Вчора адміністративний підрозділ з атестації футбольних клубів ФФУ дав дозвіл на виступ у Прем’єр-лізі народному клубу Верес (Рівне). У притаманному собі стилі, в обхід спортивного принципу, писаних власноруч норм і регламентів. Нахрапом. Чернігівська Десна, яка здобула право на підвищення в класі, посівши друге місце у першій лізі, відсторонена через невідповідність до вимог.
У принципі, нічого нового не відбувається. В 1993-му навіть чемпіона за рівної кількості очок в Україні визначили, тричі по ходу турніру переписавши регламент. То наш футбол, у якому зв’язки і авторитет завжди залишалися важливішими за голи, очки й секунди.
Що інкримінують Десні? Найперше – невідповідність клубного стадіону вимогам регламенту. То за умови, що впродовж останнього року стадіон імені Гагаріна в Чернігові поступово модернізувався. На відміну від рівненського "Авангарду", трибуни якого нагадують руїну, а поле – город. Зрештою, в кулуарах Будинку футболу, де сьогодні відбувалася зустріч представників клубів УПЛ, голова адміністративного підрозділу по атестації футбольних клубів ФФУ Сергій Задиран розповів, що основні претензії до Десни все ж лежать у фінансовій площині. Мовляв, бюджет клубу складає 600 тисяч гривень, зарплатний фонд – всього 130 тисяч, а кількість працівників ФК вражаюче мала – всього семеро. З цього випливає, що реальні витрати приховуються і це кришталево чистих атестаторів задовольнити не може.
"Якщо в чиновників ФФУ не переможе "здоровий глузд", то ми не бачимо сенсу в подальшому фінансуванні клубу". Офіційне звернення Десни
Втім, представники Десни надали трохи іншу інформацію. Стверджується, що реальна кількість працівників клубу – 26, усі необхідні для участі в елітному дивізіоні гарантії в УПЛ були надані. Усі, разом із запевненням одного зі спонсорів команди, місцевого заводу лікеро-горілчаних виробів про те, що в разі підвищення чернігівців у класі на витрати клубу буде офіційно виділено 10 мільйонів гривень. Тобто розмови про 600 тисяч виглядають казочками.
Для підсилення ефекту негативного іміджу Десни ідеологи з Рівного на чолі з паном Несенюком розповсюдили інформацію про те, що власник чернігівського клубу Олексій Чеботарьов переховується в Росії від українського правосуддя, будучи звинуваченим у вбивстві. Можливо, так. Дивно, правда, чому про це заговорили лише зараз, а не, скажімо, рік, два чи три тому. До того ж, керуючись таким принципом, українські професійні клуби ризикували б бути розпущеними ледь не повністю. Щоб переконатися в цьому, достатньо ввести у "Ґуґлі" прізвища президентів кожного з ФК і ознайомитися з інформацією про них.
Ось, приміром, народна команда Верес виступає у футболках з рекламою морозива "Лімо" на грудях. Власником Львівського холодокомбінату, який виробляє згадувані смаколики, є Богдан Копитко, відоміший у Місті Лева за кримінальним прізвиськом "Копито". Попередній замах на пана Копитка трапився не так вже й давно, наприкінці серпня минулого року.
На щастя, Богдан Йосипович вцілів. Інакше б на прихильників народної команди очікувала страшна правда. Могло б виявитися, що профінансувати професійний першоліговий колектив з допомогою вболівальницьких внесків неможливо. Але Бог пана Копитка вберіг і хтось наївний досі вірить, що має на долю клубу вплив, а тренер Володимир Мазяр писав прохання про відпустку на ім’я генерального директора ТОВ Верес Ігора Дедишина, а не на президента ГО Верес Віктора Хахльова випадково. Панів атестаторів це теж не дивує. Балачок про "народну команду" достатньо, щоб тих самих претензій стосовно фінансової звітності не було.
Рішення атестаційної комісії ФФУ начебто дивувати б не мали. Ці люди послідовні у своїй непослідовності. Влітку 2014-го ужгородська Говерла отримала дозвіл на участь у змаганнях, не дивлячись на те, що тренер Олександр Севідов і кілька гравців уже встигли виграти судові позови щодо невиплати власником ФК заборгованого. З Карпат, Дніпра і Волині очки через фінансову заборгованість перед колишніми гравцями знімалися згідно з рішенням ФІФА, але в Україні причиною не допуску до змагань то не є. Місто Кам’янське теж начебто не вважається зоною бойових дій. Однак клуб Сталь отримав право стартувати в УПЛ попри те, що тренується в Києві, грає у Дніпрі і має кількамісячну заборгованість перед працівниками по заробітній платі.
Відвідуваність матчів елітного дивізіону в сезоні-2016/2017 – найнижча за всі роки української незалежності. Це явище спричинене зокрема й тим, що відразу чотири з 12-ти клубів виступають поза межами рідного міста. Тепер до цих команд вочевидь додасться ще й Верес. Найімовірніше, що народна команда з тренером Віталієм Кварцяним на чолі проводитиме свої матчі в сусідньому обласному центрі Луцьку. Складність ситуації полягає в тому, що Верес і Волинь завжди були непримиренними ворогами. Звістку про переїзд до Рівного головного фундатора й зодчого волинського футболу фанати "хрестоносців" сприйняли з відвертим обуренням. В можливість, що Верес ще й гратиме на їхньому "Авангарді", наразі не вірить майже ніхто.
Виходить, що своїми рішеннями найвищі органи українського футболу не те що не сприяють поверненню глядача на трибуни, а роблять усе для того, щоб остаточно відлякати навіть тих небагатьох прихильників найпопулярнішої гри, які стадіон чи то за звичкою чи при відсутності альтернативи відвідувати все ж продовжують.
За великим рахунком, керуючись усіма пунктами власного регламенту, ФФУ мала б підстави допустити до участі в УПЛ-2017/2018 не Десну чи Верес, а аж п’яту команду першої ліги, харківський Геліос, клуб, який має й непоганий власний стадіон, і документаційну базу порядкує належно. Однак у країні, де продовжують керуватися не Законом, а "понятіями" своя логіка…
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 1
Загрузка комментариев
