ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ РОЗРИВ — причина тренерських невдач Олександра ШОВКОВСЬКОГО
Огляд від ШІ: «Фраза “Розумних не люблять” — це народне спостереження, яке відображає соціальні конфлікти: розум часто сприймається як загроза, викликає заздрість і нерозуміння. Розумні люди ставлять незручні запитання, бачать недосконалість світу й не завжди діють за загальноприйнятими шаблонами, що дратує тих, хто віддає перевагу простоті або шукає підтвердження власних поглядів».
Нижче спробую заповнити цю прогалину, оскільки вважаю цей чинник принципово важливим у механізмі функціонування футбольних команд.
ПІДБІР КАДРІВ
На мій погляд, в українському футболі, а саме в його управлінсько-організаційній складовій, катастрофічно мало уваги приділяється особистісним якостям персоналу, який підбирається. Припускаю, що замість професійних інструментів — скринінгу, рекрутингу, хедхантингу — кумівство й досі залишається основним критерієм під час призначення тренерів, менеджерів, адміністраторів, медичного персоналу, кухарів та інших працівників.
Якщо врахувати, що висока професійна кваліфікація є змінною категорією, то ключовим фактором підбору кадрів стають надпрофесійні навички: характерологічні риси, інтелектуальний рівень, комунікативні здібності, здатність до саморефлексії та прагнення до безперервного навчання. Саме ці якості формують стійкість системи в довгостроковій перспективі.
ФУТБОЛЬНА САМОТНІСТЬ
Олександр Шовковський завжди вирізнявся на тлі футбольної більшості не лише унікальною ментальністю, а насамперед освіченістю та вродженою інтелігентністю. Ще за часів ігрової кар’єри його відрізняло глибоке рефлексивне мислення — здатність спрямовувати увагу на власні думки, почуття та дії з метою їх аналізу й критичної оцінки, що вкрай рідко трапляється у професійному спортивному середовищі.
Воротар із вищою освітою (журналістика), ерудований співрозмовник, який цікавиться психологією та метафізикою, він ментально перебував значно вище за більшість колег. Він читав книги там, де інші грали в карти та відеоігри; віддавав перевагу дайвінгу й мотоциклам замість типових для футболістів розваг у ресторанах і нічних клубах.
Ця інтелектуальна відокремленість поступово віддаляла його від партнерів по команді. Розумовий і побутовий розрив призвів до своєрідної футбольної самотності. Шовковський свідомо формував коло спілкування поза футбольним середовищем, знаходячи близьких за духом людей серед представників мистецтва, бізнесу та науки.
На футбольному полі й у роздягальні міжособистісна взаємодія обмежена функціональними рамками, тому відмінності в мисленні та світогляді гравців не завжди безпосередньо впливають на результат. Однак із переходом на тренерську роботу цей розрив не лише зберігся, а й посилився, ставши однією з прихованих причин його подальшої відставки.
ЗІТКНЕННЯ СВІТІВ
Аналітичний підхід Шовковського, його вимоги високої усвідомленості та інтелектуального залучення — не лише до ігрового процесу, а й до повсякденного життя — зіткнулися з примітивними очікуваннями та інерційними звичками футбольного середовища. Гравці, які не поділяли його цінностей, просто не розуміли його філософії. Відбулося зіткнення різних світів.
Його ментальна й інтелектуальна перевага, інтелігентність і широкий світогляд закономірно викликали відторгнення та підсвідому заздрість у тих, хто не міг відповідати цьому рівню, але внутрішньо прагнув цього. Неприязнь з боку ветеранів команди та неспроможність самого Шовковського свідомо опуститися до їхнього ментального рівня не дозволили вибудувати ефективну комунікацію з колективом, не готовим до подібного інтелектуального виклику.
У підсумку це призвело до втрати керованості командою, розриву тренерського контакту й, як наслідок, до тренерського провалу та відставки. У сучасному футболі перемагає не завжди найрозумніший — перемагає той, хто здатен бути зрозумілим. І в цьому парадоксі, можливо, й криється головна трагедія Олександра Шовковського як тренера.
Олександр Ольшанецький 27.12.2025
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 6
Загрузка комментариев
