"Баба Надя" вмирає останньою

Не хочу бути ні Піфією, ні Касандрою, ні, тим більше Нострадамусом, але коли я писав пост «Збірна Реброва» саме тоді в голові крутилась думка про можливу поразку нашої команди в грі з Румунією. Але, звичайно, такої приголомшливої не чекав.

Румуни – це саме та темна конячка, яка поставила жирну крапку в кар’єрі Лобановського в радянському футболі.

Пам’ятаєте, як збірна Румунії під керівництвом батька нинішнього коуча цієї команди двома ударами Лекетуша на чемпіонаті світу 1990 року завершила славний шлях збірної тодішньої нашої країни, що почалась ще в 1986 році. Так, це було боляче і ця поразка, як би нам далі не було, стала в кінці кінців початком краху радянського футболу.

А ми як тоді хотіли обіграти її одною лівою, так і нині.

Історія вчить лише те, як стверджував Гегель, що вона ніколи нікого і нічому не навчила.

Підбадьорені перемогою над збірною Молдавії нам здавалось, що Ребров знайшов нарешті оптимальний склад і найбільш влучну тактику гри збірної України. Але румуни не молдовани, хоч молдовани і вважають себе румунами, і вчора всі заводські налаштування нашої збірної полетіли шкереберть. До того ж сам Ребров вперто знову поставив грати Судакова зліва, а Шапаренко правим інсайдом, що як показала практика гри з тією ж Молдовою, не працювало ні на грош і ні за грош.

Писав і писатиму, що Ребров і атакувальний футбол – це Арктика і Антарктика, це Каїн і Авель, це два різних магнітних полюси. Команди Реброва зазвичай грають не з м’ячем, а проти м’яча. І саме це приносить і приносило результат його командам.В сучасному інтелектуальному футболі контроль м’яча – не самоціль, а підготовка до результативної дії. В командах Реброва ж контроль м’яча –це, насамперед, запорука запобігання ударам по своїх воріт.

Ніколи не погоджусь, що у вчорашній футбольній Цусімі винні насамперед і лише гравці, як уже написав один дописувач зеленого кольору. Так, відверті помилки Луніна призвели до голів, але друзі чому інші зіграли так слабко, як не грали ще в дитячому садку? І чому ми нічого і нічим не змогли відповісти пропущеним голам? Виграє той, хто більше забиває, а наша збірна не зуміла забити жодного, хоч якогось корявенького голу?

Чому? Крім того, що українці погано і негідно зіграли, нам ніхто нічого не сказав. Хоч це ми бачили й самі.

Друзі, хто скаже, чому той же Матвієнко, що прийняв м’яча, коли біля нього в радіусі 10 метрів не було жодного гравця суперників, не міг довго вирішити кому його віддати, що і призвело до того хаотичного пасу Луніну? Чому не було жодного відкритого українця, який міг би прийняти м’яча? А біс його знає...

На мою думку відповідь одна і дуже проста – у команди не було якісного системного плану на гру. Швидше за все був лише один план А (граємо на Мудрика лівим флангом (Зінченко – Судаков), а Мудрик щось створить на фланзі і навісить на Довбика). Про інший чи інші плани ніхто і не думав, бо навіщо - румунам і цього буде досить. Тому, коли команда попливла через високий пресинг румунів (а як боротись з ним ніхто не знав), то і почалась та гра довгими непідготовленими передачами вперед, щоб Добвик якось зачіпився і може щось та й вийде. І Довбик чіплявся, але ніхто не встигав допомогти.

Для мене вчорашній програш- це, насамперед, програш нашого коуча, який не зумів (чи не вміє) поставити атаку команди. Гра на Мудрика – це бідність тактики Реброва, а гра довгими передачами вперед (до того ж непідготовленими) - це вже не бідність тактики, а її відсутність. Але ми грали саме так.

Причина вчорашньої ганебної поразки, вчорашнього хаосу на полі – не розконцентрація гравців, не їх слабка функціональна готовність, і, навіть, не їх недолуга, як багато хто стверджує, технічна підготовка, а відсутність ідеї гри.

Коней на переправі не міняють. Міняти зараз Реброва – це самогубство, але якимось чином довести впертому і самовпевненому Реброву, що його футбол – це футбол минулого, що катеначчо вмерло десь з два –три десятки років назад, що давно знайдений антидот такій грі і що наші хлопці вміють грати в справжній футбол, конче потрібно, бо катастрофа вже на порозі. Як це довести Реброву (а Ребров на мій погляд - це Блохін на мінімалках) не знаю.

До того ж тренерський штаб Реброва - це Ребров. У Шевченко ж були і Мальдера, і інші колеги-італійці, які могли щось як підсказати, так і зумовити Шевченко зіграти так, а не інше.
Хто може нині переконати Реброва - я не бачу...

Нам залишається лише надіятись, бо, як всім відомо, «баба Надя» вмирає останньою.

З повагою, і надією,
Скіф.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости