Отак і живемо...

Давно не писав про Динамо. Та й власне писати було ні про що.

Можливо лише про те, що з Полтавою одночасово в одній команді грали племінник і зять президента клубу. Цікаво звичайно, але дивлячись на них, розумієш одне: у Костюка ніс завжди направлений по вітру.

А наше майбутнє все - Лобко - в тій грі успішно провалив дебют, запам’ятавшись лише заробленим пенальті, а також стовідсотковою відсутністю ударів по воротам та втратами м’яча.

Мені чомусь здалось, що більше бачив його в центрі поля, а не вістрі атак. Звичайно, це була його перша гра в основному складі і на це можна списати такий маловдалий дебют. Та , чесне слово, не хочеться, щоб черговий розпіарений вихованець Костюка повторив шлях Коробкова: від надії до розпачу серед вболівальників.

Перемога в Кубку? Так, звичайно, успіх. Так, молодці. Але ж перемогли то в фіналі Чернігів, який бовтається десь у другій половині першої ліги. Та й кого вибили на цей раз кияни по дорозі до Кубку: першолігові Інгулець з Буковиною. Звитяга…

Матч з Кудрівкою? В черговий раз пишу, що шлях Динамо – це шлях в нікуди, шлях до середняків нашого футболу, а то й в безвість. Знову перемогу виривають пенсіонери, з яких вже сиплеться пісок, а вони грають, грають і грають, бо нікому грати. Бігати й боротись є кому, ім'я їм — легіон, а грати... Продовження контракту Ярмоленко - це вирок нинішньому Динамо, Динамо часів Суркіса під орудою Костюка. Без пенсіонерів – нікуди. Швидше волосся на дупі посивіє, чим наше любиме Динамо буде перемагати без них. Та, друзі, Ярмоленко 36,5 років, Віталію Казиміровичу – 33,5 років, а Караваєв намилився в Шахтар.

Хто буде творити величну історію в Лізі Європи?

Шапаренко? Так, він вміє і дуже корисний гравець середньої лінії, але лише тоді, коли його розуміють партнери. Зазвичай, Шапаренко на початку матчу посмикується, подригується, побачить, що його не розуміють і втрачає жагу до гри. А ось користі від нього при партнерах, які розуміють його мову, вагон з маленькою кравчучкою.

Бражко? Йому вже 24 роки, а він як закрився з досади, що не відпустили в Вулверхемптон за 20 млн. євро чи в Торіно, так до сих пір не розкрився. Навіть з допомогою Квіткової.

Яцик, Біловар, Попов, Коробов? Не смішіть мою Соньку. Ви все самі бачили і оцінили.

Не можна ж надіятись лише на Пономаренка та Михавка? Та й то…

Зрештою не все так сумно. Від великого до смішного лише один крок і, здається, Динамо цей крок впевнено зробило. Пам’ятаєте як пан Суркіс ще в серпні 2020 року всій Україні гарантував, що відставання в 20 очок від Шахтаря більше ніколи не буде. Що ж, він своє слово, своє зобов’язання, свою клятву виконав: Динамо відстало від Шахтаря всього – навсього на 15 очок. Молодці…

Про причини цього веселого та хаотичного футбольного танку святого Вітта я вже писав і писав неодноразово: наш футбол відірваний від маси вболівальників, нашому футболу плювати на нас - вболівальників. Наш олігархічний футбол - це футбол не для нас, не для мас, не для народу, а для володарів клубів, які нічого крім перемог будь якою ціною сьогодні і нині не хочуть бачити. Тому і з'являються такі команди як Полтава, Кудрівка, Минай, Інгулець і так далі, які по суті є гарнітуром гравців, а не футбольним клубом. Тому й масово народжуються футболісти - бійці, а не футболісти - гравці, бо створити гравця значно тяжче, чим навчити битись на футбольному полі. Наш футбол - це футбол Суркісів, Буткевичів, Ахметових, Солодаренків, Козловських і іже з ними, а не гра, не видовище і ні в якому разі - не спорт.

Отак і живемо.

З повагою,
до нових звитяг в ЛЄ ,
Скіф

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости