Пользователи → vg_ua → блог

В деякій мірі можна погодитись з Хацкевичем – Луческу прийшов «на фсьо гатовєнькоє». Але ж так само було і з Лобановським – він двічі приходив «на фсьо гатовєнькоє», і робив цукерку з того, що було. Десь схожа ситуація і з Луческу. Що зробив Мірча? Та по-суті небагато: він нічого не змнював в тактичному плані, не «ламав» гравців, просто примусив їх грати на властивих їм позиціях дисципліновано.

Читати повністю →

Підтримаємо хлопця

Пройшли. Слава Богу. ІМХО установка від ГТ була: ТЕРПІТИ!!! Терпіти, і сподіватись на шанси попереду. Гра внесла корективи (хто б сумнівавіся?): Гармаш і ДеПень'я заробили жовті картки. Та і звинуватити їх особливо ні в чому - дуже хотіли перемогти, і це - похвально. Але, Дьоня, бля, хто тебе вчив стриабти двома ногами в опонента?

Читати повністю →

Тут багато хто пише: та нічого, що програли Юве, головний матч у нас попереду.

У зв’язку з цим мені згадується історія з дитинства, коли я вчився у 9-Б, а в школі організували футбольний турнір між класами старшої школи (8-10 класи – загалом 8 команд). Ми вийшли в пів-фінал, де нам випало грати з командою 10-А класу, яка вважалася беззаперечним лідером, потенційним переможцем турніру – та команда реально була на голову вища всіх інших команд всіх інших класів.

Читати повністю →

Як же набридло це виття: Сидор – уй№№№бок, вні не капітан, він взагалі не гравець, він підвів команду, він недостйний, і т.д., і т.п. Задовбали! Нічого, що ми 2 гола отримали якраз з-за того, що не було Сидора в центральній зоні! Якби був Сидор – хрін би ці обидва удари відбулись. Сидор – стрижневий гравець структурної побудови ДК, і так, жовті і червоні картки, це, на жаль, невід’ємна частина ігрового життя будь-якого опорника! Назвіть мені хоч одного опорника, який би майже щоматчу не отримував картки? Нема варіантів? Отож! Підвів він команду? Авжеж, це безсумнівно. Свідомо? Звіісно, що ні! Сидор підчищав огріхи оборони – то чого ж ви всі звинувачуєте Сидора, і жодного слова про тих, хто допустив ту помилку, яку він намагався виправити. Чи відповідає він рівню Динамо? Можливо ні, але іншого (кращого?) поки не маємо, і невідомо чи матимемо. Тому позакривайте свої чорні роти і бережіть наших гравців.

Сталося! Бог почув мої (наші) молитви - Гассаєв пішов. Міг би багато додати про те "хороше", що він зробив для Динамо, але не буду - на цьому сайті і без мене бажаючих море. Гассаєв - пройдений етап, і треба дивитися далі. А далі постає цілком логічне питання: "Хто?". Хто має бути тренером ДК. Основні думки мої такі:

1) Повторю свою тезу про те, що тренер і команда - це як подружжя. Одружуючись або виходячи заміж люди часто помиляються. І це не дивно. Знайти свою "половинку", свій доповнюючий "інь" чи "янь" надзвичайно складно. Навіть якщо тобі твій партнер підходить "за всіма параметрами" що ти їх виставляєш - не факт, що ви житемете разом добре. Не факт навіть, що ви взагалі житемете разом. Так і в футболі. Тренер має підходити (або ж синоніми: пасувати, відповідати) своїй команді. Хіба не асоціюється у вас однозначно Алекс Фергюссон з МЮ, або ж Арсен Венгер з Арсеналом, Отмар Хітцфельд з Баварією, або ж Валерій Лобановський з Динамо? В тренера апріорі не може однаково виходити з усіма командами з якими він співпрацює. Виключення (Моуріньо) лише підтверджують це правило. Навіть у великого Лобановського була лише одна КОМАНДА. Погодьтеся, не кривіть душею: з іншими клубами (і збірними) у нього мало що виходило. Але в синергії з Динамо - це було ЩОСЬ! До чого це я? До того, що не спробувавши тренера - не зрозумієш саме головного: підходить він команді, а команда йому, чи ні. І тому любі гадання зараз з приводу кого призначити тренером - це майже безглузда справа. І що ж тоді робити: тусувати тренерів, як карти в колоді, змінюючи їх після кожного провального матчу? Так можна все життя витратити, і врешті нікого не знайти. Але вихід є, бо, як я наголошував подібне гадання - це МАЙЖЕ безглуздо. Оскільки

2) потенційне коло претендентів можна значно звузити. Яким чином? Дивіться: великі футболісти як правило не стають видатними тренерами. Виключення можна знайти, але їх дуже мало. Натомість видатними тренерами стають люди (навіть не обов"язково футболісти) які ВМІЮТЬ ДУМАТИ. Хто-небудь знав великих футболістів з прізвищами: Фергюссон, Адвокат, Анчелотті, Бенітес, Венгер, Хіддінк, або Лобановський? Моуріньо - той взагалі не футболіст. І тренер, який кілька разів привів збірну Бразилії до звання чемпіонів світу взагалі був бухгалтером (чи що). На жаль (чи на щастя) футбол не вельми інтелектуальна гра, і тому футболісти які вміють ДУМАТИ - велика рідкість. Такі гравці коштують дорого, їх бережуть як зіницю ока. І от з них якраз і виходять принаймні непогані, а часто і видатні тренери. Не треба далеко ходити за свіжими прикладами: Калитвинцев - людина, яка свого часу була "мізковим центром" команди досить непогано тренував молодіжку. Яковенко - з тої ж серії, і те саме. Михайличенко - що не кажіть, а результатів зі своїми командами він добивався. Максимов - вже видно завдатки хорошого тренера. Белькевич - не тренував, але я впевнений, що потенціал в нього величезний.

3) Потенційне коло можна звузити ще, користуючись аксіомою, що робота головним тренером - це в першу чергу робота з людьми. І тому потенційний кандидат має бути дуже хорошим психологом, має знаходити індивідуальний підхід до кожного гравця (а не ламати їх, як це ще до сьогодні робив "не будемо казати хто"). Лобан був психолом - в нього навіть сперечливий Блохін грав. Сьомін теж - один Алієв чого коштує.

Коротше якось так. Конкретних кандидатур називати не хочу, але підхід ІМХО має бути описаний.

Засим дозвольте вклонитися, і відбути до сну. З повагою  

Для козаків свято Покрови було найбільшим і найзначущим святом. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею.

Хай свята Покрова береже і надихає наших козаків-футболістів - перемоги Вам!!!