не мають між собою взагалі нічого спільного, як і тренажерний зал. Це лише допоміжні інструменти, не більше.
Головна проблема — втрата ігрового ритму. Коли гравець пропускає стільки часу, він випадає з тонусу. А набути його можна виключно в офіційних матчах — навіть спаринги на зборах тут не допоможуть.
«Гуцуляк часів «Карпат» — справжнє золоте дитя»
— Хочеться поговорити про ваш з Олексієм спільний період роботи в львівських «Карпатах». Яким тоді був Гуцуляк на полі та в роздягальні, як ви його оцінювали?
— Олексія нам запропонували вже після того, як ми повністю пройшли передсезонну підготовку. Йому тоді було 19 років, він щойно повернувся зі структури іспанського «Вільярреала». Що відразу сподобалося — чудова робоча ліва нога, просто відмінна.
У першому ж матчі «з листа» проти «Чорноморця», який ми програли, він вийшов грати центрального нападника. Добре пам’ятаю той момент: неозброєним оком було помітно, що це зовсім не його позиція. На наступну гру проти «Олександрії» він не виходив, а далі здебільшого починав гру з лави запасних. Потім Олексій розігрався: ближче до кінцівки сезону виходив у старті проти «Волині», «Зірки». А останні три тури — виїзна перемога над «Дніпром», поєдинки з «Ворсклою» та «Волинню» — він провів як гравець основи. Ми використовували його на позиції інсайда, підлаштовуючись під його робочу ліву ногу.
Враження від нього залишилися найкращі. Він вихованець «Карпат», який у 18 років вирушив на правах оренди до Іспанії, а згодом повернувся до рідного клубу. А щодо побуту — взагалі жодних нарікань. Справжнє золоте дитя.
— Ви тоді очікували, що Гуцуляк виросте у настільки результативного виконавця для збірної?
— Коли в 19 років до тебе приходить хлопець після іспанської школи, ти дивишся на нього й одразу бачиш: потенціал є. Настільки далеко наперед я не заглядав, проте його виступи за збірну не стали для мене одкровенням. По-перше, він був лідером у клубі. По-друге, Олексій спіймав оцю жар-птицю везіння за хвіст і міцно її втримав.
Якщо порівнювати його цифри в клубах і збірній, вони абсолютно різні. Але саме тодішній склад збірної ідеально йому підходив — за підбором виконавців і тим, як його сприймав колектив. Навіть виходячи на заміну, він забивав вирішальні м’ячі. Тому загальне враження від роботи з ним у мене залишилося виключно позитивне.
— Якщо підсумувати: всі відзначають, що Олексій абсолютно безпроблемний у побуті гравець, а за правильного тренерського підходу — вкрай корисний на полі. Водночас ця пауза та переїзд до Казахстану викликає хвилю критики. Чи справедливо стверджувати, що його агент Олег Авдиш якщо не зламав, то суттєво загальмував кар’єру Гуцуляка?
— Ну, дивіться: скільки йому зараз? 28 років — це час абсолютного розквіту футболіста. І в цьому віці гравець зобов’язаний постійно грати. Ти виступав за один із провідних клубів України, завжди був на слуху, стабільно викликався до збірної. І проміняти всі ці умови, піти...
Скільки він вже не грає? Червень, липень, серпень... Скоро буде пів року. Загалом він просидить без офіційних матчів 8−9 місяців у найбільш продуктивний період своєї кар’єри.
Тому я погоджуся з вами: якщо він більше прислухається до агента, ніж до самого себе, то це велика проблема. Адже він ніколи не створював проблем ані в побуті, ані на футбольному полі. Повторюся: це було золоте дитя у 19 років, коли він приїхав до нас у Карпати.
Владислав Лютостанський
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
