Наступний текст належить перу Сергія Жадана і повністю опублікован в його блозі тут. Я, відтворю тут лише кілька уривків.
Український режисер Олег Сенцов, засуджений в Росії на 20 років у справі "кримських терористів", невипадково почав голодування напередодні чемпіонату світу. Це звертання до всіх.
Ви будете дивитись футбол? А я це в цей час буду помирати..."...Голодування Олега Сенцова лякає своєю незворотністю. Надто вже нерівні сили в цьому протистоянні – людина, що прагне справедливості, й система, що намагається людину зламати. До того ж, система від початку не налаштована на жодне порозуміння – вона інакше влаштована, їй загалом не йдеться про потребу розуміти. В цій ситуації важко припустити, що може виникнути якась взаємна угода. Ну справді – яка угода? Росія випустить заручників? Хто в це вірить? Хтось, очевидно, чекає, що голодування завершиться нічим, що людина таки зламається (вірніше – її таки зламають), хтось (скажімо, більш прагматичний) сподівається, що політики таки домовляться й Олега обміняють. А ось у те, що людина переможе систему – навряд чи хтось вірить. Хоча в цьому випадку не прогнутись під систему, продовжувати опиратись навіть за умов, коли опір видається утопічним – уже по-своєму перемогти. Принаймні для нас – тих, хто співпереживає й переймається, хто намагається підтримати – переможець у цьому протистоянні очевидний. Втім, найбільше, звісно, хочеться, аби історія ця завершилась якщо й не звільненням одночасно всіх українських політв’язнів, то бодай поверненням в Україну ближчим часом самого Олега.
Але незворотність ще і в іншому.
Адже Сенцов невипадково почав голодування напередодні чемпіонату світу, що має розпочатися в Росії. Це звертання до всіх – і громадян України, і громадян світу. Ви будете дивитись футбол? А я це в цей час буду помирати. І ви маєте знати про це. І знати про це справді мають усі.
Інакше позиція нашої країни не буде нічого вартувати. Інакше взагалі немає про що говорити.
Ти робиш вигляд, що нічого не знаєш про політв’язнів? Ти нічого не знаєш про те, що один із них розпочав голодування, вимагаючи звільнення кількох десятків громадян України, які сидять у російських тюрмах? Тепер ти про це знаєш. Тепер у тебе немає шансу робити вигляд, що ти не в курсі. Всі в курсі. Всі все знають і розуміють..."
"...Може видатись, що ми всі здатні зробити не так багато. Може видатись, що ми не можемо нічим допомогти. Може видатись, що результат цього протистояння якщо й не відомий від початку, то принаймні точно залежить не від нас. Можливо, так воно і є. Можливо, від нас справді залежить не так багато. Можливо, у нас дійсно не так багато можливостей. Але щонайменше одна можливість у всіх нас далі лишається – зробити так, щоби про Сенцова сьогодні чули й знали всі. Щоби ніхто не міг зробити вигляд, що не знає про нього нічого, не знає нічого про це голодування. Це найменше з того, що ми всі можемо зробити. Нагадувати й вірити..."
Мені особисто додати нічого. І я свій вибір зробив. Я дивитись ЧМ на крові не буду. А Ви? Кожен з нас свій вибір робить сам. І Олег теж. Хоча ціна його вибору і нашого незрівняна.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости