Палаючі очі гру не виграють

Люблю Динамо, з дитинства був закоханий в Каневського, Базилевича, Лобановського (яких в Динамо бачив всього – навсього пару раз, не більше, але ці прізвища для мене, десятирічного пацана, звучали як гімн України нині).

А потім велика епоха Маслова зумовили вважати Динамо найкращою командою на світі.

Вчора ж дивився потуги Динамо з Колосом і думав а чи моє це Динамо, чи може хтось його зачарував, зробивши зачарованим (швидше – розчарованим) рицарем моїх дитячих мрій. Ні, я не засуджую любиму команду, як вболівав за неї, так і буду вболівати. Але дивитись гру команди моїх дитячих марень і висловлювати свої, можливо - несвоєчасні, думки, мені ніхто не зможе заборонити. Ні Суркіс, ні Шовковський, ні пам'ять про велике колись Динамо і, навіть, Ви, колеги, по вболівальницькому ремеслу.

Якщо так, то скажіть будь ласка, чому забивши гол вже на п’ятій хвилині Динамо відразу вирішило грати від оборони, віддавши ініціативу колгоспникам, які виявились аж ніяк не колгоспниками, а справжніми українськими фермерами? Цей відрізок гри, ці хвилин тридцять, знову і знову показали, що Динамо має дуже великі проблеми в організації гри. В ці хвилини Динамо замість гри варило кашу з сокири. І доварилось.

Знову і знову ми побачили, що Бражко не є і не може бути по своєму менталітету опорником. Він раз за разом програвав позиції своїм візаві: і Демченко, і Оріховському. Саме коли з його позиції забивав гол Алефіренко опорника не було рядом. Він також десь вештався і не накрив удар Демченко, коли той забив свій відмінений гол. До того ж Бражко часто заграється і нерідко втрачає м'яча (11 раз в цій грі). Опорник не може, не має права вигравати лише 40% своїх дуелей з суперником, як це було з Бражко в цьому матчі. На мою аматорську думку з Бражко потрібно ліпити атакуючого півзахисника, бо на цій позиції він відчуває себе як риба (та, що щука) в воді. Але повторяю – на мою думку.

Рубчинський… Горечко наше… Чи щастя наше? До сих пір не зрозумів. Неймовірна активність, але жодного удару по воротам. Висока в цій грі точність передач (92%) і половина програних дуелей… Хто такий Рубчинський і хто він в Динамо – загадка, шарада і ребус.

Брагару… Хто такий Брагару? Я не знаю, як не знає мабуть і Шовковський.

Герреро… Хто такий Герреро, з якого робили «наше все» і вболівальники, і митці в Динамо. Крім татуйонованого засосу на шиї пригадати що–небуть про панамця не можливо. Ну ще може згадується Панамський канал і наркодилер - колишній президент Панами Нор’єга. Тільки до чого тут Герреро?

Дубінчак, Михавко, Дячук і Тимчик нічого не наварили, але і нічого не зробили для виграшу матчу. Єдине, що хотілось сказати як захисникам, так і всім іншим гравцям Динамо: накриваючи удар гравець не повинен відвертатись від нього, бо це , по перше зменшує площу тіла для захисту , а по- друге, і головне, зменшує вірогідність рикошетів, якими славляться захисники Динамо. Згадайте що ще недавно і Головко, і Ващук, а раніше і Дем’яненко з Безсоновим ніколи не відвертались від ударів. А вони були куди сильніші і страшніші.

Гляньте на позицію Михавки під час удару Алефіренко і задайтесь питанням чи міг він заблокувати удар?

На другий тайм Динамо вийшло з палаючими очами. Та на жаль, палаючі очі матчі не виграють, бо крім них потрібно і вміння вигравати. Очі, що палали від жаги до перемоги, як бачили, були, а ось вміння – не завжди було присутнє. При неймовірній перевазі в 70 відсотків володіння м’ячем в другій половині гри запам’ятались лише два моменти: це удари Ваната і особливо Буяльського десь на 78 хвилині, а також момент Волошина в додатковий час. І все. Палаючі очі не виграли гру.

Динамо, як завжди, грало звично. Не було ніяких родзинок, не було хоч якоїсь витівки, не було зухвалості, яка, як говорив Гете, є і генієм, і силою, і магією. Не було навіть якихось помилок від бажання щось створити. Динамо грало просто до нудноти.

Я розумію, що переїзди, я розумію, що обмаль часу на тренування, але я втямлю чому Динамо не виграло цю гру, коли перемога була рядом, чому Динамо вирішило сушити гру вже десь з 10...15 хвилини? Прекрасно усвідомлюю, що не гравці самостійно вирішили грати від захисту, а на це була вказівка від тренерського штабу. Скажете, що Шовковський і К так вирішили грати тому, що хлопці були знесилені? Не вірю, дивлячись як вони ганяли в другому таймі. Цю нічию повинен записати на свій рахунок і Шовковський зі своїми помічниками, а не звично звинувачувати хлопців в недостатній індивідуальній майстерності. Можливо пан Олександр і правий, але це неетично до підлеглих. Бо матюками, як і голою критикою, гра не виграється.

І наостанок подякуємо Руху, що не здався гірникам і не дозволив зменшити розрив в очках між Шахтарем і Динамо.

Що ж чекаємо поєдинків з Олександрією. На мою думку саме в цих поєдинках вирішиться доля Ротаня щодо запрошення його коучем в Шахтар. Тому, я гадаю, що в цих матчах феєрверками будуть летіти іскри. Подивимось...

З повагою,
Скіф.

P.S. А насолоду, та що там насолоду - кайф, отримав пізніше від гри Ліверпуля з МанСіті.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости