ПЕРШИЙ ТАЙМ:
Паси - в нікуди.
До м’яча, що летить, першими – грузини.
Тіхніку ніхто з наших не демонструє, з усього видно – зубули у роздягальні.
У грузинів Онанідзе – кращий. Безперечно.
Наші тренерА – усміхаються.
Селезньов - тупИть (чи тупив, чи т...).
Коноплянко - ні єдиного корисного проходу...
Морозюк - бігунок.
Ракитский – як завжди, не співає Гімн України.
І віддає шикарний пас грузинові в ноги.
Ротань – як не свій. Мабуть – на ротації...
"гармаш" – наче не наш Гармаш.
Ксендза – нарешті я його роздивився, коли його грузин зронив на землю.
Якби не гра – я б заснув – отакий у нас коментатор.
Оце такі завзяті хлопці!
ДРУГИЙ ТАЙМ:
Коментатор: (надалі, К:) «Сидорчук дав пас – ніхто не постраждав.»
Коноплянка послизнувся біля штрафної грузин.
Мабуть для Севільї проробляє методику падіння. Як в самбо. Бо ніхто його не чіпав.
К: «...Рубін...Рубін...Рубін...Рубін... Рубін... Рубін... Рубін... Рубін... Рубін...» Може, я не той матч дивлюся?
Кравець... дивуюся! І як же йому вдається забивати? Наче і передумови відсутні...
Мабуть так же, як раніше він не забивав...
Онанідзе - кращий.
Кенія, щоб знали, - поряд з Угандою. Де Уганда – і коню зрозуміло...
К: «Тимощук – із гуртом підтримки...»
Коментатор – більше п’яти хвилин про Тимощука.
Щоб він не напружувався, насолоджувався життям.
Бо ж, з усього видно, що напружується.
Гра – сама по собі.
Кравець... Кравець... Кравець... Кравець... Кравець... Кравець... Кравець...
Нарешті...
Заблокували-таки пас Кравця. Молодчинка. Розсудлива людина.
Аладошвілі тепер кращий.
Самі здогадайтеся – чому.
К: «Його уболівальники добре знають. Він зараз виступає за Хабаровськ.»
Ме: «А як же, думаю, я?.. Хабаровськ – це де?..»
Чантурія. Георгій. Лівою ногою. Майже мессі. Просто майже...
К: «...дзе перейшов на місце ...ія, щоб ...ая став правим вінгером, а ...уя щоб не було на правому краю, бо там може бути ...адзе, бо ж усі вони ...»
І так довго-довго, наче «Довга дорога в дюнах.»
Що там на полі – не важливо. Я б сказав – недоречно.
Бо коментатор хвилин п’ять ділиться своїми глибокими знаннями про Олійника.
Про його відродження.
Прямо по Брєжнєву.
Кобахідзе б’є невлучно.
Маладец. Наш чілавєк.
У коментатора – пауза. Може кава-брейк. Без «ме» та «но», слава Богу?..
Медитуємо...
О!. Нарешті.
М’яч у нас. А коментатор називає чомусь тільки грузинські фамілії.
Дуже зворушливо.
Плакати хочеться...
Кобахідзе, мабуть мене почув. К: «Здорово грає»
Але Ракитський мене не почув – і блокує його удар.
К: «Тоненький офсайд».
Оце термінологія. Згідно квантової теорії тунельних переходів у підпростір Ріманової поверхні...
Криша їде – як тоненько сказано.
К., щасливий, видно що радість велика: «Як здорово розстрілює ворота Бойка Васадзе. М’яч так через Ракитського перелетів. Без шансів для нашого воротаря»
Ффффууууух, нарешті коментатор Ракитського згадав.
Наші тренерА – посміхаються.
К: «Психологічно ми повинні виграти у Грузії. Щоб далі добре виступити. Адже ж нам далі грати у офіційній грі з Люксембургом.»
Ме: «Тааааак... А що ж брати-грузини?.. Їм теж треба психологічно добре виступити...»
К, веселий такий: «5:3 в площину воріт на користь грузинів».
К: «Онанідзе бере гру на себе»
Ме: «Він – кращий»
Кравця не бачити і не чути.
Як же він забиває?..
Наші граються у футбол. Не грають, а граються...
К: «Інфарктна кінцівка»
Це про які кінцівки він щебече?
ТренерА – посміхаються. Ні... вже сміються.
К: « Після гри на телеканалі – аналіз»
Ме: «Що це було?..»
Ps: Онанідзе – кращий. А тренерА – посміхаються.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости